1.Загальні закономірності прояву природніх стихійних лих.

Виходячи з визначення стихійного лиха як природного явища, що безпосередньо впливає на стан навколишнього середовища і добробут населення та є екстремальним екологічним фактором, територія України характеризується дуже складними умовами, що визначає полігенетичний характер стихійних лих та певні просторові закономірності їх прояву в різних географічних зонах і районах.

Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлює різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі до посушливого в Південній Степовій зоні. Виняткові кліматичні умови на Південному березі Криму, в горах Українських Карпат та Криму. У результаті взаємодії всіх цих факторів виникають небезпечні стихійні явища. В окремих випадках вони носять катастрофічний характер для навколишнього природного середовища та населення.

Стихійні явища, як правило, виникають у комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища, в основному, визначаються проявом трьох головних груп факторів - ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів.

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості, що включають один елемент, наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус, та складні, що включають декілька одночасно діючих процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

Перелік факторів ураження джерел природних надзвичайних ситуацій та характер їх дії:

Джерелом природної надзвичайної ситуації є небезпечне природне явище або процес, причиною виникнення якого може бути: * землетрус, * викид вулкану, * обвал, сель, * провал ґрунту, * ерозія, * перероблення берегів, * цунамі, * лавина, * повінь, * підтоплення, * затор, * штормовий пагін води, * сильний вітер, * смерч, * пильна буря, * суховій, * сильні опади, * засуха, заморозки, * туман, * гроза, * природні пожежі, * зміни стану суші, * зміни складу і властивостей атмосфери, * зміни стану гідросфери та біосфери тощо.

Варінат 9

2.Антропогенні чинники виникнення несприятливих екологічних ситуацій.

Антропогенні або техногенні: пожежі, радіаційне забруднення.

Пожежа — це стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з-під контролю людей. Пожежа може виникнути в населених пунктах, на шахтах, нафто- і газопромислах, виробничих підприємствах, в лісах і на торфорозробках. Лісові пожежі бувають: низові — вогонь розповсюджується тільки по наземному шару; верхові — захоплює крони дерев; грунтові — полум’я виникає в товщі горючого матеріалу (торфу, бурого вугілля, сланцю). Особливу небезпеку являють собою верхові пожежі — швидкість їх розповсюдження 25-30 км/год. Причиною 80 % лісових пожеж є порушення населенням пожежної безпеки в місцях роботи і відпочинку, а також використання несправної техніки. У пожежонебезпечний сезон в лісі забороняється розпалювати вогонь, курити дозволяється тільки на спеціально обладнаних майданчиках. Степові (польові) пожежі виникають в суху погоду і, як правило, на полях з зерновими культурами. Для того, щоб зменшити кількість пожеж, необхідно дотримуватись встановлених правил поведінки в житлових будинках, в лісових масивах, на полях та в інших місцях.

Палаючий будинок залишають, накрившись з головою мокрою ковдрою, тканиною або верхнім одягом. Через сильно задимлені приміщення потрібно рухатись поповзом або пригнувшись. Якщо пожежа застала вас у степу або лісі, кордон вогню слід переходити проти вітру, прикрити обличчя і голову верхнім одягом. Виходять з небезпечної зони по галявинах, просіках, шляхах вздовж річки або струмка. Локалізувати і гасити пожежі в початковій стадії повинно населення. Для цього використовують вогнегасники, пісок, воду, землю та інші засоби.

Радіаційне забруднення - перевищення фонового рівня накопичування радіонуклідів у навколишньому середовищі.

Будь-яке стихiйне лихо небезпечне внаслiдок раптового виникнення. Воно наносить збитки народному господарству, часто призводить до загибелi людей. I тому дуже важливо надавати увагу питанням протидiї рушiйним стихiйним явищам. Виходячи iз конкретних умов навколишнього середовища i виробничих процесiв, слiд знати заходи екологiчної безпеки та вмiти їх застосовувати при негативних явищах природи.

Варіант 9

3.Види забруднення навколишнього природного середовища. Під забрудненням навколишнього середовища розумітимемо те, що привнесло в екологічну систему не властивих їй живих або неживих компонентів, фізичних або структурних змін, в результаті яких уриваються або порушуються процеси круговороту і обміну речовин, а також відтоки енергії, унаслідок чого знижується продуктивність або руйнується дана екосистема.

Забруднюючі речовини зазвичай групуються по їх природі:

• фізичною,

• хімічною,

• біологічною…

Можна розглядати забруднювач з погляду його дії на ОС або дії на організм людини:

• нетоксичні

• малотоксичні

• високотоксичні.

або

• канцерогенні

• гепатотоксичниє

• нейротоксичні.

або

• вибухонебезпечні

• пожароопасниє

• коррозіонноопасниє і ін.

На ділі, жоден з підходів не забезпечує необхідної повноти характеристики забруднювача, оскільки дія однієї і тієї ж речовини може істотно залежати не тільки від його кількості, але і від умов, при яких спостерігається ця дія (від температури, вологості, освітленості, рн середовища і т.д.).

В таблиці приводиться класифікація основних типів забруднюючих речовин.

Фізичні (параметричні) забруднення

Тип Початок, що діє; джерело 1. Радіоактивні елементи (радіонукліди) Нестабільні (радіоактивні) ізотопи; радіоактивні відходи. 2. Радіаційне випромінювання Іонізуюче випромінювання А) а і b частинки; радіоактивні відходи. Б) g і рентгенівське випромінювання; рентгенівські установки, випробування атомної зброї. 3.Теплове забруднення Гарячі димові гази, що відходять, теплі скидні води, теплоенергетичні установки і пристрої. 4. Шумове забруднення і низькочастотна вібрація Звукові сигнали підвищеної потужності. Інфразвук. 5. Електромагнітне забруднення Лінії електропередач, могутні електроустановки, станції радіолокацій, різного роду випромінювачі радіохвиль (радіо, телебачення.)

Хімічні забруднювачі

Тип Початок, що діє; джерело 1. Вуглеводні - газоподібні і рідкі Природний газ, рідкі нафтопродукти. 2. Миючі засоби Мило, поверхнево-активні речовини. 3. Пластмаси Різні полімерні речовини. 4. Пестициди Біологічно-активні синтетичні речовини («що вбивають живе»), вживані в сільському господарстві. 5. Похідні сірі Газоподібні, рідкі і тверді сірковмісні з’єднання. 6. Похідні азоту Газоподібні, рідкі азотвмісні з’єднання. 7. Синтетичні органічні речовини Різного роду органічні речовини, що володіють біологічною активністю. 8. Важкі метали З’єднання токсичних металів - Pb, Cu, Zn, Ni, Cd, Co, Sb, Sn, Bi, Hg, Mn. 9. Фтористі з’єднання Газоподібні, рідкі і тверді токсичні з’єднання фтору. 10. Органічні речовини, схильні до бродіння Клітковина і цукровмісні речовини.

Біологічні забруднювачі 1. Мікробіологічні Спори грибів, бактерії, віруси. 2. Інфекційні Збудники хвороб.

Варіант 10, 11,12.

Варіант 13

1.Антропогенне забруднення біосфери. Біосфера оболонка життя - область існування живої речовини ". Згідно з ученням В.І. Вернадського, біосфера - це оболонка Землі, що включає область поширення живої речовини і сама ця речовина. Біосфера, область поширення органічного життя, включає літосферу, гідросферу, а також нижні шари атмосфери. Нижня межа біосфери розташовується на 2 - 3 км нижче поверхні Землі на суші і на 1 - 2 км нижче дна океану, а верхньою межею є озоновий шар на висоті 25 - 50 км (Вище ультрафіолетове випромінювання Сонця не допускає існування живої речовини). Поява в природному середовищі нових компонентів, викликана діяльністю людини або грандіозними природними явищами (наприклад, вулканічною діяльністю), характеризують терміном забруднення. У загальному вигляді забруднення - це наявність у навколишньому середовищі шкідливих речовин, що порушують функціонування екологічних систем або їхніх окремих елементів і понижують якість середовища з погляду проживання людини, або ведення нею господарської діяльності. Екологічна дія забруднюючих агентів може виявлятися по-різному; вона може зачіпати або окремі організми, або популяції, біоценози, екосистеми і навіть біосферу в цілому. Розрізняють природне й антропогенне забруднення. Природне забруднення виникає в результаті природних причин - виверження вулканів, землетрусів, катастрофічних повеней і пожеж. Антропогенне забруднення - результат діяльності людини. В даний час загальна потужність джерел антропогенного забруднення в багатьох випадках перевершує потужність природних.

В даний час не викликає сумніву той факт, що господарська діяльність людини впливає на навколишнє середовище, погіршуючи його якість, і стає причиною ряду пов'язаних з цим життєво важливих для людства проблем, таких як: можлива зміна клімату, забруднення атмосфери і гідросфери, деградація (опустелювання, засолення, відчуження) земельних ресурсів, збідніння генетичної розмаїтості видів, погіршення здоров'я людей і ін. За ступенем важливості і можливому впливу на розвиток людства тих чи інших конкретних проблем серед фахівців у світі не існує єдиної точки зору. Так, за даними опитування, проведеного Агентством по охороні навколишнього середовища Японії, пріоритет віддається наступним проблемам:

— забруднення навколишнього середовища хімічними речовинами — 46%;

-— зменшення лісів — 28%;

— забруднення морів нафтою — 27%;

— підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері—18%;

— зникнення диких тварин — 12%;

— деградація земель — 9%;

Загальна сума перевищує 100%, тому що рядом фахівців пріоритет віддається одночасно двом і більше проблемам.

Варіант 13

2. Надзвичайні екологічні ситуації. Правову основу регулювання надзвичайних екологічних ситуацій складають положення Конституції України, приписи Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» (статті 65-66), «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та інші нормативні акти. Надзвичайна екологічна ситуація (далі НЕС) — надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави. До таких змін належать втрата, виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та проведення господарської діяльності в цих умовах.

Основними принципами регулювання правового режиму в зоні надзвичайної екологічної ситуації є:

— пріоритет захисту життя та здоров'я людей;

— непорушність конституційних прав і свобод людини та громадянина;

— комплексність заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану;

— забезпечення населення достовірною інформацією про стан довкілля, можливу загрозу для життя та здоров'я людей і про виконання заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану;

— невідворотність відповідальності осіб, винних у виникненні або ускладненні надзвичайної екологічної ситуації.

Екологічні надзвичайні ситуації тісно пов'язані з такими чинниками, як національна безпека та надзвичайний стан. Проте за своїм змістом вони більш широкі, ніж НЕС, оскільки охоплюють не лише екологічну, але й інші сфери людської діяльності.

Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є:

— значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством;

— виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним, фізичним особам чи довкіллю внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил чи інших факторів;

— негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території, які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави;

— негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість проживання населення і проведення господарської діяльності на відповідній території;

— значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі.

Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Відповідний Указ Президента України затверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України. Кабінет Міністрів України вносить подання про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації на підставі пропозицій центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання екологічної безпеки, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або за власною ініціативою. Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації негайно доводиться до відома населення через засоби масової інформації та систему оповіщення цивільної оборони.

Варіант 13