10.Принципи економічного районування

Економічне районування - об’єктивна онова територіальної організації виробництва. Це науково обґрунтований поділ території країни на економ.райони ,що склалися історично або у процесі розвитку продуктивних сил,на основі суспільного поділу праці.

Економічне районування є об’єктом територіального планування яке передбачає розробку схем розробку схем розвитку і розміщення галузей господарства продуктивних сил областей та економ районів.Світовий досвід стверджує що сучасний розвиток економіки неможливий без економічного районування та без відповідних досліджень його стану і рівня розвитку та потреб населення і всього суспільства як в товарах так і в соц. потребах.

Основні принципи економічного районування:

1. Загальний (інтегральний, міжгалузевий) ЕР має бути великою економічною цілісною територією, на якій є значні природні ресурси, необхідні для визначення його господарської спеціалізації, забезпечення сучасного і перспективного розвитку.

2. Розміри територій великих економічних районів мають відповідати вимогам скорочення масових вантажів у межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їх моно масштабності, а величини економічних потенціалів повинні бути близькими між собою.

3. Економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка утворюється розвиненими внутрішніми виробничими зв’язками і мають спеціалізацію господарства у масштабі країни;

4. На території інтегрального ЕР повинен бути сформований досить потужний господарський комплекс, основу якого становлять територіальний комплекс з такою галузевою структурою;

5. Профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабі країни), які включають до складу галузей промисловості і с/г;

6. Галузі суміжні та галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації економічного району;

7. Галузі, які забезпечують потреби населення промисловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами, інвентарем, особливо в сільській місцевості.

11. Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів.

Територіальна структура народногосподарського комплексу складається з багатьох елементів – певних форм територіального зосередження матеріального виробництва і невиробничої сфери, об’єднаних за ознакою галузей промисловості .

Усі комплекси становлять територіальні частини народного господарства, що виступають як форми територіального зосередження продуктивних сил. Виробничо – територіальні утворення – це певні форми територіального зосередження виробництва з різним рівнем комплексності.

У промисловості вони виступають у двох формах : як промислові групи , і як промилові комплекси. Відрзняються ці форми між собою в першу чергу інтенсивністю внутрішніх зв’язків , характер яких можна вважати свого роду критерієм для виявлення різних форм виробничо – територіальних комплексів і промислових груп. Для промислових характерні зв’язки на основі спільності транспортно-територіального положення і територіальної близькості використовуваної інфраструктури.