- •2.Закономірності і сучасні інтеграційні процеси
- •3.Принципи розміщення продуктивних сил
- •4.Визначальна роль економічних і соц. Факторів у розміщенні виробництва.
- •5.Вплив нтп на розміщення продуктивних сил
- •6.Основні напрямки формування та удосконалення територіальної організації виробництва
- •8.Наука про економічне районування
- •9.Економічний район його головні ознаки районоутворюючі фактори
- •10.Принципи економічного районування
- •11. Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів.
- •12. Типи економічних районів
- •13.Економічне районування і його практичне значення
- •15. Територіальна структура виробничо – територіального комплексу економічного району.
- •16. Вдосконалення територіальної організації і структури народного господарства
- •17.Територіальний поділ праці – головна умова спеціалізації еоконмічних районів
- •18. Спеціалізація економічних регіонв та методики її оцінки
- •19. Сутність державної регіональної політики
- •20. Основні цілі державної регіональної економіки
- •22.Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил.
- •23Поняття і сутність регіонального розміщення продуктивних сил.
- •24Цільова організаційно-правова база реалізації державної регіональної економічної політики.
- •25Механізм реалізації дреп України.
- •26 Спеціальні(вільні) економічні зони.
- •27Міжрегіональне і прикордонне співробітництво.
- •28Основні засади управління державним та комунальним секторами регіональної економіки.
- •29Економіка україни як єдиний народно-господарський комплекс
- •30Структура економіки, її сутність ті види.
- •31. Регіональні особливості галузевої структури економіки.
- •32. Реструктуризація регіональної економіки в умовах ринку.
- •33. Природно-ресурсний потенціал та його структура.
- •34. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов.
- •35. Балансові, промислові та прогнозні запаси сировини та палива.
- •36. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів.
- •37. Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни.
- •39. Роль населення у розвитку народного господарства.
- •38. Населення і трудовий потенціал.
- •40. Чисельність і розміщення населення України.
- •41. Відтвореннялюдськогопотенціалукраїни та йогорегіональніособливості.
- •42.Міграційні процеси та їх види.
- •43.Особливості формування та розселення населення.
- •44.Державна політика зайнятості працездатного населення.
- •47.Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки.
- •49. Основні передумови регіонального економічного розвитку.
- •50. Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу.
- •51. Територіальна диференціація регіонів за рівнем розвитку продуктивних сил
- •52. Проблемиі напрямки соціально-економічного розвитку регіонів
- •53. Економіка Донецького регіону
- •54. Економіка Придніпровського регіону
- •56. Економіка Центрального регіону
- •57. Економіка Поліського регіону
- •60. Економіка Причорноморського регіону
- •61. Зовнішньоекономічна діяльність
- •62. Зовнішньоекономічні звязки та співробітництво україни з країнами снд
- •63 Форми міжнародної економічної інтеграції
- •64.Економічна інтеграція України
- •65 Експортний потенціал України
- •66 Транзитний потенціал України
- •67 Природно-ресурсні фактори розвитку продукт.Сил
- •68. Паливно-енергетичний фактор
- •69.Водний фактор
- •70. Трудоресурсний фактор сталого розвитку продуктивних сил.
- •71. Споживчий фактор розвитку продуктивних сил.
- •73. Нтп як фактор сталого розвитку продуктивних сил
- •74. Фактор ринкової кон’юнктури розвитку продуктивних сил
- •81. Міжнародні природні ресурси та співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •81. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
- •82 Економічний механізм охорони навколишнього середовища
- •83. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва
- •86. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів
- •88. Оцінка сучасної екологічної ситуації в світі
- •89. Міжнародне правоохоронне співробітництво
- •90. Основні напрями міжнародного економічного співробітництва в галузі екології
27Міжрегіональне і прикордонне співробітництво.
Сучасні міжнародні відносини характеризуються інтенсивними інтеграційними процесами, серед яких важливу роль відіграє транскордонне, регіональне та міжрегіональне співробітництво.
Україна, завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними, а зовнішній кордон є найдовшим серед європейських країн.
Транскордонне співробітництво визначено пріоритетним напрямом розвитку регіональної політики Європейського Союзу до 2013 року. В Україні транскордонне співробітництво є одночасно інструментом розвитку прикордонних територій та чинником реалізації її євроінтеграційних прагнень, що відображено у Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року та Державній програмі розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 роки.
Розвиток транскордонного співробітництва було передбачено у 2000 році Програмою інтеграції України до ЄС та у 2002 році віднесено до пріоритетних видів діяльності України та ЄС під час проведення засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС. Україна має значні потенційні можливості щодо розвитку транскордонного співробітництва, маючи 1390 кілометрів сухопутного кордону з країнами ЄС. Особливістю транскордонного співробітництва України є те, що воно відбувається не тільки на кордонах України з країнами ЄС, а і на кордонах з країнами, що не входять до складу ЄС – Росією, Білорусією та Молдовою.
Транскордонне та міжрегіональне співробітництво здійснюється за різноманітними програмами та передбачає велику кількість заходів, які здійснюються державами-партнерами та залежать, здебільшого, від тих цілей, які вони прагнуть досягти.
Транскордонне співробітництво України та Європейського Союзу (через його держави-члени) відбувається у таких формах:
1. Діяльність єврорегіонів;
2. Дія програм сусідства;
3. Діяльність міжнародних регіональних організацій та асоціацій;
4. Міжрегіональна співпраця (угоди про транскордонне співробітництво);
5. Програми прикордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства (з 2007 року).
Міжрегіональна співпраця
На сьогоднішній день переважна кількість областей України має укладені угоди про співпрацю з сусідніми територіями суміжних країн, а також угоди про співпрацю з регіональними органами влади багатьох держав світу. Кількість таких угод коливається від однієї (Херсонська область) до 49 (Харківська область).
Програми прикордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства
Починаючи з 2007 року, на заміну таких програм як Тасіс, Meda та інших, з метою підтримки виконання планів дій, буде введено в дію Європейський інструмент сусідства та партнерства (ENPI), дія якого поширюватиметься на всі без виключення країни-партнери в рамках Європейської політики сусідства. Головною метою його впровадження є спрощення існуючих процедур надання технічної допомоги та підвищення її загальної ефективності.
Значну частину фінансової допомоги, передбаченої Європейським інструментом сусідства та партнерства, планується спрямувати на потреби транскордонного співробітництва (так званий компонент прикордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства – ENPI-CBC (cross-border cooperation)).
В рамках ENPI існуючі програми сусідства зазнають деяких змін. Зокрема, вони будуть трансформовані в програми прикордонного співробітництва. Так, програма сусідства „Угорщина-Словаччина-Україна” буде трансформована у програму прикордонного співробітництва „Україна-Угорщина-Словаччина-Румунія”, двосторонній формат співробітництва між Україною та Румунією буде трансформовано у тристоронній (Україна, Румунія та Молдова), а програма сусідства „Україна-Польща-Білорусь” залишиться в тому ж складі. Крім того, очікується поява нової програми – „Чорне море”, в рамках якої братимуть участь всі держави чорноморського басейну.
З метою впровадження зазначених програм прикордонного співробітництва в рамках ENPI на разі ведеться активна робота. Зокрема сформовані робочі групи та проводяться зустрічі Спеціальних спільних груп з розробки даних програм. До їх складу входять представники Міністерства економіки України, Міністерства закордонних справ України та представники місцевих органів влади.
На сьогодні робота з розробки спільних програмних документів згаданих вище ППС ЄІСП знаходиться на завершальному етапі. Передбачається, що програмні документи будуть схвалені Європейською Комісією наприкінці поточного року.