Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
regionalka_ekzamen.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
158.68 Кб
Скачать

16. Вдосконалення територіальної організації і структури народного господарства

Вдосконалення територіальної структури народногосподарського комплексу країни передбачає подальший розвиток внутрітериторіального економічного районування , яке зводиться до виділення районів і внутрішньорайонних територіальних виробничих комплексів, оскільки межі економічного району визначаються його об’єктивною основою.

Однією з найбільш важливих проблем подальшого комплексного розвитку економічних районів і областей є зближення рівнів їх економічного розвитку в процесі поглибленя внутрішньо територіального поділу праці, територіальної спеціалізації господарства. Рівень економічного розвитку району відбиває реально досягнутий у ньому ступінь розвитку господарства, виробництва продукції на душу населення і в цілому добробуту населення.

Вдосконалення територіальної структури виробництва повинне також здійснюватися на основі інтенсифікацій сільськогосподарського виробництва та подальшого розвитку агропромислового комплексу.

17.Територіальний поділ праці – головна умова спеціалізації еоконмічних районів

Територіальний поділ праці – це об’єктивний процес виробничої спеціалізації території,зумовлений посиленням міжрегіональної кооперації,обміном спеціалізованою продукцією та послугами.

На територіальний поділ праці впливають :

  1. Природні фактори ( об’єктивно існуючі передумови для виникнення і розвитку тер. відмінностей у господарстві)

  2. Економічні фактори ( умови розвитку окремих видів діяльності залежно від форм спеціалізації виробництва і обміну товарів)

Різновиди ТПП:

  1. Генеральний ТТП – розвивається між державами і великими економічними районами.

  2. Внутрішньорайонний – між промисловими вузлами й містами. Як правило в одному з них розташовується головне підприємство, в іншому – його філії

  3. Навколо економічного центру . тут може відбуватися взаємна кооперація ТПП. Крім цього за рахунок організації приміського с/г, постачання його продукції економічному центру.

  4. Постадійний , за якого стадії виробничого процесу територіально роз’єднані.

  5. Фазовий – одна і та ж сама продукція надходить до центрів з різних місць протягом року .

  6. Епізодичний – райони між собою здійснюють обмін товарами між собою не постійно.

18. Спеціалізація економічних регіонв та методики її оцінки

Серед галузей господарської діяльності, що формують комплекс економічного району, головна роль належить галузям спеціалізації. Ці галузі визначають господарський напрямок району і основні риси територіальних відмінностей між районами.

Вивчення спеціалізації економічних регіонів є одним із головних завдань наукового аналізу ї господарсько – виробничих комплексів. Основою спеціалізації господарської діяльності району виступає об’єктивний процес територіального поділу праці який проявляється в закріпленні певних галузей виробництва за територіями.

Територіальна спеціалізація – перш за все вказує на виробництво напрямок господарської діяльності різних економічних районів країни. Виробничий напрямок кожного з економічних районів формується залежно від масштабів територіального поділу праці та факторів що впливають на розміщення окремих галузей.

Внутрігаузева спеціалізація пов’язана з деталізацією виробничого процесу що створює певний економічний ефект у розвитку самої галузі.

Для визначення рівня спеціалізації виробництва в районі використовують такі показники :

  • Коефіцієнт локалізації або концентрації даного виробництва в районі;

  • Коефіцієнт виробництва продукції галузі на душу населення ;

  • Коефіцієнт міжрайонної товарності продукції даної галузі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]