Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kn-brIst_Ukrayini-ekz_10_5shr.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
571.9 Кб
Скачать

4.1. Розкрийте причини та сутність роздробленості Київської Русі. Назвіть особливості політичного й соціально-економічного життя князівств тих часів.

На межі ХІІ-ХШ ст. Київська Русь припинила своє існування як єдина держава.

У 1097 р. у Любечі відбувся з'їзд князів, що надав поштовх розпаду Київської Русі. На її теренах утворилися самостійні князівства: Галицьке, Волинське, Київське, Муромське, Переяславське, Ростово-Суздальське, Чернігово-Сіверське, Смоленське, Полоцько-Минське, Тмутараканське, Турово-Пінське, а також Новгородська і Псковська землі.

Причинами роздробленості Київської Русі стали:

  1. завершення формування феодальної системи, коли права феодалів і повинності селян були чітко визначені; початок процесу формування державного апарату влади;

  2. зростання ролі місцевої землевласницької знаті;

  3. посилення економічної та політичної ваги удільних князівств, що перестали платити данину Києву . Удільні князі володіли землею у своєму князівстві, яку обробляли феодально-залежні селяни. Судова влада також належала князю;

  4. зниження активності традиційних торгових шляхів (шляху «з варягів у греки»).

Візантійська імперія, що прийшла в занепад, дозволила Венеції вести безмитну торгівлю на своїй території. Хрестові походи дозволили німецьким, французьким та італійським містам вести торгівлю зі сходом по морю, тобто Західна Європа стала здійснювати прямий зв'язок з Візантією і Малою Азією. Київ виявився поза основними торговими шляхами.

Князі були зацікавлені в розвитку торгівлі у своїх князівствах. Так, посилювалася торгова роль Чернігова, Галича, Новгорода, Смоленська, Полоцька. Торгівля приносила високі прибутки і сприяла зміцненню політичного впливу князівств.

Система державного керування удільного князівства будувалася за принципом васальної залежності. На чолі стояв князь, а місто, де він жив, було політичним центром. Князівство поділялося на волості. Для керування адміністративними одиницями князь призначав посадників, тисяцьких і тіунів, що цілком залежали від князя.

Феодальна роздробленість була притаманна не тільки Київській Русі. Це було закономірним етапом розвитку держави в період зміцнення феодальних відносин.

З одного боку, феодальна роздробленість призвела до втрати державної єдності, сприяла князівським міжусобицям, зниженню обороноздатності, зовнішнім агресіям; а з іншого боку - підсилила владу князів, сприяла будівництву нових міст, прогресу в сільському господарстві, розвитку культури в удільних князівствах і землях.

Висновок. Феодальна роздробленість була закономірнім процесом у розвитку феодальних держав. Вона символізувала новий етап соціально-економічних і князівствах і землях колишньої Київської Русі.

4.2. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.

25 жовтня 1917 р. в Петрограді партія більшовиків скинула Тимчасовий уряд Олександра Керенського і захопила владу. У Києві заклики більшовиків захопити владу не мали успіху. За допомогою військових частин УЦР встановила контроль над містом, ужила заходів для запобігання анархії та громадянської війни. Необхідно було затвердити державні права українського народу. На засіданні Малої Ради М. Грушевський закликав не чекати перетворення Росії на федеративну республіку, а проголосити створення Української національної держави. 7 листопада 1917 р. було прийнято III Універсал, УЦР, який проголошував Українську Народну Республіку (УНР) у складі дев'яти українських губерній.

III Універсал передбачав широку програму дій, а саме:

  • до скликання Установчих зборів уся влада належить УЦР і Генеральному Секретаріату України;

  • ліквідація приватної власності на землю — вона передавалася трудовому народові без викупу;

  • забезпечення демократичних свобод: слова, друку, віросповідання, зібрань, союзів, страйків, недоторканності особи і помешкання;

  • встановлення 8-годинного робочого дня;

  • скасування смертної кари І здійснення у майбутньому судової реформи;

  • надання національно-персональної автономії національним меншинам;

  • Центральна Рада зобов'язувалася якнайшвидше підписати мир з Німеччиною та її союзниками.

Історичне значення III Універсалу: український народ проголосив про відновлення власної державності у формі УНР. Окреслені ним соціально-економічні перетворення не були реалізовані: здійснення аграрної реформи відкладалося до скликання Установчих Зборів.

Не було встановлено державний контроль над промисловістю: робітники не розуміли його суті, а підприємці зустріли вороже. Не вдалося стабілізувати фінанси. Вирішення питання про мир також відкладалося. Невдалою була зовнішня політика "УЦР, тому що ЦР не змогла залучитися підтримкою країн Антанти.

Висновок. Прийняття III Універсалу було значною подією в національно-визвольній революції українського народу 1917—1921 pp. Проголошення УНР стало головним підсумком державної розбудови в Україні в 1917 р. УЦР, декларувавши створення УНР. на жаль, не проголосила її повної незалежності. Сприятливий політичний момент для державотворення було втрачено.

БІЛЕТ №5

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]