Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kn-brIst_Ukrayini-ekz_10_5shr.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
571.9 Кб
Скачать

13.1. Порівняйте адміністративно-політичний устрій і становище соціальних станів Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України в другій половині XVII ст.

Адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини склався у роки Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького. Територія держави поділялася на 16 полків (7 - на Лівобережній Україні, 9 - на Правобережній), які складалися із сотень. За формою правління Гетьманщина (офіційна назва держави - Військо Запорозьке) була козацькою республікою, тому її адміністративно-територіальний устрій нагадував устрій Запорізької Січі:

  1. Генеральний уряд на чолі з гетьманом;

  2. полковий уряд на чолі з полковником;

  3. сотенний уряд на чолі з сотником;

  4. влада міських і сільських козацьких отаманів.

Найвищим органом законодавчої влади була Загальна (Генеральна) військова Рада, яка скликалася для схвалення заздалегідь підготовлених ключових питань розвитку держави.

Однак поступово роль Ради зменшилася. її повноваження перебрали на себе Рада генеральної старшини (Старшинська рада), до складу якої входили генеральна старшина і полковники. На засіданні такої Ради могли бути присутні представники міст, вищого духівництва, шляхти. На розгляд виносилися питання щодо укладання миру чи початку війни, винесення смертних вироків за найтяжчі злочини, надання привілеїв містам, церкві тощо.

Генеральний уряд очолював гетьман. Під час правління гетьмана Б. Хмельницького відбулося суттєве .зміцнення гетьманської влади. У його руках фактично була сконцентрована виконавча й судова влада. Б. Хмельницький зменшив владу Старшинської Ради, видавав універсали, скликав Генеральну військову Раду, вів переговори з представниками іноземних держав, контролював розвиток фінансової системи, оголошував війну та укладав мир, був головнокомандуючим Війська Запорозького.

Після його смерті відбувається поступово обмеження гетьманської влади як Старшинською радою, так і російським царем.

Генеральна старшина була органом виконавчої влади, тобто фактично урядом Гетьманщини. До складу Генеральної старшини входили: генеральний писар, який очолював Генеральну канцелярію (вів усе діловодство), генеральний обозний, два генеральні осавули (командували збройними силами), два генеральні судді (здійснювали судочинство, стояли на охороні норм і права), генеральний підскарбій (стежив за охороною клейнод), генеральний хорунжий і генеральний бунчужний (відповідали за найвищі державні атрибути).

У полках військова, судова і адміністративна влада була сконцентрована в руках полковника, а у сотнях - сотника.

На відміну від Гетьманщини, адміністративно-територіальний устрій Слобідської України сформувався під час масового переселення українців на її землі в другій половині XVII ст. Переселенці створили п'ять козацьких полків - Ізюмський, Острозький, Охтирський, Сумський і Харківський. Усі п’ять полків поділялися на сотні.

На чолі полка стояв полковник, якого обирали довічно. Полковники Слобідської України, оскільки вони стали засновниками цих полків, могли передавати владу в спадщину. Вони керували військовими, судовими, фінансовими, адміністративними справами і підпорядковувалися бєлгородському воєводі, який погоджував їх кандидатуру з російським царем. Полковнику допомагала керувати полкова старшина. Кожний слобідський козацький полк отримував від царя „жалувану грамоту" (право на козацький устрій, звільнення від податків, право на займанщину, вільну торгівлю).

У другій половині XVII ст. в українському суспільстві відбулися певні зміни. Козацтво стало привілейованим станом суспільства, зросла його кількість. Козаки Гетьманщини отримало право вільно мешкати в селах і містах, займатися торгівлею або ремісництвом. У Слобідській Україні козаки також набували таких прав і привілеїв, вони отримали у власність землю. Головним заняттям козаків Гетьманщини і Слобожанщини було населення військової служби. Козаки, які мешкали в селах, містечках й містах, отримали назву городових козаків.

Відбувався процес формування козацької старшини - панівної верстви суспільства.

Українська шляхта Гетьманщини поступово набула широких старшинських привілеїв і прав та злилася з козацькою старшиною.

Певні зміни відбулися і в житті селянства - основної частини українського суспільства. Селяни стали вільними, отримали право вільного пересування, вступу до козацтва.

Селяни Слобідської України також набули особистої свободи, за що платили податок до царської казни.

Права і привілеї мешканцями міст - міщанам - надавались відповідно до норм Магдебурзького права (Гетьманщина) та царських грамот (Слобідська Україна). Вони сплачували державні податки на заняття ремеслами, торгівлею, промислами, виконували деякі повинності на користь держави.

Православне духівництво поділялося на біле (митрополити, єпископи, священики) та чорне (ченці й черниці). Гетьмани і козацькі полковники щедро допомагали церкві, оскільки православ'я було офіційною релігією.

Висновок. Адміністративно-територіальний устрій Гетьманщини й Слобідської України мав багато спільних рис. Попри все існували й певні відмінності, пов'язані з особливістю заселення Слобідської України. Завершення Національно-визвольної війни під проводом гетьмана Б. Хмельницького позитивно вплинуло па зміни в соціальному устрою Гетьманщини.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]