22.1 Визначте особливості українського національного руху в роки революції 1905 - 1907 pp. В Російській імперії.

У роки революції 1905 - 1907 pp. національний рух в Україні неухильно розвивався. Українські політичні партії, громадські об'єднання розгорнули бурхливу діяльність, охопили своєю роботою широкі маси.

Вимоги українців були викладені в програмах, агітаційних документах українських партій. УСДРП, УДРП висували як основну вимогу відновлення української держави у формі автономії, тільки Українська народна партія вимагала ліквідувати самодержавство та провести демократичні реформи.

Національні вимоги українців були викладені в петиціях, листівках, газетних публікаціях, документах різних організацій. Ці вимоги зводилися до відміни поміщицького землеволодіння, введення демократичних свобод, ліквідації національно-культурних обмежень, розвитку української культури.

Провідною політичною силою в Україні в роки революції 1905 - 1907 pp. були робітники та селяни. Масові селянські виступи відбулися в жовтні 1905 р. Селяни вимагали розв'язання земельного питання. Формою їх боротьби стали погроми поміщицьких маєтків, вбивство поміщиків. Царські власті жорстоко придушували селянські виступи. Ці трагічні події змальовані в по­вісті М. Коцюбинського „Fata Morgana". Робітники України в роки революції провели масові страйки, на яких висували не тільки економічні вимоги, а й політичні („Геть царя!"). У Харкові робітники почали будувати барикади.

Під час страйкової боротьби в багатьох містах України (Київ, Харків, Одеса, Юзівка та ін.) виникали Ради робітничих депутатів - непартійні об'єднання громадян, які були своєрідними органами робітничої влади. Ради встановлювали 8-годинний робочий день на виробництві, визначали ціни на продукти в заводських магазинах, організовували охорону населення від злочинців.

Пік робітничої боротьби припадає на грудень. 1905 р. В Україні озброєні повстання спалахнули в Харкові, Катеринославі, Олександрівську, на Донбасі.

У ході революції 1905 - 1907 pp. царизм був вимушений піти на поступки. Маніфест 17 жовтня 1905 р. „дарував" народам Російської імперії політичні права та свободи, обіцяв зібрати законодавчий орган - Державну Думу.

В І та II Державних Думах діяла „Українська думська громада" (від­повідно 45 та 47 депутатів), яка вимагала розв'язання земельного питання, автономії України, розвитку національної освіти.

Висновок. Революція 1905 — 1907pp. активізувала національний рух в Україні. Була створена українська преса. Політичні партії відстоювали головне питання — автономію України в складі федеративної Росії.

22.2. Возз'єднання Західної України з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 pp.

23 серпня 1939 р. було підписано радянсько-німецький договір про ненапад (пакт Молотова - Ріббентропа). Додатково до цього договору було підписано таємний протокол. Також у вересні цього року було підписано радянське-німецький «Договір про дружбу та державний кордон». Ці документи визначали розподіл сфер впливу СРСР і Німеччини в Європі, Так, до Радянського Союзу відходила польська частина західноукраїнських земель, 17 вересня 1939 р. Червона армія перейшла радянсько-польський кордон і вступила на територію Західної України. Фактично це був вступ Радянського Союзу в Другу світову війну. На Волині та в Галичині вели наступ війська Українського фронту (С.Тимошенко). 22 вересня до Львова ввійшли радянські війська, а згодом усі зазначені в таємному протоколі землі контролювалися Червоною армією.

Процедура приєднання західноукраїнських земель була ретельно відпрацьована. На підставі звернення Народних зборів, що відбулися у Львові в жовтні 1939 p., п'ята позачергова сесія Верховної Ради СРСР (листопад 1939 р.) прийняла Закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською PCP.

Було утворено шість областей — Львівську, Станіславську (згодом Івано-Франківську), Волинську, Тернопільську, Рівненську і Дрогобицьку. У серпні 1940 р. до складу України ввійшли території Північної Буковини, Хотинського, Аккерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії.

На західноукраїнських землях сталінське керівництво проводило політику радянізації. Радянізація — це соціально-політичні, економічні перетворення в Західній Україні, що ґрунтувалися на моделі побудови соціалістичного суспільства в СРСР у 1930-ті pp. (індустріалізація, колективізація, культурні перетворення). Замість старої системи управління впроваджувалась нова, радянська. На керівні посади було призначено працівників партійного і державного апарату з УРСР.

Радянізація передбачала такі заходи.

• У державній розбудові: проведення виборів до Рад; створення робітничих загонів, селянської міліції; утворення селянських комітетів; ліквідація попереднього адміністративного апарату.

• У промисловості й фінансах: націоналізація великих промислових підприємств і всіх банків; створення робітничих комітетів; установлення контролю над виробництвом і розподілом продукції; запровадження 8-годинного робочого дня; укрупнення і реконструкція підприємств.

• У сільському господарстві: конфіскація поміщицьких і монастирських земель та розподіл цих земель, а також засівного матеріалу, худоби, сільгосп знарядь між селянами; створення пертих колгоспів.

• У соціальній сфері: зміцнення системи охорони здоров'я; створення нових шкіл і навчальних закладів; створення системи соціального забезпечення.

Радянізація супроводжувалася українізацією, що відповідало інтересам населення. «Культурна революція» передбачала ствердження радянської системи цінностей.

Перетворення здійснювалися жорсткими командне-адміністративними методами без урахування місцевих особливостей, звичного устрою життя західних українців. Розпочався політичний терор: заборонялися політичні партії, зазнавали арештів і депортації політичні лідери, припинялася діяльність «Просвіт». Реформи супроводжувалися репресіями: було арештовано і вислано близько 10 % населення (службовці держапарату, місцеві комуністи, служителі церкви, підприємці, заможні селяни, значна частина інтелігенції).

Висновок. Входження Західної України до складу УРСР було важливою подією: вперше українці об'єдналися в одну державу. Попри це відбулися й негативні зміни: репресії, терор, адміністративно-командний стиль керування, які були складовими процесу радянізації.

Найдавніші часи

Давня історія є найтривалішим періодом в історії людства.

Близько IV-III тис. до н. е. на території сучасної України поширювалася Трипільська археологічна культура.

З IX ст. до н. е. до II ст. н. е. на півдні України, у степах Північного Причорномор`я та Приазов`я панували кіммерійці, скіфи та сармати, а на узбережжі Чорного моря сформувалися грецькі міста-поліси.

До I-VI століть належать перші відомості про венедів, антів, склавинів, які були попередниками слов`ян. Саме слов`яни стали етнічними предками українців.

Київська Русь

Напередодні утворення держави Київська Русь на території України мешкали слов`янські племена полян, древлян, волинян, хорватів, уличів, тиверців та сіверян.

У II половині V ст. засновано Київ – майбутній центр Руської держави, що почала формуватись у IX ст.

Першими фундаторами Київської Русі були князі Олег, Ігор, Святослав, княгиня Ольга. Найбільшого піднесення та розквіту Давньоруська держава зазнала за правління Володимира Великого (979-1015), Ярослава Мудрого (1019-1054) та Володимира Мономаха (1113 – 1125).

988 року запроваджено християнство на Русі.

У XIII ст. на західних землях сформувалась Галицько-Волинська держава, центром якої поступово стало місто Львів, засноване 1256 року.

На межі XI - XII ст. розпочалася феодальна роздробленість держави, яка стала однією з причин загарбання Київської Русі монголо-татарами близько 1240 р.

Польсько-литовська доба

У середині XIV століття після визволення з-під монголо-татарського ярма українські землі переживають період свого розподілу різними державами. На початку XVI століття ними були Польща, Литва, Московське царство, Молдавія, Угорщина та Кримське ханство.

У певній мірі об`єднанню українських земель сприяла Люблінська унія 1569 року. З утворенням Речі Посполитої більшість українців було об`єднано в одну державу.

Значні події періоду: заснування Острозької колегії 1578 року, видання Острозької Біблії, Брестська церковна унія 1596 року та утворення Києво-Могилянської академії 1632 року.

Козацька ера

У 50-х роках XVI століття Д. Вишневецьким заснована Запорізька Січ, яка стала центром гуртування українського козацтва. Видатним козацьким ватажком увійшов в історію П. Сагайдачний.

У відповідь на закріпачення селян, посилення соціально-економічного, політичного та релігійного гніту в 90-х роках XVI – 30-х роках XVII століть українськими землями у складі Речі Посполитої пройшла низка козацько-селянських повстань.

Справжнім апогеєм піднесення національного духу стала національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, що розпочалася 1648 року. Українці створили власну державу – Гетьманщину.

Від Переяславської ради 1654 року Україна на сотні років пов`язала свою історію з Росією.

"Чорна рада" 1663 року поклала початок "Великій руїні".

Під імперською владою

Наприкінці XVII століття переважну частину українських земель було поділено між Росією та Річчю Посполитою.

На початку XVIII століття під час Північної війни гетьман І. Мазепа спробував за допомогою шведів звільнити Україну від московської опіки, але вирішальну Полтавську битву 1709 року було програно. Його сподвижник П. Орлик в 1710 році розробив одну з найперших та найдемократичніших Конституцій у світі.

Протягом XVIII століття російський царизм обмежував самостійність України і ліквідував Гетьманщину. 1764 року знищив гетьманство, а 1775 року зруйнував Запорізьку Січ.

Наприкінці ХVIII століття більша частина України опинилась у складі Російської та Австрійської імперій.

У першій половині XIX століття активізувався суспільно-політичний рух, виразниками якого були декабристські організації, Кирило-Мефодіївське товариство та "Руська трійця".

1861 року скасовано кріпосне право у Російській імперії.

На високий рівень піднесли українську культуру Т. Шевченко, Г. Сковорода, І. Котляревський, І. Франко, Леся Українка, чим ствердили український народ як самодостатню націю.

Соціальне гноблення та жорсткі національні утиски зумовили початок російської революції 1905 року.

З 1914 до 1918 рр. Україну втягнуто у Першу світову війну, яка для українського народу стала "братовбивчою".

Спроби державотворення

Під впливом Лютневої революції в Росії у Наддніпрянській Україні розпочалася українська національно-демократична революція.

4 березня 1917 року у Києві утворено Українську Центральну Раду – орган влади, що повів український народ до самостійності. Очолив її М. Грушевський. У січні 1918 року Центральна Рада проголосила незалежність Української Народної Республіки.

В 1918-1920 роках в запеклій боротьбі владу здійснювали три більшовицькі уряди, гетьман П. Скоропадський, Директорія УНР.

Восени 1918 року утворено Західноукраїнську Народну Республіку, а 22 січня 1919 року проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР.

На початку 20-х років у Наддніпрянській Україні було встановлено радянську владу, західноукраїнські землі увійшли до складу Польщі, Румунії та Чехословаччини.

Між світовими війнами

1922 року Україна увійшла до складу Радянського Союзу. В 20-х роках перебувала в умовах нової економічної політики та українізації.

Наприкінці 20-х років із формуванням тоталітарного режиму здійснюються сталінська індустріалізація та суцільна колективізація селянства. Трагедією для українського народу став голодомор 1932 – 1933 років. Апогеєм сталінських репресій були для радянської України 1937 – 1939 роки.

Під час Другої світової війни

Одним із найжорстокіших випробувань стала для України Друга світова війна. Напередодні, 23 серпня 1939 року, керівництво СРСР та Німеччини уклали пакт про ненапад.

1 вересня 1939 року нападом Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна. Вже 17 вересня радянські війська було введено на західноукраїнські землі, які входили до складу Польщі.

22 червня 1941 року нападом фашистської Німеччини на СРСР розпочалася нацистська окупація України, а вже 30 червня українські патріоти у Львові проголосили Українську державу. Героїзмом захисників відзначились оборони Києва, Севастополя, Одеси. 1942 року територія України була повністю окупована.

Із встановленням фашистського "нового порядку" територію України поділено на чотири окремих зони. Панував фізичний і моральний терор. На території УРСР нацисти створили 180 концтаборів, на примусові роботи вивезли 2,4 мільйони жителів України, жахливим проявом голокосту став Бабин Яр у Києві.

У відповідь на німецький "новий порядок" розпочався комуністичний та націоналістичний рух Опору.

У 1943 – 1944 роках у результаті битви за Дніпро, Корсунь-Шевченківської, Кримської, Східно-Карпатської та інших операцій радянських військ тривало визволення України, яке повністю завершилося 28 жовтня 1944 року. Близько 40% усіх матеріальних втрат СРСР становили збитки республіки, жертвами війни стали близько 10 мільйонів населення України.

8 травня 1945 року капітуляцією Німеччини закінчилась Велика Вітчизняна війна.

Од відбудови до перебудови

Із закінченням Другої світової війни в Україні розпочався період відбудови, значно зріс міжнародний авторитет УРСР. До її території приєднано західноукраїнські та придунайські землі, а в 1954 році – Крим. Суперечливим став процес радянізації західних областей, несподіваною трагедією виявився голодомор 1946 – 1947 років.

Кінець тоталітарному режимові поклав процес лібералізації суспільно-політичного життя, розпочатий після смерті Й. Сталіна. На ХХ з'їзді КПРС в 1956 році М. Хрущов виступив з доповіддю "Про культ особи…". Процес "відлиги" сприяв появі "шістдесятників", а згодом – дисидентського руху.

У період "застою" (середина 60-х – середина 80-х років) в УРСР визріває структурна політико-ідеологічна криза радянського ладу. Міцним та організованим став дисидентський рух, лідери якого – В. Чорновіл, Л. Лук'яненко, В. Стус, І. Дзюба – поповнили лави національних патріотів.

Розпочата в 1985 році М. Горбачовим "перебудова" мала за мету вивести СРСР з глибокої кризи. Процеси гласності, демократизації, багатопартійності, припинення "холодної війни" були підтримані радянським народом. Широко розгортається національно-визвольний рух.

Екологічною трагедією світового масштабу стала аварія на Чорнобильській АЕС 1986 року.

16 липня 1990 року Верховна Рада проголосила Декларацію про державний суверенітет України.

У 1991 року консервативні діячі СРСР утворили ДКНС, спробували захопити владу, щоб зупинити процес перебудови, але зазнали краху.

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла "Акт проголошення Незалежності України".

76