Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kn-brIst_Ukrayini-ekz_10_5shr.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
571.9 Кб
Скачать

8.2. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920рр.

У 1917 р. Україна вступила в новий період своєї історії, який розпочався Українською революцією, яка згодом набула національно демократичного характеру. Її головний історичний сенс — боротьба українського народу за своє національне й соціальне визволення, за незалежність держави. Однак не вирішення соціально-економічних питань, жорстока боротьба різних політичних сил призвели до втрати державної незалежності.

У 1917—1920 рр. відбувається зростання національно-демократичного руху, національне пробудження українського народу. Відомий діяч революції С. Петлюра відзначав, що тепер українці стали існувати «як нація, що знає, чого вона хоче і куди їй йти».

Виразниками ідеї боротьби за незалежність України на різних етапах були: Українська Центральна Рада (УЦР), створена 3—4 березня 1917 р. на чолі з М. Грушевським, з 29 квітня 1918 р. — Українська Держава (гетьман П. Скоропадський), з 14 листопада 1918 р. — Директорія УНР, а на західноукраїнських землях — Західноукраїнська Народна Республіка.

В українського народу завжди була глибока віра в можливість державотворення. «Ти переможеш, Великий Народе Мученику... задля спокійного будівництва могутньої держави України, задля щасливої праці майбутніх поколінь», — писав один із борців за волю.

Українська революція стала періодом масового героїзму і високих патріотичних почуттів народу України. Найбільш яскраво це проявилося у боях під Крутами, Мотовилівкою, Базаром, під час оборони Кам'янця-Подільського армією УНР.

Під час революції на політичну арену вийшли такі неординарні історичні особистості, як М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра, П. Скоропадський, С. Єфремов, Є. Петрушевич, Н. Махно.

Основні історичні уроки боротьби за незалежність:

  • для успішної політичної боротьби необхідне об'єднання всіх національно патріотичних сил, уміння провадити політику взаємних компромісів і поступок;

  • будь-які політичні зміни мають супроводжуватися значними соціально-економічними реформами, спрямованими на підняття добробуту народу;

  • для захисту завоювань необхідне створення боєздатної армії;

  • необхідне проведення дійової політики стосовно національних меншин;необхідна широка міжнародна підтримка, особливо з боку найбільш розвинених країн світу.

Висновок. Боротьба за незалежність українського народу ускладнювалася кривавою громадянською війною. Для розбудови й існування незалежної держави керівні кола мусили дотримуватися політики компромісів. Досвід парламентаризму часів УНР маємо враховувати в сучасній Україні.

БІЛЕТ №9

9.1. Схарактеризуйте значення Запорізької Січі в історії українського народу. Розкрийте причини ліквідації Гетьманщини та Запорізької Січі.

Запорізька Січ відіграла велику роль в історії України XVI - XVIII ст. Вона стала оплотом волелюбності українців, звідси розповсюджувалися хвилі народних повстань проти шляхетської Польщі, ненависного кріпосництва.

Запорізька Січ була політичним центром українського народу й посідала ключове місце в суспільно-політичному житті країни. Саме тому українців стали називати „нацією козаківˮ, а саму Січ за демократичні порядки - козацькою республікою.

Образ запорізького козака став, символом захисника Батьківщини.

Козацтво захищало рідну землю від татаро-турецьких набігів.

Українські землі, що були звільнені від польсько-шляхетського панування під час Національно-визвольної війни 1648 - 1657 рр., отримали назву Війська Запорізького чи Гетьманщини.

У військовій справі запорізькі козаки досягли рівня кращих європейських армій XVII - XVIII ст., вважалися кращими піхотинцями, успішно штурмували турецько-татарські фортеці.

Запорізька Січ стала місцем діяльності багатьох видатних особистостей: Д. Дорошенка, Б. Хмельницького, П. Сагайдачного, І. Богуна, І. Сірка та ін.

Про Запорожжя писали Вольтер, М. Гоголь, О. Герцен, М. Чернишевський. Художник І. Рєпін створив відому картину „Запорожці пишуть листа турецькому султанові". Героїчні подвиги запорізького козацтва стали основою для написання літературних творів, складання віршів, постанови вистав і фільмів.

Російський царат, занепокоєний „вольницею" Запорізької Січі й Гетьманщини, із другої половини XVIII ст. проводив політику обмеження козацьких порядків в Україні.

Останнім гетьманом України був обраний К. Розумовський, період правління якого назвали „золотою осінню української автономії".

Катерина II після приходу до влади прийняла рішення остаточно знищити автономію Гетьманщини й у листопаді 1764 р. видала указ про ліквідацію гетьманської влади. Замість гетьманського правління була створена Малоросійська колегія на чолі з графом П. Румянцевим.

У 1781 р. був скасований адміністративний поділ України на полки. Лівобережна Україна розділилася на намісництва (Київське, Новгород-Сіверське, Чернігівське).

Із 70-х років XVIII ст. Катерина II починає поетапну ліквідацію Запорізької Січі. Причинами цього стали:

  1. успішне завершення російсько-турецьких воєн;

  2. перенесення кордону Російської імперії на південь до Чорного моря;

  3. утрата військового значення Запорізької Січі в боротьбі з турками й татарами;

  4. участь козаків у повстаннях проти Речі Посполитої і Російської імперії (гайдамацький рух, селянська війна під проводом О. Пугачова, селянські повстання проти феодального гноблення);

  5. в абсолютистській централізованій державі, якою була Росія, була неприпустимою наявність демократичних порядків і республіканської форми правління, які існували на Січі;

  6. зміцнення в Росії феодалізму, коли старшина й дворяни прагнули захопити великі родючі землі, закріпачити козаків.

У 1775 р. Катерина II доручила генералу Петрові Текелію захопити з армією Січ, знищити Кіш, установити над козаками „єдине начальство".

У серпні 1775 р. у царському маніфесті Катерини II офіційно проголошувалося про ліквідацію Запорізької Січі й самої назви „запорізький козак".

У 1783 р. було ліквідовано козацьке військо, а козаки були переведені в розряд державних селян. Запорізькі козаки або закріпачувалися, або тікали на Кубань, Кавказ, за Дунай, де засновували нові Січі. А землі Запорізької Січі були роздані у володіння дворянам і старшині.

Останнім кошовим отаманом Запорізької Січі був Петро Калнишевський (1690- 1803).

Висновок. Запорізька Січ мала цілу низку ключових ознак державності у вигляді демократичної республіки. Вона залишила помітний слід у процесі створення української держави та перетворилася на захисника українського народу від турецько-татарських нападів, підтримувала зв'язки з іншими державами та перетворилася на центр порятунку українців від феодально-кріпосницького та національного утиску з боку Речі Посполитої (Польщі).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]