- •1.1. Визначте місце Трипільської археологічної культури в утвердженні відтворювального господарства на землях України.
- •1.2. Початок Першої світової війни і Україна. Воєнні дії в 1914 р.
- •2.1 Схарактеризуйте суспільно-політичне становище східнослов'янських племінних союзів на території сучасної України напередодні утворення Київської держави (viі -іх ст.).
- •2.2. Початок Української революції, утворення Центральної Ради. М.Грушевський.
- •3.1 Порівняйте внутрішню та зовнішню політику князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.
- •3.2. І Універсал Центральної Ради та його історичне значення
- •4.1. Розкрийте причини та сутність роздробленості Київської Русі. Назвіть особливості політичного й соціально-економічного життя князівств тих часів.
- •4.2. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради.
- •5.1. Порівняйте суспільну роль різних верств населення Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
- •5.2. Війна радянської Росії проти унр (кінець 1917— початок 1918 рр.) Проголошення незалежності унр.
- •6.1 Визначте особливості політичного становища українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревської унії.
- •6.2. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави. П. Скоропадський.
- •7.1. Розкрийте сутність та наслідки Люблінської унії для українських земель.
- •7.2. Політика радянського уряду в Україні в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
- •8.1 Розкрийте причини виникнення українського козацтва. Визначте місце козацтва в історії та культурі України.
- •8.2. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920рр.
- •9.1. Схарактеризуйте значення Запорізької Січі в історії українського народу. Розкрийте причини ліквідації Гетьманщини та Запорізької Січі.
- •9.2. Нова економічна політика і особливості її впровадження на Україні.
- •10.1. Визначте особливості розвитку української культури XVIII ст. Назвіть найвидатніші пам'ятки.
- •10.2. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини в 20-х—30-х рр.
- •11.1. Визначте внесок Києво-Могилянської академії в культурно-освітній розвиток українського народу.
- •11.2. Особливості і наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •12.1. Розкрийте причини Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Оцініть гетьмана Богдана Хмельницького як історичну особистість.
- •Соціально-економічні.
- •12.2. Голодомори 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1947 р. В Україні: причинні наслідки.
- •13.1. Порівняйте адміністративно-політичний устрій і становище соціальних станів Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України в другій половині XVII ст.
- •13.2. Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні. Її соціально-економічні наслідки
- •14.1 Оцініть гетьмана Івана Мазепу як історичну особистість. Наведіть приклади його культурно-освітньої політики
- •14.2. Входження усрр до складу срср.
- •15.1. Проаналізуйте зміст українсько-російського договору 1654 р., розкрийте його історичне значення.
- •15.2. Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941 — 1944 рр. Голокост.
- •16.1. Наведіть факти про початок національного відродження в Наддніпрянській Україні наприкінці XVIII - початку XIX ст.
- •16.2. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.
- •17.1. Визначте місце „Руської трійці" в національному відродженні українських земель.
- •17.2. Загострення екологічних проблем в Україні у 70-х — 80-х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •18.1. Визначте місце Кирило-Мефодіївського товариства в українському національному відродженні.
- •18.2.Проголошення державної незалежності України.
- •19.1. Визначте особливості національно-визвольного руху на західноукраїнських землях під час революції 1848 - 1849 рр. В Австрійській Імперії.
- •19.2. Опозиційний рух в Україні (1965— 1985рр.).
- •20.1. Порівняйте роль народовців, радикалів, москвофілів у суспільно-політичному житті західноукраїнських земель у другій половині XIX ст.
- •21.1. Проаналізуйте особливості створення та діяльності українських політичних партій у Наддніпрянській Україні наприкінці XIX – на початку XX ст.
- •21.2. Політичне життя в Україні. Вибори до Верховної Ради України в 1994, 1998 рр. Вибори Президента України 2004 рр.
- •22.1 Визначте особливості українського національного руху в роки революції 1905 - 1907 pp. В Російській імперії.
- •22.2. Возз'єднання Західної України з урср. Радянізація західних областей України в 1939—1941 pp.
10.2. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини в 20-х—30-х рр.
Після закінчення Першої світової війни західноукраїнські землі ввійшли до складу різних східноєвропейських держав: Східна Галичина і Волинь — до складу Польщі; землі Північної Буковини, Бессарабії і Мармарощини — до складу королівської Румунії; Закарпатська Україна — до складу Чехословаччини.
Українські землі в Польщі, Румунії, Чехословаччині не мали самоврядування, власного автономного устрою. Так, на західноукраїнських землях у складі Польщі діяв закон, що забороняв використовувати українську мову в державних і муніципальних установах. Замість назви "Україна" запроваджувалися нові -"Малопольща" або "землі Площі "Б". Було скасовано
Галицький автономний сейм, ліквідовано місцеве самоврядування, закривалися українські школи, проводилась політика насильницької асиміляції, українські імена і прізвища змінювались на польські.
Українці залишалися в опозиції до польського уряду. Свої права і свободи вони захищали легальними й нелегальними методами боротьби. Тільки у Східній Галичині було створено 12 політичних партій.
Політичні партії та блоки Східної Галичини поділялися на ліві, центристські й праві.
До лівих належала Комуністична партія Східної Галичини, з 1923 р. — Комуністична партія Західної України (КПЗУ), яка вела активну політичну діяльність, хоча була нечисленною. Партія діяла в підпіллі, хоча під її впливом перебували й легальні організації. Ліве крило партії виступало за союз із Москвою, праве дотримувалося більш стриманої позиції.
Центристським вважався блок Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО). Утворений у 1925 р., він мав сильний вплив на українське населення Галичини, оскільки його програма базувалась на ідеології соборності й державності. На виборах 1928 р. до польського парламенту блок здобув більшість українських мандатів до сейму. Лідери об'єднання — Д. Левицький, В. Мудрий, С. Баран, О. Луцький, М. Рудницька, І. Кедрин-Рудницький.
УНДО закликав українців боротися проти політики ополячення за демократичні порядки конституційним шляхом. Пізніше лідери УНДО вимагали від поляків надання Західній Україні автономії.
Представники українських політичних партій у польському сеймі, утворили Український клуб, який вимагав надання Україні самостійності.
Правою політичною силою, що сповідувала націоналістичну ідеологію, стала Організація українських націоналістів (ОУН, виникла 1929 р, у Відні), її очолив Є. Коновалець, ідеологами стали В. Липинський і Д. Донцов. Ідеологією ОУН був інтегральний націоналізм — заперечення ліберальних цінностей, проповідування рішучих дій заради національних інтересів, Вищою цінністю виступало створення незалежної Української держави. Для досягнення мети виправданими вважалися будь-які засоби, навіть терор. Поворот частини українського національного руху до тоталітарної ідеології пояснюється тим, що Україні не вдалося відстояти незалежність, а тоталітаризм утверджувався в багатьох державах Європи.
На західноукраїнських землях, що перебували у складі Румунії, керівний режим проводив тверду колоніальну політику. Були закриті всі українські школи, ліквідовано самоврядування громад, переслідувалися громадські діячі, священики, здійснювалася румунізація населення, румунську мову було оголошено державною, придушувалися соціальні й збройні виступи (1924 р., Татарбунарське повстання).
У 1927 р. було створено Українську національну партію (УНП), лідером якої був В. Залозецький. УНП дотримувалася центристських позицій і виступала за співпрацю з існуючим режимом. Представники УНП мали місця в румунському парламенті, де виступали проти політики румунізації.
Праві суспільно-політичні сили не були організаційно оформлені, їх представляли націоналістичні молодіжні, студентські й спортивні організації («Товариство Мазепа», «Товариство М. Залізняк»), Лідери цих організацій О. Забачинський, П. Григорович, Д. Квітковський проповідували методи боротьби, подібні до оунівських (терор, підпільна діяльність).
Закарпатська Україна входила до складу Чехословаччини під назвою Підкарпатська Русь, а з 1928 р. — Підкарпатський край. Чехословацький уряд не проводив такої жорсткої антиукраїнської політики, як польський і румунський. Він не надав Закарпаттю автономії, але українське населення отримало можливість політичної та культурної самореалізації. Лібералізм уряду привів до виникнення й швидкого поширення культурно-просвітни- цького товариства «Просвіта» (А. Волошин, М. і Ю. Бращайки), Товариства русофілів ім. Духновича.
У чехословацькому парламенті інтереси українців представляло Українське національне об'єднання (УНО).
Суспільно-політичне життя в країні базувалося на ідеях русофільства, українофільства, мадярофільства.
Суттєвим чинником суспільно-політичного життя в Західній Україні була феко-католицька церква. Так, митрополит А. Шептицький протестував проти політики пацифікації і підтримував політику нормалізації українсько-польських відносин.
Висновок. Суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях відрізнялося різноманітністю. Діяли різні політичні партії, об'єднання і блоки — від лівих до правих,— які висловлювали різні політичні інтереси і використовували легальні й нелегальні методи боротьби. Найбільш складна суспільно-політична ситуація склалася на українських землях у складі Румунії. Польський уряд хоча і здійснював дискримінаційну стосовно українців національну політику, але дозволив їм представляти свої інтереси в сеймі. Найбільш сприятлива суспільно-політична ситуація для українського населення, склалася в Чехословаччині. Однак жодний уряд не надав українцям автономії.
БІЛЕТ №11