Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
kn-brIst_Ukrayini-ekz_10_5shr.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
09.09.2019
Размер:
571.9 Кб
Скачать

18.1. Визначте місце Кирило-Мефодіївського товариства в українському національному відродженні.

У 1834 р. було відкрито університет Святого Володимира у Києві, який в 40-х рр. XIX ст. став центром українського національно-культурного руху. У 1846 р. у Києві створено першу політичну організацію - Кирило-Мефодіївське товариство, назване так на честь перших слов'янських просвітників Кирила та Мефодія.

Організаторами товариства були: Микола Костомаров (професор Київського університету), Василь Білозерський (вчитель з Полтави); Микола Гулак (службовець канцелярії генерал-губернатора). Згодом до складу товариства увійшли П. Куліш, Т. Шевченко, М. Савич, А. Маркович та ін.

Програмними документами товариства були: „Статут слов'янського товариства святих Кирила та Мефодія", „Книга буття українського народу", „Закон Божий". Мета товариства: ліквідація самодержавства та кріпосництва, встановлення республіки, уведення демократичних свобод, широкий розвиток культурних та релігійних зв'язків на основі християнської моралі. Київ мав стати столицею слов'янської федерації.

У своїй практичній діяльності члени товариства обмежувалися просвітницькою роботою: розповсюджували революційні твори Т. Шевченка та інших авторів, складали революційні прокламації („Брати українці", „Брати великороси та поляки"), у яких закликали слов'ян до єдності в боротьбі з царизмом.

В. Білозерський склав проект впровадження в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів. Збиралися кошти на видання популярних книг. П. Куліш написав перший український підручник, а також першу українську азбуку („кулішівку").

Але з питань досягнення політичних цілей погляди членів товариства розходилися. Представники помірно-ліберального крила (М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш) виступали за реалізацію програмних цілей шляхом реформ.

Представники радикально-демократичного крила (М. Гулак, І. Посада, Т. Шевченко) виступали за необхідність народного повстання, встановлення республіки, вбивство царської сім'ї.

Проіснувало товариство 14 місяців і за доносом студента Олексія Петрова було розгромлено на початку квітня 1847 р. Члени товариства були засуджені та заслані (М. Костомаров - до Саратова, П. Куліш - до Тули і т. д.). М. Гулак був заточений у Шлісельбурзьку фортецю на 3 роки, а Т. Шевченка за

сатиричну поему „Сон" було віддано на 10 років в солдати в оренбурзькі степи „без права писати та малювати".

Висновок. Історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського товариства полягає в тому, що було зроблено першу спробу національного відродження України політичними засобами. Програма товариства значною мірою вплинула на подальший розвиток національно-визвольного руху в Україні

18.2.Проголошення державної незалежності України.

16 липня 1990р. була прийнята Декларація, про державний, суверенітет України. Вона стала першим документом, який у 1990-ті рр. відкрив Україні шлях до незалежності. Суверенітет передбачав верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади на території України, незалежність держави в зовнішніх відносинах.

У 1991 р. як у СРСР, так і в Україні загострилася суспільно-політична ситуація внаслідок боротьби навколо підписання нового союзного договору. Цей документ передбачав створення "реальної федерації рівноправних республік" і виносився на обговорення на референдумі.

В Україні ця ідея була .зустріта неоднозначно. Окремі статті нового союзного договору суперечили Декларації про державний суверенітет України: обмеження прав республіки; збільшення повноважень союзних органів влади у фінансовій сфері та міжнародних відносинах; верховенство союзних законодавчих актів над республіканськими. В Україні на референдумі було запропоновано додаткове питання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна повинна бути в складі Союзу радянських суверенних держав на принципах Декларації про державний суверенітет України?». Результати референдуму показали, що народ України прагне до відновлення положення України в складі СРСР.

19—21 серпня 1991 р. у СРСР була здійснена спроба державного перевороту. Президент СРСР М. Горбачов був ізольований на дачі «Форос» у Криму і відсторонений від влади. Влада перейшла до створеного Державного Комітету з надзвичайного стану (ДКНС, рос. ГКЧП) у складі Г. Янаева, В: Павлова, Д. Язова, В. Крючкова, Б. Пуго, О. Бакланова, Д. Стародубцева. У Москву вводилися війська. На території СРСР на 6 місяців був оголошений надзвичайний стан.

Свої дії члени ДКНС (ГКЧП) мотивували тим, що вони дбають про інтереси народу, хочуть забезпечити законність і правопорядок у СРСР, запобігти загальнонаціональній катастрофі. Насправді це була спроба консервативних .політичних сил знищити демократичні перетворення, повернути країну в період «застою», зупинити рух народів СРСР до незалежності.

Офіційний Київ зайняв вичікувальну позицію. На Голову Верховної Ради УРСР Л. Кравчука здійснювався тиск із боку ДКНС. Однак Л. Кравчук заявив, що в Україні немає підстав для введення надзвичайного стану, а всі зміни повинні відбуватися законним шляхом.

Реакція на дії ДКНС в Україні була неоднозначною. Так, демократична опозиція у Верховній Раді не визнала змовників, а більшість членів комуністичної партії в Україні виступили з підтримкою ДКНС. 21 серпня 1991 р.

організатори ДКНС (ГКЧП) визнали свою поразку, а 22 серпня Президія Верховної Ради УРСР на вимогу опозиції скликала позачергову сесію Верховної Ради, де на обговорення було винесено питання про проголошення незалежності України. 24 серпня 1991 р. загальним голосуванням було прийнято Акт проголошення незалежності України, що визначав: «Територія України є неподільною і недоторканною. Відтепер на території України діючими є винятково Конституція і закони України».

1 грудня 1991 р. був проведений Всеукраїнський референдум з метою підтвердження незалежності України. 90,3 % громадян, що взяли участь у референдумі, висловилися за незалежність України. У цей же день відбулися вибори Президента України. Ним став Л. Кравчук.

Прийняття Акта проголошення незалежності України справило значний вплив на подальший розвиток держави. Україна стала суверенною державою мирним шляхом.

Висновок. Україна пройшла складний і суперечливий шлях до незалежності. На карті світу з'явилася нова незалежна демократична держава —Україна.

БІЛЕТ №19

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]