Теплофізичні властивості матеріалів.
1)Характер
теплового руху, теплопередача. В
кристалах характер теплового руху може
бути представлений як механізм коливання
частинок. Теплові хвилі в кристалах
називають акустичними. Їх енергія
квантується, квант цієї енергії –
фотон. Енергія фотону: 
v,
де h-
постійна Планка;v-
частота.
Фотони відносяться до категорії квазічастинок. Схема динамічних властивостей квазічастинок в кристалі та характер її руху визначають енергетичний спектр твердого тіла. Теплопередача в матеріалах неоднократної структури відбувається за рахунок передачі тепла з поверхні повітрям, що рухається, тепловипромінення стінками пор. Теплозахисні властивості текстильних матеріалів визначаються тепловим опором повітря, що знаходиться в них.
2)Здатність
матеріалів проводити тепло під дією
теплової енергії. Характеризується
теплопровідністю: Коефіцієнт
теплопровідності:
.
Коефіцієнт теплопередачі:
.
Питомий тепловий опір:
, P
.
Тепловий опір: 
, R
.
Сумарний тепловий опір:
.
Коефіцієнт чорноти поверхні від 0,7 до
1,2.
3)Здатність
матеріалів поглинати тепло під дією
теплової енергії. Характеризується
теплопровідністю: Питома теплоємність:
.
Об’ємна теплоємність:
.
Коефіцієнт температури провідності
характеризує здатність матеріалів
вирівнювати температуру в різних
точках, а також передавати тепло від
більш нагрітих місць до менш нагрітих.
4)Здатність матеріалів змінювати чи зберігати свої властивості під дією теплової енергії. Характеризується теплоємністю та термостійкістю: Коефіцієнт лінійного розширення; Коефіцієнт об’ємного розширення.
За термостійкістю матеріали поділяють на:Термостійкі, Жаростійкі, Морозостійкі.
5)Методи визначення характеристик теплофізичних властивостей матеріалів
1. Методи, що базуються на встановленому стаціонарному теплообміні, за допомогою якого через матеріали за рівні проміжки часу проходить однакова кількість тепла.
2. Методи, що базуються на невстановленому обміні
- під час дослідження у стаціонарному тепловому режимі;
- методи нестаціонарного теплового режиму.
Композити та їх характеристика.
Композиційними є матеріали, до складу яких входять відмінні за властивостями нерозчинні або малорозчинні один в одному компоненти, чітко розмежовані у матеріалі. Композиційний матеріал – гетерогенна система, що складається з матриці, яку використовують як полімер, кераміки або металу, високоміцних та високомодульних волокон або частинок. Композиційні матеріали за питомими міцністю та жорсткістю, міцністю за високої температури, опором руйнуванню від втомленості значно перевищують усі відомі конструкційні сплави. Властивості композиційних матеріалів залежать від фізико-механічних властивостей компонентів і міцності зв’язку між ними. Основою композиційних матеріалів є метали або сплави, а також полімери, вуглецеві та керамічні матеріали. Як другий компонент, тобто зміцнювач, застосовують: волокна(скляні, вуглецеві); речовини на основі ниткоподібних кристалів(оксидів, карбідів, боридів); металеві дроти. У разі використання волокон композиційні матеріали наз. волокнистими, якщо використовуються частинки – дисперсно-зміненими. Вміст зміцнювача в орієнтованих матеріалах становить 60-80%, у неорієнтованих – 20-30% загального обсягу. Матриця(основний компонент) зв’язує композицію, надає їй форми. Від властивостей матриці залежать: робоча температура, густина, питома міцність, опір руйнуванню від втомленості. Для всіх композиційних матеріалів характерні: висока міцність і твердість, опір крихкому руйнуванню, жароміцність, термічна стабільність. Всі композиційні матеріали поділяють: за характером матриці(полімерні, вуглецеві, металеві); за зміцнювачем(карбоволокнисті, бороволокнисті, органоволокнисті, метали). Композиційні матеріали, які містять два і більше різних наповнювачів, наз. поліармованими.
Білет №16