3.3.Власність та її місце в економічній системі.

Власність – економічна категорія,яка виражає сукупність суспільних відносин щодо привласнення та відчуження об єктів власності.

Об єкт власності – це все те,що можна привласнити чи відчужити:засоби в-ва в усіх галузях народного господарства;нерухомість ( будинки і споруди,відокремлені водні об єкти,багаторічні насадження); природні ресурси (земля,її надра,ліси,води); предмети особистого споживання та домашнього вжитку;гроші,цінні папери,дорогоцінні метали та вироби з них;інтелектуальна власність (твори л-ри і мистецтва,досягнення науки і техніки,відкриття,винаходи,інформація);культурні та історичні цінності;робоча сила.

Суб єкт власності – це персоніфіковані носії відносин власності. Суб єкт: окрема особа – людина як носій майнових і немайнових прав та обов язків; юридичні особи – організації,підприємства,установи,об єднання усіх організаційно-правових форм; держава в особі органів державного управління,муніципалітети (органи місцевого управління та самоврядування);декілька держав або всі держави планети.

Економічний зміст власності – є однією з найбільших і основоположних економічних категорій. Одна з найскладніших категорій,бо має в собі багато ознак,форм прояву і системи функціонування.

Суперечність між юридичним і економічним змістом власності полягає в: юридична власність є формою виявлення економічної власності;в економічній власності виділяють кількісну та якісну сторони;в юридичній власності-юридичне оформлення.

Власність визначає:суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами в-ва,специфічність дій економічних законів певної економічної системи,цілі та мотиви в-ва,характер розподілу і споживання створеного продукту,класову і соціальну структуру суспільства,панвну систему політичної та економічної влади.

Тип власності – найбільш фундаментальне її утворення,що складається залежно від її суб єктів (суспільство в цілому,трудовий колектив,особистість.

Форма власності – параметр,який вказує на розподію суб єктів господарської діяльності за формами власності.

Вид власності – конкретний спосіб привласнення благ та методи господарювання.

3.4. Трансформація відносин власності та формування конкурентного середовища економіки України.

Реформування адміністративно-командної системи передбачає формування різноманітних форм власності.

Мета роздержавлення і приватизації: подолання соціально-економічної монополії держави; забезпечення альтернативності трудових відносин замість безальтернативного державного майна;перехід до багатоканального формування економічного регулювання;утворення системи соціальних гарантій та соціального захисту трудящих.

Роздержавлення – усунення держави від виконання нею економічних та соціальних функцій шляхом приватизації,а також створення альтернативних суб єктів господарювання.

Напрями роздержавлення:1) роздержавлення процесів привласнення,признання робітників трудового колективу рівноправними учасниками привласнення;2)створення різноманітних форм господарювання,надання їм рівних прав на свободу господарської діяльності в межах закону;3)виникнення нових організаційних структур.

Приватизація – перехід від державної власності в приватну.

Об єти приватизації:засоби в-ва,майнові комплекси,акціїї,об єкти незавершеного будівництва,об єкти охорони здоров я,освіти,культури,митсецтва та фізичної культури і спорту,телебачення та радіомовлення,видавничої справи,а також об єкти санітарно культурних закладів.

Суб єкти приватизації:приватна особа,трудовий колектив,банки,акціонерне товариство.