12.4.Податкова система як інструмент фінансового регулювання.

Податко́ва систе́ма — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку.

Елементи податків:

суб`єкт податку або платник — особа, на яку законом покладено обов`язок сплачувати податок;

об`єкт податку — доход або майно, з якого нараховується податок (заробітна плата, прибуток, майно, цінні папери і т.п.);

джерело податку — дохід, за рахунок якого сплачується податок;

ставка податку — розмір податку, який припадає на одиницю оподаткування (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі і т.п.). У практиці оподаткування розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні ставки податків.

Функції:

1) фіскальна – з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об’єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:

а) надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість);

б) стабільність надходження;

в) податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних рівнях;

2) розподільчо-регулююча. Сутність даної функції в тому, що процес стягнення податку обов’язково означає розподіл певного явища чи процесу між податкоплатником та державою. Причому стягнення податку призводить до скорочення реальних об’єктів оподаткування для конкретних платників податку.

Прямі податки сплачуються суб`єктами податків безпосередньо й прямо пропорційно платоспроможності. Прямі поділяються на реальні та особисті. До реальних відносяться податки на землю, будинки, промислові, торгові, банківські установи та грошовий капітал. До особистих - податки на доходи фізичних та юридичних осіб (податковий, помайновий, із спадщини тощо).

На відміну від прямих, непрямі податки не зв`язані з розмірами доходів чи вартістю майна платника податків. Непрямі податки виступають у трьох видах: "акцизи", "фіскальні монопольні податки", "митні збори".

Акциз — різновид непрямого податку переважно на товари масового споживання (цигарки, алкогольні напої, сіль, цукор, сірники, автомобілі, холодильники, парфумерні вироби тощо), а також різні комунальні, транспортні, культурні та інші послуги, які мають широке розповсюдження (телефон, транспортні перевезення, авіа- і залізнодорожні квитки, демонстрація фільмів).

Митні збори — це непрямі податки на імпортні, експортні і транзитні товари, тобто такі, які пересікають кордони країни. Вони сплачуються всіма, хто здійснює зовнішньоекономічні операції. В залежності від цих цілей, які переслідує держава, митні збори поділяються на "фіскальні", "протекційні", "антидемпінгові" і "пільгові".

Принципи оподаткування

1) принцип справедливості піддані держави повинні брати участь у покритті витрат уряду, кожний по можливості, згідно своєї відносної платоспроможності, тобто пропорційно доходу, яким він користується під охороною уряду.

2) принцип визначеності податок, який зобов'язаний сплачувати кожен повинен бути точно визначений, а не довільний. Розмір податку, час та спосіб його сплати повинні бути зрозумілі і відомі як самому платникові, так і будь-хто інший;

3) принцип зручності кожен податок має стягуватися у такий час і таким способом, які найбільш зручні для платника;

4) принцип економії кожен податок має бути так розроблений, щоб він витягав з кишені платника якомога менше понад те, що він приносить державному казначейству.

Рівень оподаткування обчислюється:

Кn= ,де чисельник – сума податків,знаменник – валовий внутрішній продукт.

Фіска́льна полі́тика — це регулювання доходів і витрат держави.

Мета фіскальної політики:згладжування коливань економічного циклу;стабілізація етапів економічного зростання;досягнення високого рівня зайнятості;досягнення помірних темпів інфляції.

Дискреційна політика розглядає регулювання державою своїх витрат і оподаткування.

Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори - механізми ринкової економіки, що не залежать від держави і згладжують спади і підйоми в економіці, або це механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики.