8.1. Сутність і класифікація витрат в-ва.

Теорії витрат в-ва:

Класична теорія витрат в-ва:представники:У.Петті,А.Сміт,Рікардо-основу ціни становлять затрати праці,живої і уречевленої,на основі яких формується вартість товару. Ціна – грошова форма вираження вартості товару. Вартість – уречевлена в товарі суспільна праця.

Неокласична теорія витрат в-ва – ціна товару визначається попитом і пропозицією,при цьому в короткостроковому періоді попит формує ціну на основі граничної корисності,а пропозиція – на основі витрат в-ва. На основі взаємодії попиту і пропозиції формується рівноважна ціна,яка може змінюватись під впливом багатьох факторів,які є складовими формування оптимальної ціни,а,отже,і ринкової рівноваги.

Класична теорія обґрунтовує різницю витрат виробника і суспільства.

Витрати в-ва – вартісна оцінка затрат економічних ресурсів,здійснених підприємцями задля в-ва продукції.

Суспільні витрати виробництва – витрати виробництва, що відображають суспільне необхідний рівень господарської діяльності підприємств.

Сучасна економічна теорія розглядає витрати в-ва як вмінені витрати,так як вони характеризують найкращу з втрачених альтернатив.

Структура вмінених витрат:

Явні витрати – витрати на оплату економічних ресурсів,постачальники яких не є власником фірми (грошові витрати на придбання сировини,палива,обладнання,трудових і транспортних послуг).

Скриті витрати – витрати фірми на використання власних ресурсів.

Залежно від строку,впродовж якого можлива зміна економічних ресурсів,залучених для в-ва,розрізняють:витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі,достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);витрати фірми в короткостроковому періоді (часовому інтервалі,протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним).

Фіксовані витрати – мають місце незалежно від зміни обсягів в-ва (затрати на утримання будівель,адміністративного персоналу,орендна плата).

Змінні витрати – пов язані зі зміною обсягів в-ва (затрати на сировину,електроенергію,оплату праці робітників).

Загальні витрати – сукупні витрати фірми на придбання та використання всіх факторів в-ва;сума постійних і змінних витрат.

Середні витрати – середня величина витрат на в-во одиниці продукції.

Граничні витрати – приріст витрат на в-во ще однієї одиниці продукції.

8.2. Економічний зміст і суть ціни.

Ціна як економічна категорія – грошове вираження вартості товару та послуги,що утворюються в результаті формування вартості товару та дії ринкових факторів.

Теорії цін:

Ф.Кене висунув теорію витрат в-ва,в якій стверджувалось,що рівень цін товару визначається витратами на їх в-во. Оскільки величина витрат в-ва залежить від цін на сировину,матеріали,пальне,транспортні послуги,то ціна на кінцеву продукцію пояснюється цінами на окремі елементи затрат.

Ж.Б.Сей:у процесі в-ва беруть участь такі фактори,як праця,земля,капітал,ціною яких є заробітна плата,основу вартості,грошовим вираженням якої є ціна.

А.Сміт при визначенні окремої ціни товарів цілком ігнорував матеріальні витрати.

Д.Рікардо вважав працю джерелом вартості і за умов капіталістичного товарного в-ва. Він уперше виокремив 3 основні фактори основи вартості:працю,корисність,рідкісність.

А.Маршалл прагне поєднати в одну теорію-теорію ціни-три концепції:граничної корисності,витрат в-ва та попиту і пропозиції. Ціни будь якої речі є її міновою вартістю відносно всіх речей загалом,або її купівельною вартістю.

К.Маркс:визначення вартості не відтворюваних товарів залежить виключно від їхньої рідкісності. Вартість визначається суспільне необхідними витратами. Така вартість лежить в основі ціни,а співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилення ціни від вартості.

М.Туган-Барановський увів до наукового обігу поняття «вартість» і «трудова вартість». Розмежовує категорії «вартість» і «цінність». Цінність має суб активну сторону. Вона є ціною,тому при правильному розумінні теорії граничної корисності,вона не забезпечує теорію трудової вартості.

Функції цін:

Суть розподільчої функції полягає в тому, що за допомогою цін здійснюється розподіл або перерозподіл національного доходу між галузями економіки, регіонами, формами власності, підприємствами та соціальними групами населення.

Стимулююча функція ціни полягає в заохочувальному або стримуючому впливі ціни на виробництво та споживання різних видів продукції. За допомогою цін можна стимулювати розвиток раціональної структури виробництва, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення якості продукції, економію матеріальних і трудових ресурсів.

Облікова відображає речовий зміст і полягає у тому,що вона є засобом обліку суспільне необхідної,корисної праці.

Цінова політика — це комплекс економічно зважених заходів щодо встановлення оптимальної ціни на товари і послуги та їх регулювання залежно від пропозиції, регулюючих дій держави.