10.3. Ринок земельних ресурсів. Ціна землі.

Ціна землі – дисконтова ний потік її доходу.

Цз=Вр/Бв*100%,де Вр – величина ренти;Бв – банківський відсоток.

Земельний кадастр – сукупність відомостей про природний,господарський та правовий стан земель. Включає дані реєстрації землекористувань,обліку родючості та якості земель,бонітування грунтів та екологічної оцінки землі.

Економічна рента - це різниця між платою за ресурс і мінімальною платою, необхідної для того, щоб цей ресурс був запропонований.

Пропозиція землі залежить від багатьох факторів,які сумарно можна звести до двох:якість або родючість землі та місцезнаходження ділянки.

Пропозиція землі на ринку нееластична,тому що кількість землі,придатної для обробки,є фіксованою величиною

Фіксований обсяг сукупної пропозиції землі визначає криву пропозиції на землю як абсолютно нееластичну. Тобто пропозиція землі не може бути збільшена навіть за умови підвищення ціни на землю.

Попит на землю еластичний і має тенденцію зростати,що зумовлює підвищення ціни на землю. Особливо швидко підвищуються ціни на земельні ділянки в містах,оскільки зростають рента і попит на ділянки під забудову.

11.4. Розвиток підприємництва в аграрному секторі.

Агропромисло́вий ко́мплекс — організаційно-економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності;сукупність галузей народного господарство,зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції,її зберіганням,переробкою і доведенням до споживача,а також виробництвом відповідних засобів в-ва.

Сфери АПК відповідно до стадії відтворювального циклу:ресурсна (галузі,які забезпечують АПК засобами в-ва і виробничими послугами,включаючи будівництво,ремонтні й меліоративні роботи); агро-сировинна:власне сільське та лісове господарство;переробна:галузі,що займаються заготівлею,зберіганням,переробкою,транспортуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції;виробнича і соціальна інфраструктура:галузі,які забезпечують загальні умови соціально-економічного розвитку, - шляхово-транспортне господарство,зв язок,складське і тарне господарстов,підготовка кадрів,житлові й культурно-побутові об єкти,в т.ч. заклади охорони здоров я.

Функції АПК:забезпечення потреб населення країни у продуктах харчування;створення сировинної бази для галузей,що виробляють непродовольчі споживчі товари.

Головні важелі державного регулювання АПК:законодавча діяльність і механізм;пряма державна підтримка (субсидій,дотації);кредитна система;оподаткування і митне регулювання;цінове регулювання.

12.1. Сутність і функції фінансів у ринковій економіці.

Фінанси - це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу.

Фінанси виконують наступні функції: регулюючу, розподільчу та контрольну.

Регулююча функція фінансів базується на правовій регламентації грошових відносин у суспільстві. Для забезпечення регулюючої функції застосовується набір фінансових інструментів, передусім податків. З їхньою допомогою держава впливає на різні сторони фінансово-економічного розвитку.

Розподільча функція фінансів пов'язана передусім з розподілом та перерозподілом суспільного продукту й національного доходу для задоволення різних потреб народного господарства й населення.

Контрольну функцію фінанси виконують у процесі утворення й використання грошових ресурсів. Цей контроль має встановлюватися за пропорціями в розподілі й раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів шляхом з'ясування відповідності розміру фондів наміченим цілям.

Фінансові ресурси — це кошти, що знаходяться у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

Централізовані фінансові ресурси зосереджуються головним чином в державному та місцевих бюджетах та різних державних фондах.

Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться у розпорядженні підприємств, об'єднань та організацій.

Фінансова модель ринкової економіки є основною, вона пройшла значний історичний шлях розвитку і домінує у світі. Сутність її дуже проста і логічна: спочатку вартість реалізованого національного доходу розподіляється між тими, хто зайнятий у його створенні. Це власники засобів виробництва, котрі отримують прибуток, і робітники та службовці, яким виплачується заробітна плата.

Характерна ознака моделі полягає в тому, що держава отримує свої доходи насамперед на основі перерозподілу національного доходу.

Модель є відкритою, зрозумілою і точно характеризує фінансові реалії у суспільстві:

Сутність фінансової моделі адміністративної економіки полягає в тому, що переважна частина національного доходу одразу централізувалась у бюджеті й виключалась із розподільних відносин. Держава спрямовувала в бюджет централізований чистий дохід — податок з обороту і частину децентралізованого чистого доходу — прибутку підприємств (через систему платежів з прибутку). Частина прибутку (до 40%) залишалась на підприємстві, інша частина національного доходу виплачувалась робітникам і службовцям у вигляді заробітної плати, яка підлягала прибутковому оподаткуванню.

Характерна ознака моделі полягає в тому, що переважну частину своїх доходів держава отримує в процесі первинного розподілу національного доходу.

Модель є закритою і не відображає фінансових реалій у суспільстві:

по-перше, з неї не видно реального рівня доходів юридичних і фізичних осіб;

по-друге, доходи юридичних і фізичних осіб не відображають їх вклад у створення національного доходу; по-третє, неможливо достовірно визначити рівень оподаткування; по-четверте, відсутні стимули до продуктивної праці.