Тема 1. Предмет і метод політичної економії

1. Предмет політичної економії. Тлумачення предмета політичної економії різними школами.

2. Економічні категорії,закони і принципи.

3. Методи пізнання економічних процесів і явищ.

4. Функції політичної економії. Місце політичної економії в системі економічних наук.

5. економічна теорія і економічна політика.

1. Предмет політичної економії – економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивиними силами та політичними,ідеологічними,соціальними інститутами суспільства.

Етапи розвитку економічної теорії

• меркантилізм: торгівля – джерело багатства (ранній – міжнародна торгівля.пізній – вся сфера обігу). З усіх видів діяльності пріоритет надавався праці,зайнятій у торгівлі,оскільки вона сприяла нагромадженню багатства. Представники: Антуан де Монкретьєн, Томас Ман,Дейв Юм,Уільям Петті.

• Фізіократи: с/г – джерело багатства. Питання про походження суспільного багатства перенесено із сфери обігу у сферу в-ва,яка обмежувалася с/г. Представники: Франсуа Кене, Жак Тюрго, Дюпон де Немур.

• Класична політична школа: праця –джерело багатства. Основний об єкт дослідження – в-во та розподіл благ. Закладено основи досліджень поділу праці,трудової теорії вартості та ринкоовї економіки,наукового обгрунтування походження прибутку. Представники: Уільям Петті, Адам Сміт, Давід Рікардо, Дж.Міль.

• Марксизм: поглиблено вчення про в-во багатства та трудову теорію вартості. Обгрунтовано механізм в-ва додаткового продукту як дійсного джерела багатства. Розроблено вчення про суспільно-економічні формації,закономірності їх розвитку і зміни. Карл Маркс, Фрідріх Енгельс.

• Маржиналізм: учення,засноване на використанні граничних величин (гранична корисність,граничний дохід).

• Неокласицизм: продовжує розвивати ідею класиків з урахуванням умов сучної економічної системи,заперечуючи втручання держави в економіку.

• Кейнсіанство: теоретично обгрунтовано необхідність державного регулювання ринкової економіки.

• Інституціоналізм: розроблено терію про соціальні інститути (монополії,корпорації,держава,профспілки),як основу розвитку економіки суспільства.

• Неокласичний синтез: концепція що поєднує ринкове та державне регулювання економічних процесів. Є основою для побудови змішаної економіки.

Залежно від функціональної мети політична економія поділяється на : позитивну( яка ставить за мету всебічне пізнання економінчих процесів та явищ,розкриває їхні взаємозв язки та взаємозалежність,які зумовлюються реальною дійсністю. Досліджує фактичний стан економіки,економічну дійсність і відповідає на запитання:яка вона?), нормативну (яка з ясовує об єктивні процеси,дає їм оцінку,робить висновки та розробляє рекомендації щодо вдосконалення економічної системи,переходу її на вищий ступінь розвитку. Відповідає на запитання: як повинно бути,що для цього треба зробити?)

2.Економічні категорії – абстрактні,логічні,теоретичні поняття,які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів.

Критерії економічних категорій: відображає не природні властивості речей і предметів,а характерну властивість економічних відносин людей певної системи;має об єктивний характер,оскільки відбиває об єктивну дійсність;має історичний характер,оскільки значна частина категорій економії на певному етапі розвитку суспільного в-ва відмирає.

Економічний закон – відображає найсуттєвіші,стійкі,такі,що постійно повторюються,причинно-наслідкові взаємозв язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.

Об єктивний характер дії економічних законів: люди не можуть створювати і відміняти їх,як і замінювати один одним;вони діють незалежно від того знають їх люди чи ні;економічні закони діють незалежно від того хочуть цього люди чи ні.

Механізм використання економічних законів: економіко-теоретичний – створюється науково-обгрунтована концепція розвитку економіки;безпосередньо управлінський – використання економічних законів є компетенцією органів державної влади; практичний – використання економічних законів у практиці господарювання фірм,підприємств.організацій.певною мірою пов язаних з в-ом.

Система економіних законів: узагальнені – функціонують у всіх економічних системах (законн зростання продуктивності праці,закон зростання потреб,закон нагромадження). Загальні – функціонують у кількох економічних системах,де існують для них відповідні економічні умови. Специфічні – функціонують лише у межах однієї економічноїсистеми. Стадійні – діють на одній стадії в-ва.

Особливості економічних законів: діють обмежено у часі,можуть не відповідати інтересам суспільства.

Механізм вивчення економічних законів: визначення суті можна зрозуміти виходячи з понять,з допомогою яких викладений їх зміст. Економічні закони відбивають постійні суттєві причинно-наслідкові зв язки. Форми вияву закону – результат дій його причинно-наслідкового зв язку. Це те,що можна спостерігати на поверхні розвитку еконоиічних явищ. Форми вияву закону впливають н аекономічні процеси та розвиток економіки. Кількісне визначення закону має дуже важливе значення,дає можливість неочно побачити,своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів. Лінії зв язку з іншими економічними законами. Методи і інструменти використання економічних законів.

3. Метод економічної теорії – сукупність способів і прийомів за допомогою яких досліджують закони і принципи функціонування економічної системи.

Форми пізнання економічних законів: емпірична – форма пізнання економічних законів,коли люди не знаючи сутності економічних законів,використовують їх свідомо,інтуїтивно у своїй діяльності. Наукова – коли люди,пізнавши і розкривши сутність економічних законів,використовують їх свідомо,а отже,більш ефективно у своїй економічній діяльності.

Основні методи: діалектичний,метод аналізу і синтезу,індукції та дедукції,історичний та логічний,метод наукової абстракції,економічне моделювання,економічний експеримент,метод граничного аналізу.

4. Пізнавальна – полягає в тому,щоб розкрити зміст економічних законів і категорій,причинно-наслідкові зв язки,об єктивно-внутрішні суперечності,подпланння яких забезпечує поступальний економічний розвиток.

Методологічна – дає можливість використовувати економічні закони для здійснення ряду досліджень в галузі економіки.

Практична - полягає у тому,щоб економічно обгрунтувати конкретні шляхи поєднання економічних законів,здійснення практичних заходів щодо розв язання економічних суперечностей.

Світоглядна – сукупність поглядів,уявлень та суджень людини про реальну економічну дійсність,які відзначають її господарську поведінку.

Виховна – полягає у формуванні в громадян логіки сучасного ринкового економічного мислення,аналітичних здібностей.

Ідеологічна – багато питань політ.економії мають прямий вихід на ідеологічну сферу,зачіпають ідеологічну боротьбу різних суспільних сил,волю яких виражають відповідні партії.

Економічне мислення – сукупність поглядів,уявлень та суджень людини про реальну,економічну дійсність,які визначають її господарську поведінку.

Етапи формування наукового економічного мислення: перший-спостереження і відображення у свідомості людини реальної економічної дійсності; другий – обробка та осмислення одержаної економічної інформації і вироблення на цій основі наукових понять,категорій і законів економічного розвитку;третій – реалізація,впровадження людиною одержаних економічних знань у своїй господарській діяльності.

5.Економіка – засіб створення умов для нормального життя.

Економічна мета суспільства:економічна ефективність,соціальний захист,економічна свобода,стабільний рівень цін,справедливий розподіл доходів,екнономічне зростання,економічна свобода.

Економічна політика – цілеспрямована система заходів держави і фірм у сферах виробництва,розподілу,обміну і споживання благ.

Напрями економічної політики класифікують за: сфери економічного життя – промисловість,с/г,будівництво,транспорт,зв язок,торгівля; за часом дії – довготривалі,середньотривалі,короткотривалі;за політичною та соціально-економічною значимістю – структурна,монетарна,фіскальна,маркетингова,товарна,цінова,регуляторна.

Методи та інструменти економічної політики: адміністративно-командні методи управління – методи жорсткого ієрархічного підпорядкування особистих і колективних інтересів загально-державним;економічні методи – система економічних та неекономічних важелів,спрямованих на поєднання інтересів усіх суб єктів господарської діяльності.