18. Грошова система, її структурні елементи й основні типи

Грошова система- це форма організації грошового обігу. історично склалося в певній країні й законодавче закріплена державою. Елементи грош. системи: назва нац. грош. одиниці, вид грошових знаків і характер їхнього забезпечення, порядок грош. емісії, встановлення курсу нац. валюти і порядок її обміну на іноземну, наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грош обігу в країні. Історія знає 2 типи грош. систем: металева (біметалізм, монометалізм), паперово-кредитна (паперово горшові, кредитні гроші) Біметалізм є системою, де роль загал, еквівалента законодавче закріплюється на рівних правах за золотом і сріблом. Монометалізм- це грошова система, в якій роль загал, еквівалента закріпляється за одним благородним металом - золотом. Розрізняють 4 різновиди золотого мономегалізму:золотомонетний

19 Інфляція

Інфляція - знецінення грошей, яке спричинене диспропорціями в суспіл.вироб. й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари та послуги. Залежно від дії на економіку розрізняють інфляцію: за темпами зростання повзуча. галопуюча і

Тема 1.Предмет і метод політичної економії

Етапи розвитку економічної теорії: меркантилізм,фізіократи,класична політична школа,марксизм,маржиналізм,неокласизм,кейнсіанство,інституціоналізм,неокласичний синтез.

Предмет політичної економії – економічні відносини людей в їх єдності і взаємодії з продуктивними силами та політичними,ідеологічними,соціальними інститутами суспільства.

Економічні категорії – абстрактні,логічні,теоретичні поняття,які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів.

Економічний закон – відображає найсуттєвіші,стійкі,такі,що постійно повторюються,причинно-наслідкові взаємозв язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ.

Метод економічної теорії – сукупність способів і прийомів за допомогою яких досліджують закони і принципи функціонування економічної системи.

Основні методи: діалектичний,метод аналізу і синтезу,індукції та дедукції,історичний та логічний,метод наукової абстракції,економічне моделювання,економічний експеримент,метод граничного аналізу.

Економічне мислення – сукупність поглядів,уявлень та суджень людини про реальну,економічну дійсність,які визначають її господарську поведінку.

Економіка – засіб створення умов для нормального життя.

Економічна політика – цілеспрямована система заходів держави і фірм у сферах виробництва,розподілу,обміну і споживання благ.

Тема 2.Потреби,ресурси та виробничі можливості суспільства

Економічні потреби – потреби в економічних благах,об активно необхідних для підтримки життєдіяльності і розвитку людини,колективу,нації,суспільства в цілому,внутрішній збудник активності.

Економічні інтереси – усвідомлене прагнення суб єктів господарювання до задоволення економічних потреб,що є суб активним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Економічна суперечність – об активна суперечність,властива економічним явищам і процесам,форма зв язків і відносин між протилежними сторонами всієї економічної системи та кожного явища або процесу.

Закон зростання потреб – демонструє стійкі,об єктивні та такі,що постійно повторюються взаємозв язки між обсягами споживання та виробництвом,потребами та можливостями їх задоволення.

Закон Енгеля – визначає,що із зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується.

Суспільне виробництво – сукупна організована діяльність людей із перетворенням речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ,необхідних для їх існування та розвитку.

Виробництво – складна система взаємодії технології і організації виробництва,результатом якої є продукт виробництва.

Матеріальне виробництво – виробництво,безпосередньо пов язане з виготовленням матеріальних цінностей або з наданням матеріальних послуг.

Нематеріальне виробництво – сфера суспільного виробництва,в якій виробляються нематеріальні послуги:роздрібна торгівля,громадське харчування та духовні цінності:освіта,культура,мистецтво.

Економічні ресурси – сукупність ресурсів,які використовуються в господарській діяльності для виробництва,обміну,розподілу та споживання матеріальних і духовних благ,задоволення зростаючих потреб населення.

Фактори виробництва – це всі необхідні елементи,які використовуються для в-ва матеріальних і духовних благ.

Фактори суспільного в-ва:праця,наука,інформація,засоби в-ва,земля,капітал,підприємницькі здібності.

Виробнича функція – формалізоване співвідношення,що відображає залежність між сукупними витратами факторів в-ва і максимальним обсягом випуску продукції.

Межа виробничих можливостей – графік,що характеризує набір товарів,які можуть бути вироблені економікою.

Закон відносної рідкості ресурсів – закон,який виражає внутрішньо необхідні,сталі й суттєві зв язки між зростаючим й випереджаючими потребами та відносною обмеженістю ресурсів для їх задоволення.

Економічна ефективність – вид ефективності,що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств,територій,національної економіки).

Повна зайнятість – стан економіки,за якого кількість вакансій відповідає чисельності безробітних або перевищує його,тобто такий стан,за якого немає незайнятих,які бажають працювати.

Повний обсяг в-ва – розподіл наявних придатних ресурсів,за яким вдається найповніше задовольнити потреби людей.