Тема 2. Потреби,ресурси та виробничі можливості суспільства

1. Економічні потреби та економічні інтереси – рішійна сила розвитку суспільного в-ва

2. Механізм формування і розвитку потреб

3. В-во: сутність та внутрішня структура

4. Виробничі ресурси та ефективність їх використання. Межа виробничих можливостей

1. Економічні потреби – потреби в економічних благах,об активно необхідних для підтримки життєдіяльності і розвитку людини,колективу,нації,суспільства в цілому,внутрішній збудник активності.

Потреби,що мають об єктивно-суб єктивний характер,класифікують:

-за способом задоволення потреб: індивідуальні(потреби в одязі,житлі),колективні (ті,що спільно задовольняють у трудовому колективі),суспільні (забезпечення громадського порядку).

-за ступенем реалізації: абсолютні,дійсні,платоспроможні.

- за формою вираження: матеріальні (пов язані зі сферою матеріальної життєдіяльності),духовні(пов язані з духовною діяльністю людини).

- за критерієм раціональності:розумні (відповідають науковим уявленням про споживання благ і послуг),ірраціональні потреби (виходять за межі розумних)

- ієрархія потреб за А.Маслоу:фізіологічні (дихання,вода,їжа),безпеки (безпека здоровя,майна,майбутнього),соціальні (дружба,сім я ),поваги,самовираження.

-потреби людини-працівника: потреби у якісному вдосконаленні умов праці,санітарно-гігієнічні умови,фізична безпека,тривалість робочого циклу.

-потреби людини-власника:в отриманні гарної для сучасного суспільства величини заробітної плати,у привласненні частини прибутку через механізм володіння акціями підприємства,в отриманні частини доходу від вкладених в ощадні банки заощаджень.

Економічні інтереси – усвідомлене прагнення суб єктів господарювання до задоволення економічних потреб,що є суб активним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Структура економічних інтересів:є формою вияву економічних потреб,відображає певний рівень і динаміку задоволення економічних потреб,спонукають економічних суб єктів до діяльності для задоволення потреб.

Економічна суперечність – об активна суперечність,властива економічним явищам і процесам,форма зв язків і відносин між протилежними сторонами всієї економічної системи та кожного явища або процесу.

Ознаки економічних суперечностей: наявність непримиренних інтересів між власниками засобів в-ва та трудящими,неможливість їх докорінного вирешення без ліквідації певної економічної системи,тенденція до виробу гострих форм боротьби.

Методи розв язання економіних суперечностей:економічні кризи (шляхом застосування насильства),діяльність держави (через здійснення глибоких економічних реформ).

2. Розвиток економіки,збільшуючи масу благ та розширюючи їх асортимент,сприяє змінам у системі потреб,які виявляються як у кількісному зростанні,так і у якісному удосконаленні наявних потреб. Між розвитком в-ва та зростанням потреб існує взаємозв язок,який виявляється у законах розвитку потреб:закон зростання потреб і закон Енгеля.

Закон зростання потреб – демонструє стійкі,об єктивні та такі,що постійно повторюються взаємозв язки між обсягами споживання та виробництвом,потребами та можливостями їх задоволення.

Закон Енгеля – визначає,що із зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується.

Методи формування потреб: економічні – ті потреби,які пов язані з господарською діяльністю суспільства,окремих рідвидів і галузей;соціально-психологічні- способи і прийоми впливів,що забезпечуються на використанні наукових положень соціальної психології;організаційні – методи пов язані з самою організацією процесу.

Особливості прояву зростання потреб:відбувається перехід від масового в-ва і споживання до індивідуального,реалізація індивідуальних потреб на колективній основі.

3. Суспільне виробництво – сукупна організована діяльність людей із перетворенням речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ,необхідних для їх існування та розвитку.

Внутрішня структура суспільного в-ва: безпосереднє в-во – процес свідомої,доцільної діяльності людей,в якій вони видозмінюють зовнішню природу з метою створення матеріальних благ. Розподіл – ланка зв язку між в-ом і споживанням благ,фаза (стадія) руху продукту від виробника до споживача. Обмін-фаза руху благ,яка пов язує в-во та зумовлені ним розподіл і споживання. Споживання – завершальна фаза руху продукту,стадія реалізації споживчої варстості,на якій відбувається задоволення особистих та виробничих потреб людини.

Виробництво – складна система взаємодії технології і організації виробництва,результатом якої є продукт виробництва.

Технологія в-ва – процес вибору технологій в-ва та технологічної бази в-ва.

Організація в-ва – внутрішнє упорядкування й координування всіх елементів і ресурсів в-ва.

Продукт в-ва – кінцевий продукт,товар в-ва.

Матеріальне виробництво – виробництво,безпосередньо пов язане з виготовленням матеріальних цінностей або з наданням матеріальних послуг.

Нематеріальне виробництво – сфера суспільного виробництва,в якій виробляються нематеріальні послуги:роздрібна торгівля,громадське харчування та духовні цінності:освіта,культура,мистецтво.

Особливості матеріального в-ва: носить суспільний характер,має безперервний характер розвитку,у процесі в-ва виникають економічні відносини між людьми.

4. Економічні ресурси – сукупність ресурсів,які використовуються в господарській діяльності для виробництва,обміну,розподілу та споживання матеріальних і духовних благ,задоволення зростаючих потреб населення.

Фактори виробництва – це всі необхідні елементи,які використовуються для в-ва матеріальних і духовних благ.

Фактори суспільного в-ва:праця,наука,інформація,засоби в-ва,земля,капітал,підприємницькі здібності.

Виробнича функція – формалізоване співвідношення,що відображає залежність між сукупними витратами факторів в-ва і максимальним обсягом випуску продукції.

Межа виробничих можливостей – графік,що характеризує набір товарів,які можуть бути вироблені економікою.

Враховуючи відносну рідкість переважної кількості ресурсів,можна стверджувати про дію закону відносної рідкості ресурсів.

Закон відносної рідкості ресурсів – закон,який виражає внутрішньо необхідні,сталі й суттєві зв язки між зростаючим й випереджаючими потребами та відносною обмеженістю ресурсів для їх задоволення.

Функціонування економіки на межі виробничих можливостей сідчить про її ефективність і правильність вибору.

Економічна ефективність – вид ефективності,що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств,територій,національної економіки).

Повна зайнятість – стан економіки,за якого кількість вакансій відповідає чисельності безробітних або перевищує його,тобто такий стан,за якого немає незайнятих,які бажають працювати.

Повний обсяг в-ва – розподіл наявних придатних ресурсів,за яким вдається найповніше задовольнити потреби людей.