32.Істрія газети « Буковина», «буковинська дискусія».

Газета «Буковина» заснована в Чернівцях у 1885 р. Вона об’єднала найкращі творчі сили буковинського українства краю. Рішення про створення політичного і наукового часопису було прийнято на засіданні товариства «Руська бесіда». Посаду редактора запропонували Ю. Федьковичу . Від початку видання газета виходила двічі на місяць, потім як тижневик.

Далі 4 рази на тиждень .Згодом стала щоденною газетою. Видання було розпочате етимологічним правописом .Але в 1888р.за прикладом «Діла» перейшло на кулішівку.

Видання часопису тривало до 1918р. але мало перерви, газета змінювала назви.

1910 р. Президія Української поступової партії , яка тоді мала вплив на видання газети , вирішила тимчасово припинити вихід «Буковини».

1911р. Газета не виходила. З 1912р. по 1915р. газета виходила під назвою «Нова Буковина». Далі газета відновила попередню назву. З 1916р. після окупації Чернівців російськими військами видання перенесено до Відня. Але після відступу російських військ газета повернулась в рідне місто. Внаслідок розвалу Австро-Угорщини після Першої світової війни Буковина була окупована Румунією.У 1918 р. вийшло останнє число газети. Заснована як видання товариства «Руська бесіда» «Буковина» за деякий час стала часописом українських буковинських народовців, а згодом Українською національною демократичною партією. У віденський період газету видавав «Союз українських послів у Буковині».

На сторінках газети «Буковина» відбулася знаменита дискусія Б. Грінченка і М. Драгоманова 1892-1894 р.р. Листи з України Наддніпрянської Б.Гринченка під псевдонімом П. Вартовий були опубліковані в Буковині 1892 , 1893 р.р. Ця праця складалася з 18 «Листів». Ідеї Грінченка зачепили Драгоманова і він почав відповідати Грінченкові , написавши велику публіцистичну працю «Листи на Наддніпрянську Україну». Між двома провідними діячами українського руху розгорілася палка дискусія що отримала назву «Буковинська дискусія».

Предметом листів Грінченка було сучасне становище української інтелігенції. Воно сприймалося як кризове, незадовільне. Публіцист спробував знайти причини цього і дати їх кваліфікований розгляд. Методом Грінченка була критика в тому розумінні, в якому це поняття увів до філософії Кант. Б. Грінченко почав з традиційних для себе тверджень: Українство перебуває в жалюгідному стані, народ зденаціоналізований , інтелігенція мусить повернути йому розуміння його нац.тотожності, але вона не здібна до такої д-сті. М.Др-в висунув плутану теорію 4-х л-р у праці «Л-ра російська, великоруська, українська й галицька». Б.Грінченко вперше піддав критиці теорію Др-ва. Автор «Листів» показав, що

Драгоманов з одної літератури - російської зробив дві: російську і великоруську, а з двох літер-р – рос. і укр. – зробив одну, оголосивши українську додатком до російської. Грінченко не погодився з вірно підданством Драгоманова і довів, що не українська література позодить від російської, а російська література виникла під впливом Київської ученості і перенесення її в друг. пол..17 ст. До Москви. У підсумку історичного огляду Грінченко твердив: через фальшиві ідеї у нас такий нелад і в справах. Закінчив свої листи кепкуванням над Драгомановим. Драгоманов не уминав жодної нагоди висловитися з усіх проблем. Він відповідає П.Вартовому, не здогадуючись, що полемізує з Грінченком, пропонує своє роз’яснення з даної теми. Драгоманова зачепив національний максималізм Грінченка, його вимогу перенести цілком наукову і літературну діяльність на укр.грунт.

Він знову піднявся на захист російської культури і держави. Заперечивши цілу низку історичних і літературних положень опонента , Драгоманов у питанні політичної незалежності не лише погодився з ним, але й пішов далі: твердо й безкомпромісно оголосив українську автономію найголовнішою справою українців. Діалог двох провідних діячів української політичної думки скінчився тоді, коли Грінченко припинив публікацію листів. Це позбавило Драгоманова підстав вести діалог.

«Буковинська дискусія» 1892-1894р.р. відіграла видатну роль у становленні ідеології українського самостійництва , формуванні укр.. політ. к-ри.