22. Історія журналу «Зоря»

Народження журналу «Зоря» стало наслідком прояву приватної ініціативи Омеляна Палтицького, який заснував його й був видавцем у 1880-1885 роках. Але тоді, коли видавець як уривок з роману «Шукачі щастя», а токаж автобіографію «Жизнь Кулиша». На стор. ж- збирався припинити видання журналу й склав з себе обов’язки редактора, часопис не зник, а був переданий під провід Товариства імені Шевченка. У 1897р. видання журналу було припинене, але насправді він і тоді не загинув, а був трансформований НТШ в товстий журнал нового типу «Літературно-науковий вісник», що розпочав свій вихід у 1898р. Автори «Зорі» зосереджувались переважно на історичних сюжетах, опрацьовуючи їх у рутинно-сентиментальному дусі.Повісті Грушкевича «Марія-княжна руска», історичне оповідання І. Шораневича, «Галишка, княгиня Острозька». Твори про сучасне життя обиралися з життя з життя галицького міщанства з ухилом у пригодницькі чи гумористичні сюжети (оповідання «Заклята темниця» 1867 році було опубліковане нове оповідання Ю.Федьковича «Безталанне кохання», присвячене епічному опрацюванню традиційного для народної ліричної пісні сюжету: мати приневолює дочку вийти заміж за багатого нелюба.

І.Грабовича ,О.Торонського «Пригода старого жениха».

Публіцистика «Зорі» пройнята у цей час відвертим моралізаторством , убогістю зображального дискурсу: «З записок подорожніх» М. Подонинського. Майже не було матеріалів з підросійської України. Журнал створював вузький гурток авторів з кола Омеляна Палтицького , що відповідав йому за рівнем знань і таланту . За перші два роки стало ясно, що журнал хилиться до занепаду і при такому напрямкові не протримається довго. Омелян Портицький зробив спробу залучити до участі в журналів ширше коло галицьких авторів .Тут почав друкуватись великий критичний огляд. «Закордонна Україна». В 1881 р.Василя Лукича. Збагачували журнал літературно-критичні, публіцистичні та історичні праці І.Франка ( стаття «Жіноча неволя в руських піснях народних»). У 1889р. «Зоря» знову опустила планку художньої літератури, у ній не з’являлись великі визначні твори , наділені епохальними знаннями. 1890р.в «Зорі» був опублікований великий роман І.Нечуй-Левицького « Над чорним морем» в якому він продовжив дослідження життя української інтелігенції. Новий період в історії журналу «Зоря» почався в1881р. ,коли його головним редактором став Василь Лукич (псевдонім В. Левицького). Він змінив обличчя «Зорі», вона переводить на фонетичне письмо. «Зоря» стала ілюстрованим часописом, що номера вміщувала портрети видатних українських діячів і пояснення до них. Журнал закріпив успіхи народовольчої журналістики, засвідчив можливість створення цілої с-ми народовських органів масової інформації, зорієнтованих на різні потреби суспільства.

23. Ж-ка радикального напрямку. Журнал «Друг»

Радикальна (соціалістична) ж-ка. ж-л «Друг» - перший студентський часопис, що виникнувши в межах москвофільської ідеології, став на народовські позиції, а згодом перетворився на перше укр..радикальне видання. Журнал «Громадський друг» та його продовження: «Дзвін», «Молот» - реалізований проект створення товстого журналу з великою літ.частиною, широкою публіцистикою, розгорнутими інформаційними матеріалами. Журнал «Світ» - стабільність радикальної ж-ки, здатність її виносити уроки попереднього розвитку. Ж-ли «Народ», «Хлібороб», «Житє і слово».

Журнал «Друг» був першим періодичним виданням, яке засвідчило появу укр.радикалів (соціалістів). Був заснований студентським москвофільським товариством «Академический кружок», яке існувало у Львівському університеті з 1879 р. 1 номер вийшов у 1874 році. 3 етапи історії: 1. від заснування до осені 1875 р. (до початку дискусій, 1-го листа Драгоманова); 2. з осені 1875 до кінця 1876 р. (процес ідейного зламу і зміцнення демократичних тенденцій); 3. 1877 р., коли «Друг» виходив як революційно-демократичний ж-л. У 1874-1875 р.р. фактично очолювали: С.Лабаш (москвофіл), А.Дольницький (народовець), М.Павлик (соціаліст). «Друг» розвивався в руслі москвофільської ж-ки. Мав переважно реферативний х-р. загалом поетичний рівень ж-лу ще невисокий: перемалювалися загальні теми, виражені в абстрактних образах, панував настрій вірно підданства.

Худ.твори: «Пес» І.Тургенева, «Вій» М.Гоголя, «Вадим» М,Лермонтова – друкувалися в жахливому перекладі на «язичіє».

Науковий відділ складався з природничої та літ-критичної частин. У 1-й – матеріали на основі німецьких першоджерел, у 2-й – в осн. Реферати праць О.Пипіна. тут була опублікована стаття Г.Онишкевича «Новое направление укр..л-ри», що викликало полеміку з М.Драгомановим, який написав декілька листів під псевдонімом Українець. За цими листами слідувала еволюція часопису. 1-й лист Др.-ва був спрямований проти москвофілів та їх ідеологічних засад і захищав самостійність укр..л-ри. Розпочалася дискусія,в якій взяли участь М.Драгоманов (Українець), Г.Онишкевич (Галичанин) та М.Павлик. 1975 р. відбулось реформування редакційного комітету, що привело більше прихильників злуки з народовцями. На поч..1876 р. зміни: акцент на публіцистику й л-ну критику з домінантою публіцистичного дискурсу. 2-й лист М.Др-ва «Українщина чи рутенщина?», що визначав: українщина – єдино можливий шлях розвитку галицької молоді і журналу «Друг». Відповів А.Дольницький, якого обирають редактором. виключений москвофіл С,Лабаш. 3-й лист Українця - найбільш діалогічний6 проблеми народу і його культури. В журналі розвивається соціалістична пропаганда укр..мовою, це призвело до арешту М.Павлика, розбігся редакційний комітет і автори. Залишились М.Др-в, І.Франко з 4 авторами. Франко друкує Бориславський цикл. Соціалістичний нахил призвів до арешту редакції та припинення існування «Друга».