16. Газета «Черниговский листок». Історія створення, загальна х-ка, найважливіші матеріали.

Навесні 1861 року Л.Глібов почав видавати в м.Чернігові щотижневу газету «Черниговский листок». У газеті передбачалося друкувати літ.твори невеликого розміру, новини і повідомлення зі столиці, губернії та повітових міст; популярні статті з сільського господарства, домоводства, промисловості, торгівлі, медицини, освіти; бібліографічні повідомлення, короткі відгуки про книжки, а також об’яви приватних осіб та офіційних установ. До участі в газеті вдалося залучити П.Куліша, О.Кониського, та ін.. Глібова захопила ж-ка так, що неможливо було займатися власне худ.тв-тю. За 1861-1863 р.р. на сторінках «ЧЛ» він опублікував 2 байки, 2 вірша, перероблених рос.мовою, 13 нових рос.віршів. газета створювалася зовсім не для публікацій худ.творів, а для виконання чисто журналістських, інформативних функцій. В кожному номері друккувалися власні матеріали Глібова: статті, нариси, де він описував міські події, подавав хроніку культурного життя міста, створював картину тутешніх звичаїв і порядків. Найбільш охоче Глібов писав про освіту, культуру, але не обминав і політ.події, звичаєві нариси. У ст.. «Не всі передбачення здійснюються» коментує другу річницю скасування кріпацтва. З подорожніх нотаток 0 нарис «Ніжин», який розповідає про місцеві прикмети, цікавих людей, включає цілі новели провінційного містечкового життя. Глібов на сторінках своєї сатири вдавався і до соціальної сатири, сатири на явища. Глібов обирає суголосні зі своїми власними поглядами статті. Він був як редактор дуже поміркованим і обережним, що газета продовжувала виходити й після Валуєвського циркуляру.

17. Репресивні заходи рос.Уряду проти укр..Ж-ки

18 липня 1863 року з явилося розпорядження міністра внутрішніх справ Росії «Про книги, що видаються для народу малоросійським наріччям, що вийшов під назвою «Валуєвський циркуляр».Гол. положення:1) під виглядом поширення освіти малоросійські твори переслідують злочинні політичні задуми (сепаратизм); 2) укр.. мови насправді не існує, її вигадали поляки для реалізації своїх політ. цілей. 3) можна друкувати укр.. мовою тільки твори художньої літератури; заборонити пропускання книжок укр..мовою: а) духовного змісту; б) навчальних ; в) призначених для початкового читання народу.

Наслідки для укр. ж-ки й літератури:1) полювання цензури на будь –яку українську книжку, навіть творів художньої літератури.Вихід українських книжок дуже скоротився :

У 1866 р. жодної не видано ; 2) під забороною опинилася українська журналістика в Росії.

Заборна будь-яких українських періодичних органів і видань українською мовою. Не дозволяється будь –що , що може викликати читацьке очікування , організувати публіку навколо українського друкованого слова. Замість відміни тимчасового валуєвського циркуляру українство Росії дочекалося від царського уряду постійної заборони укр..слова.

30 травня 1876 р. Олександр другий у місті Емсі підписав документ , що посилив репресії проти укр.. духовної культури і увійшов в історію під назвою Емського указу.

Цьому передувало пожвавлення українського визвольного руху, центр якого перемістився з С-П/бургу до Києва. Указ оголошував:1) заборона ввезення з-за кордону українських книжок і брошур;2) друкування й видання в імперії оригінальних творів і перекладів українською мовою за винятком: а) історичних документів і пам’яток; б) творів красного письменства.3) заборона сценічної вистави і читання укр. мовою, друкування текстів музичних нот .Поява Ємського указу зробила дозвіл київської цензури недійсним, а пройти петербурзьку цензуру українським авторам було неможливо.

Перший пункт знищував комунікаційний канал під російських українців з Галичиною та іншими зарубіжними центрами української культури. В той час Галичина була центром української журналістики завдяки народовським періодичним виданням, журналам газетам. Третім пунктом знищувався ще не народжений український театр. Таким чином розвиток укр. журналістики було штучно припинено репресивними заходами російського уряду, цей крок унеможливив подальший розвиток української журналістики в російській державі, центром її творення стає Австрія.