15. Причини закриття і значення журналу «Основа».

Журнал “Основа” припинив своє існування на десятому числі 1862 р. Причини його занепаду крилися в складній суспільно-полі­тичній та літ. боротьбі того часу в Росії.

Отже, причини припинення видання “Основи” були такі:

- вичерпання коштів, що були виділені на видання журналу меценатом. Це був час бурхливого розви­тку журналістики в Росії, коли саме приватні, а не урядові часописи становили головну частку її кор­пусу.

- брак передплатників.

- погана організація роботи редакції, яка взяла за правило не відповідати на листи читачів і навіть не повідомляти авторів про долю надісланих матеріалів. Наприклад, Свидницький, розпочавши писати для “Основи” свою знамениту повість “Люборацькі” й надіславши до журналу її перші розділи, так і не дочекався ні їх публікації, ні будь-яких роз’яснень редакції.

- внутрішні суперечності в редакційному колективі. Суперечності між Білозерським, реальним реда­ктором, і Кулішем, який прагнув стати неофіційним лідером журналу. Костомаров, що перебував у зеніті своєї слави, спалахував іноді як по­рох.

- у ситуації революційного піднесення, коли в центрі суспільного життя опинилася демократична, пе­реважно студентська, молодь, явно помилковою була орієнтація “Основи” на українське заможне панство.

- негативне враження на читачів справляла несвоєчасність виходу номерів “Основи”, їх систематична затримка іноді на кілька місяців. Затримка на місяць або кілька перетворювала журнал на факт уже не журналістики, а книжкової торгівлі.

- проти журналу велася широкомасштабна війна різного політичного спрямування російсь­ких шовіністичних сил. Прихована війна здійснювалася за допомогою прямих політичних доносів до центрального жандарм­ського управління. Відкрита війна велася зі сторінок друкованих органів, які нетерпимо ставилися до “Основи”. Ідея укр. національного відродження виявилася чужою росіянам усіх політичних відтінків.

На початку 1863 р. поліція раптово зробила трус у редакції журналу, опечатала всі наявні там матеріали. І хоч під час обшуку не були знайдені ніякі компрометуючі документи, Білозерському було відмовлено від місця на урядовій службі. Потім йому було запропоновано місце професора у варшавській Головній школі. У такий спосіб редактора було усунуто з С.-Петербурґа.

Значення журналу «О.»:

- “О” підсумувала перший період розвитку укр. журналістики;

- відіграла важливу організаторську функцію, об’єднавши навколо себе, особливо в перший рік свого існування, практично всі сили української орієнтації; енергійно піднімала питання про роз­виток укр. освіти, створення підручників для укр. школи, розширення укр. книгодрукування та ін.;

- продемонструвала рівень сучасної укр. літ-ри, представивши на своїх сторінках значні імена. Прагнення бути просто всеукраїнським журналом – відсутність певного політичного напрямку. Це був загальний журнал з представленням на його сторінках усього, що так чи інакше стосува­лося України. Критичний реалізм М.Вовчка і фольклорний романтизм Стороженка, видатні класичні твори Т. Шевченка і прохідні, загублені в часі через свою художню не­виразність вірші Кулика та Кузьменка.

- пробудила громадянство до української творчості.

- мала великий вплив на розвиток укр. літературної мови. Тут же з’явилися і успішно розвивалися публіцистичний, науковий і навіть епістолярний стилі. Щодалі, то питома вага українських текстів зростала.

- попри всі внутрішні суперечності в редакції, створила взірцевий ідеал єдності українських діячів, консолідації їхніх сил задля українського націо­нального відродження.

- спричинилася до різкого зростання української національної свідомості в усій Ро­сії, бурхливого поштовху в розвитку укр. літ-ри, публіцистики, літ. критики, іс­торичної науки.

Значення різноманітних творів і журналістських матеріалів, опубліко­ваних в «О.», виходить далеко за межі її епохи.