Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цив проц.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
1.31 Mб
Скачать

100. Розгляд заяви про фальшивість доказів.

За змістом ч. 2 ст. 185 ЦПК заяву про сумнів з приводу достовірності або про фальшивість може бути подано будь-якою особою, яка бере участь у справі, а також відносно будь-якого документа, наданого в якості письмового доказу. При цьому слід виходити з того, що згідно ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Заяву про сумнів у достовірності доказу або про його фальшивість може бути подано лише в судовому засіданні (а саме – при дослідженні письмових або речових доказів) відносно документа, який уже знаходиться у справі, тобто доданий з позовом або з іншими доказами, або відносно документа, який лише подається особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення з ним судом та учасниками процесу.

При цьому особа, яка заявляє спір про фальшивість доказу, повинна чітко зазначити, в чому саме проявляється сумнів у достовірності доказу або його фальшивість, оскільки безпідставне заявления такого спору є зловживанням своїми процесуальними правами (ч. 3 ст. 27 ЦПК). Така обґрунтована заява може бути зроблена усно в ході розгляду справи, або письмово. У пертому випадку усна заява про фальшивість доказу заноситься до журналу судового засідання, а письмова заява – залучається до матеріалів справи.

Також здається буде правильним, якщо суд попередить особу, яка заявляє про фальшивість, тобто підробку документа, про кримінально-правові наслідки такої заяви, так як підроблення документа є кримінально-караним діянням і безпідставне звинувачення у такому діянні може мати негативні наслідки для особи, яка надає документ (наприклад, цим може ганьбитися честь та гідність особи тощо).

Можливі різні форми підробки письмового доказу: зміна дати, підробка підпису, зміна частини змісту, складання документа в цілому від імені організації чи особи, які в дійсності його не видавали, підробка штампа, печатки, виправлення цифр тощо. Тобто підроблений або фальшивий документ спотворює або перекручує дійсний стан та існування фактів.

За змістом ч. 2 ст. 185 у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які подали документ, відносно якого заявлено спір про його фальшивість або сумнів у достовірності, не має права забрати доказ назад. Вони лише мають право просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Однак, на практиці можлива ситуація, коли заява по поводу фальшивості документа учасником процесу буде заявлена у судовому засіданні при обговоренні клопотання іншого учасника процесу про залучення документа до матеріалів справи і його дослідження у засіданні. ЦПК не забороняє особі, яка заявляє таке клопотання, що називається «зняти» це клопотання і забрати документ назад без його залучення до матеріалів справи до позитивного вирішення цього клопотання судом.

Підроблений документ також є доказом у справі, однак інформація, яка в ньому міститься, буде мати кардинально протилежне значення. Якщо документ, відносно якого заявлений спір про фальшивість, виявиться дійсним, то відомості, які в ньому містяться, можуть бути покладені судом в обгрунтування вимог чи заперечень сторони, яка його надала. У разі визнання документу підробленим, тобто фальшивим, він для суду значення мати не буде. Більш того, якщо його фальшивість буде доведена висновком відповідної експертизи, цей документ буде означати відсутність обставин, для підтвердження яких стороною він був наданий.

Як уже зазначалось, у разі, якщо при розгляді справи буде подана заява про сумнів у достовірності доказу або про його фальшивість, суд зобов ‘язаний роз’яснити особі, яка надала такий документ, перш ніж вона зможе заявити про виключення такого документа з числа доказів, наслідки вчинення або невчинення нею таких процесуальних дій, роз’яснити право на доведення дійсності такого доказу або надання інших доказів для підтвердження його дійсності, особливо у тих справах, де такі докази складають основу заявлених позовних вимог і відповідно до правил про належність та допустимість доказів (статті 58, 59 ЦПК) іншими доказами обставини справи підтверджуватися не можуть. Це є вимогою до суду і його обов ‘язком організувати для сторін дійсно змагальний процес.