- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Цивільний процес» 2011-2012 навчальний рік 21.02.2012 (Згідно останніх змін №4566-VI ( 4566-17 ) від 22.03.2012)
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Цивільний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •1. Судова влада і правосуддя в цивільних справах.
- •2. Цивільне судочинство та інші форми судочинства.
- •3. Джерела цивільного процесуального права. Структура цпк України.
- •4. Поняття цивільного процесу, та його структура (провадження, стадії, режими)
- •5. Судовий розгляд як стадія цивільного процесу.
- •6. Рішення Конституційного Суду України з питань цивільного процесу та їх значення.
- •7. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.
- •8. 3Начення практики Європейського Суду з прав людини для цивільного судочинства
- •9. Поняття та класифікація принципів цивільного процесу.
- •10. Принципи верховенства права та законності в цивільному процесі.
- •11. Принцип усності та безпосередності в цивільному процесі.
- •12. Право на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві.
- •13. Принципи диспозитивності, змагальності та рівноправності сторін в цивільному процесі.
- •14. Принцип правової визначеності в цивільному судочинстві.
- •15. Принцип гласності та відкритості судового розгляду.
- •16. Фіксування судового процесу.
- •17. Перегляд і оскарження заочного рішення.
- •18. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
- •19. Особи, які беруть участь у справі.
- •20. Поняття та види співучасті в цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки співучасників.
- •21. Склад суду. Підстави для відводу суддів.
- •22. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов’язки сторін.
- •23. Неналежний відповідач та порядок його заміни.
- •24. Процесуальне правонаступництво.
- •26. Відмова від позову, визнання позову та мирова угода.
- •27. 3Агальновизнані принципи і норми міжнародного права у практиці цивільного судочинства.
- •28. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
- •29. Процесуальні засоби захисту відповідача проти позову (зустрічний позов, заперечення проти позову).
- •30. Поняття та види судового представництва.
- •31. Повноваження представника в суді.
- •32. Інші учасники цивільного процесу. Їх процесуальні права та обов’язки.
- •33. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
- •34. Принцип пропорційності в цивільному судочинстві.
- •35. Значення рішень Конституційного Суду України з питань цивільного процесу.
- •36. Процесуальні права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі. Зловживання процесуальними правами.
- •37. Система судів цивільної юрисдикції та принцип інстанційності розгляду цивільних справ.
- •38. Юрисдикція Конституційного Суду України.
- •39. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників.
- •40. Постанови Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з питань цивільного процесу.
- •41. Поняття і види судових рішень.
- •42. Види позовів.
- •43. Поняття та види судових витрат.
- •44. Строки у цивільному процесі. Порядок їх продовження та поновлення.
- •45. Цивільна юрисдикція.
- •46. Підстави і наслідки відкладення розгляду справи та оголошення перерви.
- •47. Наказне провадження.
- •48. Підстави та наслідки повернення позовної заяви позивачеві.
- •49. Підстави і наслідки зупинення провадження в справі.
- •50. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.
- •51. Заочний розгляд справи.
- •52. 3Асоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.
- •53. Законна сила судового рішення.
- •54. Поняття судових доказів, їх класифікація.
- •55. Окреме провадження в системі цивільного судочинстві.
- •56. Добровільне представництво в суді.
- •57. Поняття та види підсудності.
- •58. Поворот виконання судових рішень.
- •59. Цивільні процесуальні правовідносини (поняття, елементи).
- •60. Ухвали суду першої інстанції та їх види.
- •61. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.
- •62. Поняття доказування у цивільному процесі.
- •63. Предмет доказування.
- •64. Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •65. Факти, що не потребують доказування.
- •66. Забезпечення доказів.
- •67. Порядок передачі справи до іншого суду.
- •69. 3Агальна характеристика апеляційного провадження.
- •70. Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •71. Загальна характеристика касаційного провадження.
- •72. Підстави для скасування судових рішень в касаційному порядку.
- •73. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •74. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •75. Підстави і наслідки закриття провадження в справі та залишення заяви без розгляду.
- •76. Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку.
- •77. Оскарження ухвал суду першої інстанції.
- •78. Перегляд рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •79. Підстави та наслідки відмови у відкритті провадження по справі.
- •80. Провадження у справі до судового розгляду.
- •81. Законне представництво в суді.
- •82. Позовна заява, її реквізити.
- •83. Поняття позову та його елементи.
- •84. Порядок розгляду справи апеляційним судом.
- •85. Докази у господарському процесі.
- •86. Право на звернення до суду. Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом.
- •87. Порядок пред’явлення позову.
- •88. Органи примусового виконання судових рішень.
- •89. 3Агальна характеристика виконавчого провадження.
- •90. Учасники виконавчого провадження, їх права та обов’язки.
- •91. Правові наслідки подання позовної заяви, яка не відповідає вимогам закону.
- •92. Визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів.
- •93. Предметна юрисдикція господарських судів.
- •94. 3Агальні правила вчинення нотаріальних дій.
- •95. Поняття нотаріату та види нотаріальних дій.
- •96. Органи і службові особи, які вчиняють нотаріальні дії.
- •97. Правовий статус і види третейського суду.
- •98. Розгляд справ окремого провадження про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.
- •99. Учасники господарського процесу.
- •100. Розгляд заяви про фальшивість доказів.
- •101. Міжнародний комерційний арбітраж.
- •102. Провадження у справах за участю іноземних осіб.
- •103. Відновлення втраченого судового провадження.
- •104. Розгляд справ окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •105. Розгляд цивільних справ апеляційним судом.
- •106. Розгляд справ окремого провадження про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.
- •107. Застосування Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод в цивільному судочинстві.
100. Розгляд заяви про фальшивість доказів.
За змістом ч. 2 ст. 185 ЦПК заяву про сумнів з приводу достовірності або про фальшивість може бути подано будь-якою особою, яка бере участь у справі, а також відносно будь-якого документа, наданого в якості письмового доказу. При цьому слід виходити з того, що згідно ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Заяву про сумнів у достовірності доказу або про його фальшивість може бути подано лише в судовому засіданні (а саме – при дослідженні письмових або речових доказів) відносно документа, який уже знаходиться у справі, тобто доданий з позовом або з іншими доказами, або відносно документа, який лише подається особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення з ним судом та учасниками процесу.
При цьому особа, яка заявляє спір про фальшивість доказу, повинна чітко зазначити, в чому саме проявляється сумнів у достовірності доказу або його фальшивість, оскільки безпідставне заявления такого спору є зловживанням своїми процесуальними правами (ч. 3 ст. 27 ЦПК). Така обґрунтована заява може бути зроблена усно в ході розгляду справи, або письмово. У пертому випадку усна заява про фальшивість доказу заноситься до журналу судового засідання, а письмова заява – залучається до матеріалів справи.
Також здається буде правильним, якщо суд попередить особу, яка заявляє про фальшивість, тобто підробку документа, про кримінально-правові наслідки такої заяви, так як підроблення документа є кримінально-караним діянням і безпідставне звинувачення у такому діянні може мати негативні наслідки для особи, яка надає документ (наприклад, цим може ганьбитися честь та гідність особи тощо).
Можливі різні форми підробки письмового доказу: зміна дати, підробка підпису, зміна частини змісту, складання документа в цілому від імені організації чи особи, які в дійсності його не видавали, підробка штампа, печатки, виправлення цифр тощо. Тобто підроблений або фальшивий документ спотворює або перекручує дійсний стан та існування фактів.
За змістом ч. 2 ст. 185 у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які подали документ, відносно якого заявлено спір про його фальшивість або сумнів у достовірності, не має права забрати доказ назад. Вони лише мають право просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. Однак, на практиці можлива ситуація, коли заява по поводу фальшивості документа учасником процесу буде заявлена у судовому засіданні при обговоренні клопотання іншого учасника процесу про залучення документа до матеріалів справи і його дослідження у засіданні. ЦПК не забороняє особі, яка заявляє таке клопотання, що називається «зняти» це клопотання і забрати документ назад без його залучення до матеріалів справи до позитивного вирішення цього клопотання судом.
Підроблений документ також є доказом у справі, однак інформація, яка в ньому міститься, буде мати кардинально протилежне значення. Якщо документ, відносно якого заявлений спір про фальшивість, виявиться дійсним, то відомості, які в ньому містяться, можуть бути покладені судом в обгрунтування вимог чи заперечень сторони, яка його надала. У разі визнання документу підробленим, тобто фальшивим, він для суду значення мати не буде. Більш того, якщо його фальшивість буде доведена висновком відповідної експертизи, цей документ буде означати відсутність обставин, для підтвердження яких стороною він був наданий.
Як уже зазначалось, у разі, якщо при розгляді справи буде подана заява про сумнів у достовірності доказу або про його фальшивість, суд зобов ‘язаний роз’яснити особі, яка надала такий документ, перш ніж вона зможе заявити про виключення такого документа з числа доказів, наслідки вчинення або невчинення нею таких процесуальних дій, роз’яснити право на доведення дійсності такого доказу або надання інших доказів для підтвердження його дійсності, особливо у тих справах, де такі докази складають основу заявлених позовних вимог і відповідно до правил про належність та допустимість доказів (статті 58, 59 ЦПК) іншими доказами обставини справи підтверджуватися не можуть. Це є вимогою до суду і його обов ‘язком організувати для сторін дійсно змагальний процес.