![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Цивільний процес» 2011-2012 навчальний рік 21.02.2012 (Згідно останніх змін №4566-VI ( 4566-17 ) від 22.03.2012)
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Цивільний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •1. Судова влада і правосуддя в цивільних справах.
- •2. Цивільне судочинство та інші форми судочинства.
- •3. Джерела цивільного процесуального права. Структура цпк України.
- •4. Поняття цивільного процесу, та його структура (провадження, стадії, режими)
- •5. Судовий розгляд як стадія цивільного процесу.
- •6. Рішення Конституційного Суду України з питань цивільного процесу та їх значення.
- •7. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.
- •8. 3Начення практики Європейського Суду з прав людини для цивільного судочинства
- •9. Поняття та класифікація принципів цивільного процесу.
- •10. Принципи верховенства права та законності в цивільному процесі.
- •11. Принцип усності та безпосередності в цивільному процесі.
- •12. Право на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві.
- •13. Принципи диспозитивності, змагальності та рівноправності сторін в цивільному процесі.
- •14. Принцип правової визначеності в цивільному судочинстві.
- •15. Принцип гласності та відкритості судового розгляду.
- •16. Фіксування судового процесу.
- •17. Перегляд і оскарження заочного рішення.
- •18. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
- •19. Особи, які беруть участь у справі.
- •20. Поняття та види співучасті в цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки співучасників.
- •21. Склад суду. Підстави для відводу суддів.
- •22. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов’язки сторін.
- •23. Неналежний відповідач та порядок його заміни.
- •24. Процесуальне правонаступництво.
- •26. Відмова від позову, визнання позову та мирова угода.
- •27. 3Агальновизнані принципи і норми міжнародного права у практиці цивільного судочинства.
- •28. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
- •29. Процесуальні засоби захисту відповідача проти позову (зустрічний позов, заперечення проти позову).
- •30. Поняття та види судового представництва.
- •31. Повноваження представника в суді.
- •32. Інші учасники цивільного процесу. Їх процесуальні права та обов’язки.
- •33. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
- •34. Принцип пропорційності в цивільному судочинстві.
- •35. Значення рішень Конституційного Суду України з питань цивільного процесу.
- •36. Процесуальні права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі. Зловживання процесуальними правами.
- •37. Система судів цивільної юрисдикції та принцип інстанційності розгляду цивільних справ.
- •38. Юрисдикція Конституційного Суду України.
- •39. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників.
- •40. Постанови Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з питань цивільного процесу.
- •41. Поняття і види судових рішень.
- •42. Види позовів.
- •43. Поняття та види судових витрат.
- •44. Строки у цивільному процесі. Порядок їх продовження та поновлення.
- •45. Цивільна юрисдикція.
- •46. Підстави і наслідки відкладення розгляду справи та оголошення перерви.
- •47. Наказне провадження.
- •48. Підстави та наслідки повернення позовної заяви позивачеві.
- •49. Підстави і наслідки зупинення провадження в справі.
- •50. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.
- •51. Заочний розгляд справи.
- •52. 3Асоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.
- •53. Законна сила судового рішення.
- •54. Поняття судових доказів, їх класифікація.
- •55. Окреме провадження в системі цивільного судочинстві.
- •56. Добровільне представництво в суді.
- •57. Поняття та види підсудності.
- •58. Поворот виконання судових рішень.
- •59. Цивільні процесуальні правовідносини (поняття, елементи).
- •60. Ухвали суду першої інстанції та їх види.
- •61. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.
- •62. Поняття доказування у цивільному процесі.
- •63. Предмет доказування.
- •64. Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •65. Факти, що не потребують доказування.
- •66. Забезпечення доказів.
- •67. Порядок передачі справи до іншого суду.
- •69. 3Агальна характеристика апеляційного провадження.
- •70. Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •71. Загальна характеристика касаційного провадження.
- •72. Підстави для скасування судових рішень в касаційному порядку.
- •73. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •74. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •75. Підстави і наслідки закриття провадження в справі та залишення заяви без розгляду.
- •76. Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку.
- •77. Оскарження ухвал суду першої інстанції.
- •78. Перегляд рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •79. Підстави та наслідки відмови у відкритті провадження по справі.
- •80. Провадження у справі до судового розгляду.
- •81. Законне представництво в суді.
- •82. Позовна заява, її реквізити.
- •83. Поняття позову та його елементи.
- •84. Порядок розгляду справи апеляційним судом.
- •85. Докази у господарському процесі.
- •86. Право на звернення до суду. Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом.
- •87. Порядок пред’явлення позову.
- •88. Органи примусового виконання судових рішень.
- •89. 3Агальна характеристика виконавчого провадження.
- •90. Учасники виконавчого провадження, їх права та обов’язки.
- •91. Правові наслідки подання позовної заяви, яка не відповідає вимогам закону.
- •92. Визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів.
- •93. Предметна юрисдикція господарських судів.
- •94. 3Агальні правила вчинення нотаріальних дій.
- •95. Поняття нотаріату та види нотаріальних дій.
- •96. Органи і службові особи, які вчиняють нотаріальні дії.
- •97. Правовий статус і види третейського суду.
- •98. Розгляд справ окремого провадження про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.
- •99. Учасники господарського процесу.
- •100. Розгляд заяви про фальшивість доказів.
- •101. Міжнародний комерційний арбітраж.
- •102. Провадження у справах за участю іноземних осіб.
- •103. Відновлення втраченого судового провадження.
- •104. Розгляд справ окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •105. Розгляд цивільних справ апеляційним судом.
- •106. Розгляд справ окремого провадження про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.
- •107. Застосування Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод в цивільному судочинстві.
5. Судовий розгляд як стадія цивільного процесу.
6. Рішення Конституційного Суду України з питань цивільного процесу та їх значення.
Відповідно до ст. 147 Конституції України КСУ є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів КУ і дає офіційне тлумачення КУ та законів України.
Згідно зі ст. 13 ЗУ «Про КСУ» КСУ приймає рішення та дає висновки у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, правових актів ВРАРК; 2) відповідності КУ чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до ВРУ для надання згоди на їх обов’язковість; 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111 та 151 Конституції України; 4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Відповідно до ст. 83 ЗУ «Про КСУ» у разі виникнення в процесі загального судочинства спору щодо конститу- ційності норми закону, яка застосовується судом, провадження у справі зупиняється. За таких умов відкривається конституційне провадження у справі і справа розглядається Конституційним Судом невідкладно.
У ч. 3 ст. 8 ЦПК зазначається, що у разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акту Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції КСУ, суд звертається до ВСУ для вирішення питанім стосовно внесения до КСУ подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту.
Можна визначити юридичні ознаки рішень КСУ:
1) рішення постановляються єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні – Конституційним Судом, який Конституція України наділила виключною прерогативою вирішувати питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції і давати офіційне тлумачення Конституції і законів України (ст. 147 КУ);
2) вони постановляються в певному процедурному порядку, тобто є результатом правотворчості;
3) мають загальний характер, оскільки поширюються не лише на нормативні правові положення, що стали предметом розгляду Конституційним Судом, але і на інші аналогічні приписи;
4) обов’язкові на усій території України і можуть застосовуватися неодноразово;
5) документально оформлені, мають встановлену форму і реквізити;
6) встановлено спеціальний порядок вступу в юридичну силу і порядок її втрати. Оскільки рішення КСУ про офіційне тлумачення опосередковано є частиною Конституції, воно, як і КУ, має вищу юридичну силу;
7) держава забезпечує обов’язковість рішень КСУ не лише відповідними нормативними актами, але і відповідними організаційно- примусовими заходами;
8) підлягають офіційному опублікуванню. За ст. 67 ЗУ «Про КСУ» рішення й висновки Суду офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання і разом з окремою думкою його суддів публікуються у «Віснику КСУ» та в інших офіційних державних виданнях.
Умовно можна говорити про три основні напрями впливу рішень Конституційного Суду на цивільне судочинство:
– першим є діяльність, що спрямована на розширення сфери судового захисту цивільних прав. В діючій Конституції не передбачена можливість відмови заінтересованої особи в судовому захисті її прав і свобод. Отже, галузеве законодавство не має права довільно регулювати даний процес, встановлюючи локальні заборони або доповнення. Всі обмеження права на судовий захист, тобто права на звернення до компетентного суду за захистом прав і інтересів, неконституційні;
– другим напрямом є діяльність щодо усунення процесуальних положень, які не можуть належним чином гарантувати належну реалізацію права на судовий захист. Тому положення ЦПК, що вступають у суперечність з Конституцією і міжнародними договорами, не можуть гарантувати реалізацію права на судовий захист;
– третім напрямом впливу є діяльність по усуненню колізії процесуальних норм. Дуалізм, утворюваний колізією процесуальних норм, є неприпустимим. При виникненні колізії процесуальних норм застосуванню підлягає та з них, яка виходить з пріоритету прав людини і громадянина, сприяє належній реалізації права на судовий захист.
На підставі вищевикладеного можна зробити такі висновки:
1) рішення КСУ є специфічними джерелами цивільного процесуального права України. Вони поєднують у собі властивості різних видів джерел права, але в той же час не можуть бути повною мірою віднесені до жодного з них. Тому можна вважати, що рішення КСУ поєднують у собі якості правозастосовних і нор- мовстаиовлюючих актів;
2) рішення, прийняті КСУ, є джерелами права, яким в ієрархії правових актів відведено місце нижче за Конституцію, але вище за будь-кого інших внутрішньодержавних актів, включаючи конституційні закони. Отже, юридична сила рішень Конституційного Суду перевищує юридичну силу будь-якого акту, окрім Конституції України;
3) КСУ не є законодавчим органом і не підміняє законодавця. Проте він активно бере участь в законодавчому процесі, формує позитивне конституційне право, сприяє вдосконаленню і розвитку поточного законодавства;
4) визнання за актами КСУ ролі джерела права спричиняє необхідність офіційного закріплення цього положення в законодавстві України.
Думка про те, що рішення КСУ слід розглядати як джерело цивільного процесуального права, підтримують не всі правознавці.