60. Ухвали суду першої інстанції та їх види.

Ухвали суду першої інстанції – це процесуальні документи, якими вирішуються різні питання, що виникають в ході розгляду справи або у випадку її завершення без винесення рішення. Ухвалами суду вирішуються питання, спрямовані на виникнення, розвиток або припинення цивільних процесуальних правовідносин на створення належних умов для всебічного, повного і об’єктивного розгляду та вирішення справи, реалізацію і захист процесуальних прав суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин.

За суб’єктною ознакою:

а) одноособові – виносяться суддею одноособово переважно з питань руху справи;

б) колегіальні – виносяться судом при колегіальному розгляді справи з питань руху чи закінчення справи без винесення рішення.

За формою, якої вони набувають:

а) протокольні – заносяться до протоколу судового засідання;

б) у вигляді окремого процесуального документа.

За змістом:

а) підготовчі – в них вирішуються питання підготовки справи (про розшук відповідача);

б) з питань, що виникли при розгляді справи (про заміну неналежної сторони);

в) заключні – ухвали, що завершують розгляд справи (про припинення провадження і залишення заяви без розгляду);

г) з приводу винесеного рішення (про роз’яснення рішення);

д) окремі ухвали – суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Ухвали виносять у нарадчій кімнаті, а з нескладних питань – порадившись на місці.

61. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.

Судове доручення – це доручення провести певні процесуальні дії, спрямовані на одержання та фіксацію певних доказів, які один суд дає іншому.

Стаття 132. Судові доручення щодо збирання доказів. 1. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії. 2. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з’ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставлених особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала обов’язкова для суду, якому вона адресована. 3. Судове доручення виконується у судовому засіданні за правилами, встановленими цим Кодексом. Суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня присутність не є обов’язковою. 4. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу. 5. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають показання у загальному порядку.

Збирання та подання доказів до суду є обов’язком сторін. Суд, як на державний орган, уповноважений здійснювати функцію правосуддя, збирати докази не повинен. Як виняток, такі дії суд може вчиняти у справах окремого провадження. Однак коли є обгрунтоване клопотання особи, яка бере участь у справі про необхідність збирання доказів за межами територіальної підсудності суду, застосовується такий спосіб отримання доказів, як судове доручення. Процесуальна дія по направленню судового доручення покладається на суд, який розглядає страву.

Ухвала про судове доручення оскарженню не підлягає. Ухвала, одержана судом, якому доручено вчинити певні дії, не може переадресовуватися іншим судам. Суду, якому адресоване судове доручення, надсилається ухвала. Сама справа залишається в суді, який розглядає справу. Суд, який виконує судове доручення, окремої справи щодо судового доручення на заводить. Хоча стаття вказує, що всі судові доручення повинні бути виконані в судовому засіданні за правилами встановленими ЦПК, цілком реально припустити, що виконання певних доручень, вимагатиме їх здійснення поза межами суду, наприклад огляд речей, нерухомості, допит свідків, які не мають можливості з’явитися до суду і т. д. Судове доручення виконується у судовому засіданні з додержанням вимог статей 132, 176, 180, 182, 184, 185 ЦПКУ. У разі недодержання цих вимог отримані відомості про обставини справи доказового значення у справі не мають.

Суд який виконує доручення повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання, але їх неявка не перешкоджає суду виконати дії вказані в дорученні. Мається на увазі, що особи, які беруть участь в справі, мають право бути присутніми під час судового засідання, на якому буде виконуватися судове доручення. Їх присутність не є обов’язковою. Стосовно осіб яких потрібно викликати з метою виконання доручення (наприклад виклик свідків з метою отримання їх свідчень) і які безпосередньо вказані в дорученні (в т. ч. їх адреси), то явка останніх є обов’язковою, оскільки в випадку неявки, судове доручення не може бути виконаним. Збирання доказів, передбачених в судовому дорученні, здійснюється судом в порядку передбаченому ЦПК.

ЦПК не встановлює строку виконання судових доручень, тому цей строк визначається судом, який виконує доручення, оскільки у відносинах надання/виконання судових доручень, строк виконання не може визначатися в односторонньому порядку, бо це буде розцінюватися як втручання в роботу суду, порушуватиме графіки розгляду справ у відповідному суді.

ЦПК встановлює вимогу повторного допиту свідків які дали свідчення суду який виконував відповідне доручення і з’явилися до суду, який розглядає справу. Ця норма спрямована на виконання принципу безпосередності, оскільки варто допитати свідка безпосередньо в судовому засіданні, а не використовувати протоколів допиту, які були складені під час допиту цього свідка в іншому суді.