- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Цивільний процес» 2011-2012 навчальний рік 21.02.2012 (Згідно останніх змін №4566-VI ( 4566-17 ) від 22.03.2012)
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Цивільний процес» 2011-2012 навчальний рік
- •1. Судова влада і правосуддя в цивільних справах.
- •2. Цивільне судочинство та інші форми судочинства.
- •3. Джерела цивільного процесуального права. Структура цпк України.
- •4. Поняття цивільного процесу, та його структура (провадження, стадії, режими)
- •5. Судовий розгляд як стадія цивільного процесу.
- •6. Рішення Конституційного Суду України з питань цивільного процесу та їх значення.
- •7. Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.
- •8. 3Начення практики Європейського Суду з прав людини для цивільного судочинства
- •9. Поняття та класифікація принципів цивільного процесу.
- •10. Принципи верховенства права та законності в цивільному процесі.
- •11. Принцип усності та безпосередності в цивільному процесі.
- •12. Право на справедливий судовий розгляд в цивільному судочинстві.
- •13. Принципи диспозитивності, змагальності та рівноправності сторін в цивільному процесі.
- •14. Принцип правової визначеності в цивільному судочинстві.
- •15. Принцип гласності та відкритості судового розгляду.
- •16. Фіксування судового процесу.
- •17. Перегляд і оскарження заочного рішення.
- •18. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин.
- •19. Особи, які беруть участь у справі.
- •20. Поняття та види співучасті в цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки співучасників.
- •21. Склад суду. Підстави для відводу суддів.
- •22. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов’язки сторін.
- •23. Неналежний відповідач та порядок його заміни.
- •24. Процесуальне правонаступництво.
- •26. Відмова від позову, визнання позову та мирова угода.
- •27. 3Агальновизнані принципи і норми міжнародного права у практиці цивільного судочинства.
- •28. Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
- •29. Процесуальні засоби захисту відповідача проти позову (зустрічний позов, заперечення проти позову).
- •30. Поняття та види судового представництва.
- •31. Повноваження представника в суді.
- •32. Інші учасники цивільного процесу. Їх процесуальні права та обов’язки.
- •33. Перегляд судових рішень Верховним Судом України.
- •34. Принцип пропорційності в цивільному судочинстві.
- •35. Значення рішень Конституційного Суду України з питань цивільного процесу.
- •36. Процесуальні права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі. Зловживання процесуальними правами.
- •37. Система судів цивільної юрисдикції та принцип інстанційності розгляду цивільних справ.
- •38. Юрисдикція Конституційного Суду України.
- •39. Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників.
- •40. Постанови Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з питань цивільного процесу.
- •41. Поняття і види судових рішень.
- •42. Види позовів.
- •43. Поняття та види судових витрат.
- •44. Строки у цивільному процесі. Порядок їх продовження та поновлення.
- •45. Цивільна юрисдикція.
- •46. Підстави і наслідки відкладення розгляду справи та оголошення перерви.
- •47. Наказне провадження.
- •48. Підстави та наслідки повернення позовної заяви позивачеві.
- •49. Підстави і наслідки зупинення провадження в справі.
- •50. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.
- •51. Заочний розгляд справи.
- •52. 3Асоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.
- •53. Законна сила судового рішення.
- •54. Поняття судових доказів, їх класифікація.
- •55. Окреме провадження в системі цивільного судочинстві.
- •56. Добровільне представництво в суді.
- •57. Поняття та види підсудності.
- •58. Поворот виконання судових рішень.
- •59. Цивільні процесуальні правовідносини (поняття, елементи).
- •60. Ухвали суду першої інстанції та їх види.
- •61. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.
- •62. Поняття доказування у цивільному процесі.
- •63. Предмет доказування.
- •64. Належність доказів і допустимість засобів доказування.
- •65. Факти, що не потребують доказування.
- •66. Забезпечення доказів.
- •67. Порядок передачі справи до іншого суду.
- •69. 3Агальна характеристика апеляційного провадження.
- •70. Повноваження суду апеляційної інстанції.
- •71. Загальна характеристика касаційного провадження.
- •72. Підстави для скасування судових рішень в касаційному порядку.
- •73. Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •74. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •75. Підстави і наслідки закриття провадження в справі та залишення заяви без розгляду.
- •76. Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку.
- •77. Оскарження ухвал суду першої інстанції.
- •78. Перегляд рішень, ухвал суду, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •79. Підстави та наслідки відмови у відкритті провадження по справі.
- •80. Провадження у справі до судового розгляду.
- •81. Законне представництво в суді.
- •82. Позовна заява, її реквізити.
- •83. Поняття позову та його елементи.
- •84. Порядок розгляду справи апеляційним судом.
- •85. Докази у господарському процесі.
- •86. Право на звернення до суду. Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом.
- •87. Порядок пред’явлення позову.
- •88. Органи примусового виконання судових рішень.
- •89. 3Агальна характеристика виконавчого провадження.
- •90. Учасники виконавчого провадження, їх права та обов’язки.
- •91. Правові наслідки подання позовної заяви, яка не відповідає вимогам закону.
- •92. Визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів.
- •93. Предметна юрисдикція господарських судів.
- •94. 3Агальні правила вчинення нотаріальних дій.
- •95. Поняття нотаріату та види нотаріальних дій.
- •96. Органи і службові особи, які вчиняють нотаріальні дії.
- •97. Правовий статус і види третейського суду.
- •98. Розгляд справ окремого провадження про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.
- •99. Учасники господарського процесу.
- •100. Розгляд заяви про фальшивість доказів.
- •101. Міжнародний комерційний арбітраж.
- •102. Провадження у справах за участю іноземних осіб.
- •103. Відновлення втраченого судового провадження.
- •104. Розгляд справ окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
- •105. Розгляд цивільних справ апеляційним судом.
- •106. Розгляд справ окремого провадження про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.
- •107. Застосування Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод в цивільному судочинстві.
8. 3Начення практики Європейського Суду з прав людини для цивільного судочинства
Визначення місця практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у внутрішньому законодавстві України ґрунтується на положеннях статей 8 та 9 КУ, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція), ЗУ «Про міжнародні договори України» та «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регулює відносиии, що виникають у зв’язку з обо-в’язком держави виконувати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення кількості заяв до ЄСПЛ проти України.
Положення вказаного ЗУ значною мірою стосуються саме остаточних рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України, якими визнано порушення Конвенції. Виходячи із ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 ро-ку», Україна повністю визнає на своїй території обов’язковість юрисдикції ЄСПЛ з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Таким чином, рішення ЄСПЛ, які можуть бути ухвалені стосовно України, наділяються таким же юридичним статусом, як і сама Конвенція.
Рішення ЄСПЛ мають такі ознаки:
а) правові позиції, що містяться у рішеннях ЄСПЛ, мають нормативний характер;
б) в рішеннях дається тлумачення Конвенції і Протоколів до неї;
в) самі рішення мають правозастосовчий характер, оскільки в них міститься рішення по конкретній справі.
У правовій теорії поширена точка зору, що рішення ЄСПЛ мають преце- дентний характер для національної судової практики. Разом з тим слід мати на увазі, що прецедентність рішень ЄСПЛ слід розглядати не лише з точки зору, власне, прецедентного характеру, тобто кваліфікації їх як прецедентів, а щодо загальнообов’язковості. Загальнообов’язковість є ширшою за своїм значенням властивістю рішень ЄСПЛ. Для практики застосування рішень Суду саме цей аспект є найголовнішим та відбиває необхідність застосування у судовій практиці різних за своїм характером рішень ЄСПЛ.
На рішення ЄСПЛ як на джерело права звертає увагу ВСУ і Вищі спеціалізовані суди. Так, у ППВСУ від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначається, що у мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності ма-ють бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІУ «Про ви-конання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.
Отже, будучи особливим джерелом цивільного процесуального права України, рішення ЄСПЛ володіють прецедентною природою, з їх допомогою фо-рмуються важливі правові позиції, обов’язкові до подальшого використання судами в ході розгляду і вирішення цивільних справ. Проте правові позиції ЄСПЛ у «чистому вигляді» не можуть виступати джерелом права, оскільки вони є складовою частиною того або іншого рішення – джерела права. Виділен-ня правових позицій з рішень ЄСПЛ може спричинити втрату останніми прецедентного характеру.