Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
цив проц.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
1.31 Mб
Скачать

45. Цивільна юрисдикція.

Цивільна юрисдикція – нормативне визначення компетенції суду з вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Розмежування усій сукупності судів за видами і формами вирішуваних ними правових питань (кримінальних, цивільних, адміністративних тощо) є розмежуванням і юрисдикційної діяльності цих судів. Таке розмежування і називається юрисдикцією судів.

Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ. 1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; 3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. 2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. 3. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. 4. Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

В залежності від того, чи належить вирішення даного спору до ведення судових чи інших органів, цивільну юрисдикцію поділяють на: виключну – розгляд та вирішення спору належить виключно компетенції суду); альтернативну – розгляд та вирішення спору належить як суду, так і іншим юрисдикційним органам); договірну – визначається за взаємною згодою сторін; за зв’язком справ – однак, не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

46. Підстави і наслідки відкладення розгляду справи та оголошення перерви.

Відкладення розгляду справи це перенесення розгляду справи в зв’язку з неможливістю його проведення на відносно тривалий час із призначенням конкретної дати та часу його проведення.

Стаття 191. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді. 1. Суд може відкласти розгляд справи у випадках, встановлених цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у зв’язку з необхідністю заміни відведеного судді або залучення до участі в справі інших осіб. 2. У разі неможливості продовження розгляду справи у зв’язку з необхідністю подання нових доказів суд оголошує перерву на час, необхідний для цього. 3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перерву в її розгляді, призначає відповідно день нового судового засідання або його продовження, про що ознайомлює під розписку учасників цивільного процесу, присутніх у судовому засіданні. Учасників цивільного процесу, які не з’явилися або яких суд залучає вперше до участі в процесі, викликають у судове засідання на призначений день. У разі відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді, суд, на прохання особи, яка є учасником цивільного процесу, вручає їй судову повістку безпосередньо в суді. 4. У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з’явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову. 5. У справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. 6. Якщо розгляд справи відкладався, справа розглядається спочатку. 7. У разі якщо склад суду не змінився і до участі у справі не було залучено інших осіб, суд має право надати учасникам цивільного процесу можливість підтвердити раніше надані пояснення без їх повторення, доповнити їх і поставити додаткові запитання.

Підстави відкладення: 1) суб’єктивні – тобто ті, які залежать від учасників процесу, без яких розгляд справи неможливий в даному СЗ. В деяких випадках така неможливість може виникнути внаслідок вини суду або інших учасників процесу; 2) об’єктивні – недостатність доказів внаслідок нововиявлених обставин, задоволення клопотань про відвід тощо; 3) обов’язкові, за наявності яких суд зобов’язаний відкласти розгляд справи (зокрема, у випадках, передбачених ч. 1 ст. 169, ч. 3 ст. 224, ч. 1 ст. 305 ЦПК); 4) факультативні, за яких питання про необхідність відкладення розгляду справи віднесено на розсуд суду (ч. 8 ст. 130, ч. 2 ст. 169, ст. 170, ст. 191 ЦПК).

Підставою для перерви є необхідність надання нових доказів, а процесуальним наслідком його є не нове засідання, а продовження попереднього. Відкладення розгляду оформлюється протокольною ухвалою суду.

Питання про відкладення розгляду справи вирішується судом шляхом постановлення відповідної ухвали, яка повинна містити відомості про підстави відкладення та час і місце наступного судового засідання. Ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні та про відкладення розгляду справи оскарженню не підлягають.