Цивільна дієздатність фізичної особи та її види.

Категорії осіб, які належать до фізичних осіб:

1. Громадяни України,

2. Іноземці,

3. Особи без громадянства.

Індивідуалізація фізичної особи забезпечується її ім’ям, яке дається при народженні останньої. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Існують певні якості особи це її правоздатність і дієздатність.

Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки.

Цивільна дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільна дієздатність фізичної особи – це її здатність своїми діями набувати цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність за їх невиконання.

Елементи дієздатності особи

1. Здатність особи своїми діями вчиняти різного роду правочини (правочиноздатність),

2. Здатність особи відповідати за невиконання різного роду правочинів (деліктоздатність).

Дієздатність фізичної особи, залежно від її обсягу поділяється на 5 видів.

1. Часткова

2. Неповна

3. Повна

4. Обмежена

5. Недієздатна

Часткова дієздатність – дієздатність особи до 14 років, які законом визначаються малолітніми (ст.31 ЦК).

Неповна цивільна дієздатність (ст.32) - дієздатність особи від 14-ти до 18-ти років (неповнолітня особа).

Повна цивільна дієздатність (ст.34). За загальним правилом цивільна дієздатність у повному обсязі фізичної особи настає з 18 років:

1. ч.2 ст.34 реєстрація шлюбу до досягнення повноліття (виникнення повної цивільної дієздатності)

2. ст.35 емансипація – надання повної цивільної дієздатності неповнолітній особі

Підстави емансипації:

1. особа досягла 16 років і працює за трудовим договором

2. неповнолітня особа записана матір’ю (батьком) дитини

3. особа досягала 16 років і бажає займатись підприємницькою діяльністю

Обмежена цивільна дієздатність (ст. 36)

Підстави обмеження цивільної дієздатності:

1. фізична особа страждає на психічний розлад здоров’я який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними,

2. фізична особа зловживає спиртними напоями наркотичними засобами токсичними речовинами тощо, і тим ставить себе і свою сім’ю а також інших осіб яких вона за законом зобов’язана утримувати у скрутне матеріальне становище.

Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності - ст. 37 ЦК

Ст.38 – поновлення цивільної дієздатності фізичної осоди, дієздатність якої була обмежена. Порядок поновлення цивільної дієздатності визначеної в ст.241 ЦПК

Недієздатність (ст.39)

Підстави невизнання фізичної особи недієздатної:

особа в наслідок хронічного стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та або керувати ними.

Правові наслідки визнання особи недієздатною:

1. над особою визнається опіка і призначення опікуна

2. особа немає право вчиняти будь-якого правочину

3. правочин від імені цієї особи і в її інтересах вчиняє опікун

4. ця особа є неделіктоздатною відповідальність за завдану нею шкоду несе опікун ст. 1184 ЦК

Недієздатна особа може бути поновлена в дієздатності (ст.42) у судовому порядку (ст. 241 ЦПК)

Поняття та ознаки юридичної особи приватного права

Юр. Особа – це організація створена і зареєстрована в установленому законом порядку ст. 80 ЦК

Ознаки:

1. Організаційна єдність

2. Публічність створення і припинення

3. Майнова відокремленість

4. Самостійна майнова відповідальність

5. Виступи в цивільному обороті від свого імені

Види та організаційно – правові фори юридичної особи:

Аналіз європейської цивілістичної доктрини повертає нас до класичного поділу класичного поділу юридичних осіб на 2 види:

1 класифікація

(ч. 2 ст. 81 ЦК) – в залежності від порядку створення юр. особи поділяються:

• Юр. особи приватного права

• Юр. особи публічного права

Суб’єктом який створює юридичну особу публічного права є суб’єкт публічного права (держава, органа місцевого самовряд. та ін.)

Юр. Особи публічного права – це ті юридичні особи, які створюються безпосередньо законом або адміністративним актом як носії публічних завдань і публічних інтересів, їхній устрій регулюється приписами законів, вони, як правило, виконують відповідні публічні функції.

Юр. Особи приватного права – це організації, створені у нормативно – явочному порядку шляхом об’єднання осіб та (або) майна на основі приватноправового установчого документа.

2 класифікація:

(ст 80 ЦК) залежно від організачійно правової форми поділяються на:

А) установи (ч3 83ЦК)

Б) товариства ч2 ст83 в інші форми встановленні законом

3 класифікація:

Абз 2 ч 2 ст 83 ЦК товариства залежно від цілей їх діяльності поділяються на:

А) підприємницькі

Б) не підприємницькі (господарські та виробничі кооперативи)

___________________________________________________________

Поняття та види правочинів, умови дійсності правочину

Правочин – дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 202 ЦК)

Характеристика правочину:

1. це дія тобто вольовий акти суб’єкта цивільних відносин. Непереборна сила

2. це правомірна дія.( делікт на виникає обов’язок відшкодувати )

3. це цілеспрямована дія тут ціль правочину це намір особи яка вчиняє правочин досягти певного правового результатом – встановлення зміна чи припинення цивільних прав чи обов’язків.

4. це дія спрямована на встановлення цивільних прав та обов’язків між суб’єктами Ц відносин. Ст. 353

Визначення правочину (ч 1 ст. 202)

Класифікації правочину:

І залежно від кількості сторін волевиявлення яких є необхідним і достатнім ч.2 ст.202 ЦК:

1. односторонні ч 3 ст. 202 це дія однієї сторони яка може бути представлення однією або кількома особами ст. 1233 1243 ЦК – складання заповіту тобто воля однієї особи заповідача. Як вийнято заповіт подружжя, дві особи.

2. двосторонні, їх волевиявлення має бути зустрічним (протилежним за напрямком ) та співпадаюче (узгоджене) ст. 655 ЦК

3. багатосортні ч.4 ст.202 це погоджена дія двох або більше сторін волевиявлення яких має єдину спрямованість

ІІ класифікація залежно від моменту з якого правочин вважаються укладений:

1. консенсуальні правочин – це ті що вважають укладеними з моменту досягнення згоди між сторонами з усіх істотних умов у встановленій законом формі ст. 837ЦК

2. реальні правочини - це ті для укладення яких недостатньо досягти згоди а необхідно ще вчинити певну дію (передати річ) ст. 1046.

Умови дійсності правочину - це сукупніст вимог визначених законом додержання яких є необхідним для дійсності правочину.

Види умов дійсності правочину:

1 загальні - це ті якім має бути відповідати будь-який правочин

2 спеціальний – це ті які встановлені для певних правочинів.

Загальні умови дійсності правочинів ст.. 203 ЦК

Перша умова - зміст правочину не може суперечити ЦК іншим актам Ц законодавства а також моральним засадам суспільства.

Друга загальна - особа яка вчиняє П повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Третя умова - волевиявлення учасника правочину має буту вільним і відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутріше бажання досягти певної правової мети. Волевиявлення – це зовнішнє вираження волі завдяки якому вона стає доступна для сприйняття іншими особами.

4 правочин має вчинятися у формі встановлені законом. Форма П це спосіб фіксації волевиявленн його сторін.

Види форм правочину (ст 203 ЦК):

1.усна

2.письмава: А)проста Б)нотаріально посвідчена

Усна – за загальним правилом якщо для П не встановлено законом обов’язкова письмова форма а також він не потребує нотаріального посвідчення та або державною реєстрації він може вчинятися в усній формі.

Проста письмова форма П ст. 207 ЦК – П вважається вчинений у письмовій формі якщо його зміст зафіксований в одному бо кількох документах, листах телеграмах а також якщо воля виражена за допомогою телетайпного електронного або іншого електронного зв’язку.

Обав’язкова письмова форма встановлю для - ст. 208 ЦК:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

Правочин має вичинятися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню тільки у випадках ст. 209 ЦК:

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється:

1 нотаріусом

2 іншою посадовою особою яка відповідно до закону має право вчиняти такої нотаріальної дії.

Державна реєстрація правочину це не форма правочину а публічно-правовий спосіб офіційного засвідчення правочину

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом при цьому такий П є вчинений з моменту його дер реєстрації: ч.1 ст.210 ч.3 ст.640 ЦК. Державна реєстрація здійснюється відповідно до закону про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 1 07 2004 та тимчасового порядку реєстрацію П постанова КМУ №67 від1 26 05 2004р

___________________________________________________________