53. Законна сила судового рішення.

Законна сила судового рішення – це його загальнообов’язковість, тобто обов’язковість і для суду, і для учасників процесу, і для осіб та органів, яким воно адресується або яких воно стосується.

Стаття 223. Набрання рішенням суду законної сили. 1. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 2. Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. 3. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 3 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу. 4. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Набрання рішенням законної сили тягне виникнення в нього ряду властивостей: 1) неспростовність – рішення не можна оскаржити в апеляційному порядку, рішення, яке набрало законної сили може бути переглянуто виключно в касаційному порядку, якщо воно було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, в зв’язку з винятковими обставинами, якщо воно було предметом перегляду в касаційному порядку, і у зв’язку з нововиявленими обставинами; 2) виключність – неможливість вторинного вирішення спору між тими самими сторонами, про той же предмет та на тих же підставах; 3) преюдиціальність – факти, які були підтверджені рішенням, яке набрало законної сили, обов’язкові для суду, який пізніше розглядав справу, пов’язану із справою, за якою було винесено рішення; 4) обов’язкове виконання – рішення в примусовому порядку виконується тільки після набрання ним законної сили; 5) загальнообов’язковість.

54. Поняття судових доказів, їх класифікація.

Стаття 57. Докази. 1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Види: 1) прямі докази дозволяють зробити однозначний висновок про наявність чи відсутність фактів, які підлягають доказуванню; 2) непрямі докази не мають безпосереднього зв’язку із шуканим фактом, тому дозволяють лише припустити про його наявність чи відсутність, а не дати однозначної відповіді.

За процесом формування даних про факти докази класифікуються на первинні та вторинні. За джерелами, за допомогою яких суд їх одержує, – на особисті та речові.

Засоби доказування: показання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, письмові і речові докази, висновок експерта.

Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників. 1. Сторони, треті особи та їхні представники за їх згодою можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Стаття 63. Показання свідка. 1. Показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Стаття 64. Письмові докази. 1. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. 2. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Стаття 65. Речові докази. 1. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. 2. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Стаття 66. Висновок експерта. 1. Висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.