27. 3Агальновизнані принципи і норми міжнародного права у практиці цивільного судочинства.

Під загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права розуміють основоположні імперативні норми міжнародного права, що приймаються і визнаються міжнародним співтовариством держав у цілому, відхилення від яких є неприпустимим (ст. 53 Віденської конвенції 1969 p.).

Загальновизнані принципи і норми міжнародного права закріплюються у міжнародно-правових актах – Загальній декларації прав людини, Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Статуті міжнародного Суду та ін.

З урахуванням характеру і сфери функціонування можна виділити такі особливості вказаних міжнародних джерел права:

1) дія загальновизнаних міжнародних принципів поширюється не лише на публічні (міждержавні) стосунки, але і на стосунки приватного характеру, суб’єктами яких виступають як фізичні, так і юридичні особи й інші учасники;

2) дані принципи носять характер «надімперативних» норм або норм jus cogens, що мають вищу юридичну силу;

3) існує проблема внутрішнього співвідношення між даними принципами.

Загальновизнані принципи і норми міжнародного права серйозно впливають на формування норм і інститутів як публічного, так і приватного права. Так, стосовно цивільного судочинства України в цілому дані принципи виступають перш за все як загальні критерії (стандарти), на яких повинна ґрунтува-тися вся система цивільного процесуального права. Крім того, загальновизнані принципи міжнародного права здійснюють конкретний вплив на цивільне процесуальне право, отримуючи реальне закріплення у відповідних нормативних приписах.

Серед загальновизнаних принципів і норм міжнародного права у сфері правосуддя у цивільних справах можна назвати такі принципи: пріоритет прав людини, верховенство права, право на суд, правова визначеність, правова ефективність, принцип субсидіарності.

Вказані загальновизнані принципи і норми міжнародного права знайшли своє відображення у законодавстві України. Так, у КУ закріплені такі принципи як верховенство права й законності (ст. 7), право на судовий захист (ст. 55), здійснення правосуддя тільки судом (ст. 124) та ін. ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» принципами судочинства називає такі, як здійснення правосуддя в Україні виключно судами (ст. 5), самостійність судів (ст. 6), право на судовий захист (ст. 7), право на повноважний суд (ст. 8), обов’язковість судових рішень (ст. 13) та ін, ЦПК України закріплює прин-цип здійснення правосуддя на засадах поваги до честі й гідності, рівності перед законом і судом (ст. 5), законність (ст. 8), обов’язковість судових рішень (ст. 14) та ін.

Проте закріплення даних принципів у нормах національного права не позбавляє їх міжнародно-правового характеру. Саме враховуючи цю обставину, відповідні міжнародні принципи, що отримали відображення в нормах Конституції України, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК Украї-ни, піддаються тлумаченню і вживанню у внутрішніх цивільних процесуальних правовідносинах з врахуванням вимог міжнародного права. У зв’язку з цим в національній системі цивільного процесуального права їм надається особливе правове положення і значення.

Крім того, реформування судової системи України вимагає підвищення загального рівня судової діяльності та її постійної орієнтації на загальновизнані принципи і норми міжнародного права.

Слід визначити трьохрівневу структуру застосування міжнародних принципів і норм міжнародного права (міжнародно-правових стандартів) у націона-льному судочинстві. По-перше (перший рівень), той чи інший стандарт повинен бути зафіксований у нормах міжнародного права і, відповідно, мати обов’я-зковий чи рекомендаційний характер; по-друге (другий рівень), цей стандарт має бути застосований у юрисдикційних органах, тобто в міжнародних судо-вих інстанціях; і по-третє (третій рівень), цей стандарт має бути пояснений і визнаний у наукових працях міжнародного рівня. Тільки за наявності цих трьох рівнів можна вважати, що ті чи інші положення, ті чи інші тлумачення, ті чи інші рішення відповідають міжнародно-правовому стандарту.