27. Основні поняття соціології п. Бурдьє.

П. Б. – один із найвідоміших французьких соціологів. Головне завдання, яке поставив перед собою Б., намагаючись визначити нові перспективи соціології – це подолання об’єктивізму і суб’єктивізму. Він рішуче відходить від позитивістськи орієнтованого емпіричного суспільствознавства. Об’єктивізм у соціології, на думку Б., спотворює соціальне життя, виключа­ючи з нього цінності, смаки, прояви особистісної й індивідуальної основи, символічних форм у культурі. Окрім цього, він веде до роз­чинення окремої людини, особистості в сукупності індивідів, напри­клад у народі, державі.

Основною категорією соціологічної теорії Б. є габітус. Це поняття він застосо­вує вже у своїх ранніх працях і детально розкриває його обсяг, семантику та сфери застосування у праці «Соціальні способи застосування фотографії» (1983 р.). Слово га­бітус походить з латини (зовнішність, вигляд). У повсяк­денній мові освічених західних європейців воно означає вигляд людини в цілому, її сукупну безпосередню даність. Але Б. виводить це поняття з буденного вжитку і перетворює його на ме­тодологічну категорію. Це поняття синтезує різні рівні і різні риси як репрезентацію людини в цілому. Воно містить у собі діалектику загального та особливого. Останнє стає основним моментом у його смисловому навантаженні. За допомогою цієї категорії Б. намагається концептуалізувати особливості стилю поведінки ін­дивіда, причому не індивідуальні, а суспільно обумовлені. Отже, у категорії «габітус» Б. фіксує діалектику між об’єктивними структурами та засвоєними, тим самим долаючи протилежність між об’єктивізмом та суб’єктивізмом.

Слід сказати, що Б. у своїх працях не дає чіткої дефініції цьому поняттю. Але він постійно працював над його розширен­ням, внаслідок чого виникла концепція габітусу, яка потім стала головною у рецепції поглядів цього видатного соціолога.

Розширення поняття габітусу відбувалося у перенесенні його в площину соціальної онтології. Так, у всіх поясненнях Б., що стосувалися визначення габітусу, його смисловим ядром на­зивається диспозиція. У французькій мові це слово полісемантичне. Серед його основних значень слід назвати пси­хологічні задатки та здібності для певної поведінки, це слово також означає конституцію, упорядкування, структурування, розміщення. Увесь цей комплекс структурних, антропологічних і психологічних смислів міститься в понятті габітус. Важливим положенням соціальної онтології Б. є те, що габітус виступає у певних формах, які є результатом діяльності суб’єктів. Вони, за Б., «виробляють форми свого габітусу, які є системами стій­ких диспозицій, структурованими структурами, що діють саме як структуровані структури». Слід підкреслити, що габітус є суб’єктивною, але не індивідуальною системою структур ментального плану, яка виробляє спільну для всіх представників даного класу (групи тощо) схему сприйняття, мислення і дії. Таким чином, габітус поєднує об’єктивний момент (історію, наявну суспільну констеляцію) з суб’єктивним (конкрет­на поведінка, мислення, система вчинків індивідів).

Формування габітусу починається у родині, в період первинної соціалізації. В одному з інтерв’ю Б. дає досить розгорнуту характеристику поняття габітусу : «Я намагаюся показати, що існує зв’язок між станови­щем, яке займає індивід у суспільному просторі, та стилем його життя. Але цей зв’язок не є механічним, мою концепцію не слід розуміти так, що, стоячи поруч з певною особою, можна одразу ді­знатися про її смаки та уподобання. Опосередкованою ланкою між позицією або становищем у соціальному просторі та специфічни­ми практиками, уподобаннями тощо виступає те, що я називаю га­бітусом, отже, загальна основна позиція, диспозиція стосовно сві­ту, що має систематично проявляти себе, одночасно залишаючись відносно незалежною від становища в той чи інший конкретний час, оскільки вона містить у собі досвід попередньої біографії. Ін­шими словами, насправді існує зв’язок між надзвичайно різними речами: між тим, як людина розмовляє, танцює, сміється, читає, і тим, що вона читає, що їй подобається, які у неї знайомі і друзі. Усе це тісно переплетено між собою».

У концепції Б. габітус є насамперед класовим. Через габітус суб’єктивно відтворюється соціальне становище. Але класова приналежність є не єдиним чинником, що визначає габітус. На ньо­го впливають стать, соціальне походження, етнічна приналежність, історична ситуація. Поняття класу в концептуальному оформленні габітусу замінюється на поняття соціального простору. Соціальний простір обмежує можливості соціальних контактів. Вони залиша­ються постійно класово обумовленими. З введенням поняття соці­ального простору Б. починає підкреслювати активний харак­тер габітусу, його інтегративний потенціал. «В дійсності, - пише Б., - габітус інтегрує у первісну синтетичну цілісність гене­руючого принципу сукупність результатів дії