28. Передумова виникнення соціології як окремої науки

Специфічною особливістю соціології порівняно з іншими соціальними та гуманітарними дисциплінами є її досить запізніле відокремлення як самостійної науки. Адже, наприклад, такі науки, як філо­софія, історія, філологія та інші, ведуть свій родовід ще з ан­тичних часів. Досить глибокими і різнобічними були і ті загальні теоретичні уявлення про сус­пільне життя людей, які знайшли розвиток у працях видатних вчених-гуманітаріїв античності, середніх віків та Нового часу. Однак майже до середини минулого сторіччя суспільствознав­ча проблематика не тематизується в рамках якоїсь однієї ок­ремої дисципліни, а існує нібито "розмитою" по всьому про­стору тодішнього соціогуманітарного знання, хоча звичайно, чільну роль у розробці таких питань традиційно відігравали філософія, правова та економічна науки.

Виникнення соціології як окремої науки пов’язане як з ря­дом серйозних змін у соціальному і політичному житті про­відних європейських країн початку минулого сторіччя, так із загальним прогресом філософського та спеціального наукового знання, нагромадженням нових фактів та ідей і потребою пев­ної реорганізації усього корпусу соціальних і гуманітарних ди­сциплін. Під стимулюючим впливом промислового перевороту і науково-технічної революції у західноєвропейських країнах і СПІА розгортаються процеси інтенсивної модернізації еко­номіки, що в свою чергу приводить до змін у соціальній структурі, посилює соціальну напруженість і спричиняє ряд гострих політичних конфліктів, як це мало місце, наприклад, у Фран­ції у проміжку між Великою революцією і революцією 1848 р. Духовне життя цієї доби позначене, зокрема, гострою кри­зою традиційних релігійно-ідеологічних систем і поглибленням процесів секуляризації культури. Проте і сама ідеологія Про­світництва – давній опонент клерикалізму – на той час вже починає зживати себе, оскільки її уявлення про "царство ро­зуму" суперечить реаліям буржуазного світу.

Капіталізм як економічна система відрізняється від попе­редніх способів господарювання насамперед раціональною ор­ганізацією виробничого процесу. Рівень розрахунку, плану­вання, наукової організації тут незрівнянно вищий, ніж де б то не було. Наслідок цього – підвищення соціального попиту на наукові розробки, насамперед ті, які орієнтовані на прак­тичне застосування. Звідси – своєрідний культ "позитивно­го", тобто практично придатного знання, який притаманний ранньобуржуазному суспільству і який набуває тут ознак пев­ної світоглядної системи, дещо схожої з релігією ("культ на­уки" як найвищої цінності).

Та обставина, що соціологія як наука вперше з’явилася і здобула визнання у Франції, не випадкова. Французьке сус­пільство протягом усього міжреволюційного періоду здійсню­вало інтенсивну перебудову. Змінювався економічний уклад, форми політичної влади, спосіб життя і менталітет людей. В масовій свідомості суперечливо поєднувались нові секулярні і старі релігійні цінності. Точилася гостра боротьба між при­хильниками консервативних, ліберальних і соціалістичних ідей. Слід зазначити також, що незважаючи на всі револю­ційні потрясіння, у Франції функціонувала добре налагоджена система статистичних соціальних досліджень. Тут був найк­ращий в Європі центр досліджень проблем народонаселення, регулярно проводились переписи населення, вивчались питан­ня соціальної гігієни, моральної статистики.

Засновником соціології став визначний французький мис­литель Огюст Конт, (1798-1857 рр.). У його шеститомній праці "Курс позитивної філософії" вперше вжито назву "соціологія" і обґрунтовано її предмет і метод. Критично осмисливши ідеї своїх попередників, Конт вис­тупив з програмою "позитивної філософії", яка мала, на його думку, узагальнити досвід наукового пізнання сучасної доби. Іншими словами, позитивна філософія була не чим іншим, як спробою систематизації усіх тогочасних наукових знань. Це можна було зробити, як вважав Конт, розробивши нову класифікацію наук. В основу останньої Конт поклав принцип "від простого до складного". Так виникла "енциклопедична драбинка" наук: астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія, побудована за принципом наростання складності тих явищ, які вивчаються.

Отже, соціологія – це позитивна наука про найбільш складні явища соціального життя. Цим пояснюється пізня її поява як окремої науки. Соціологія повинна виявляти ті за­кономірності, яким підпорядковані соціальні явища, причому вивчати їх методами, випробуваними вченими-природознавцями, – спостереження, експеримент, порівняння різних явищ і станів суспільного життя. Автор "Курсу позитивної філосо­фії" вважав, що видима багатоманітність суспільних явищ під­порядкована певній єдності, порядкові. Існують певні об’єк­тивні, незалежні від місця і часу закони структурної органі­зації суспільства та соціальних змін. Тому і соціологія поділяє­ться на два великі розділи: соціальну статику, або теорію суспільного порядку, і соціальну динаміку, або теорію суспіль­ного прогресу. Перша вивчає загальні закони організації і функціонування суспільства як цілого, друга аналізує основні етапи суспільного розвитку і загалом усієї культури людства.

Отже, виокремлення соціології в окрему науку – це наслідок не лише поступу науки, а й бурхливих перетворень періоду визрівання гро­мадянського суспільства, драматичних змін в соціальній організації життя, без яких соціологія була б незатребувана чи й взагалі не­можлива. Соціологія народжувалася під впливом епохальних зру­шень у соціальному бутті, що отримала найменування революцій: політичної, економічної, інтелектуальної. Радикальна природа цих змін – новий соціальний порядок, демократизація, бюрократизація державного управління, індустріалізація, урбанізація, секуляризація, раціоналізм і гуманізм – стали могутніми чинниками, під впливом котрих склалася соціологія.