- •29. Нелогічні дії як предмет соціології в. Парето.
- •26. Теорія соціальної дії м. Вебера
- •30. Соціологія політики м. Вебера
- •25. Правила соціологічного методу е. Дюркгейма.
- •27. Основні поняття соціології п. Бурдьє.
- •31. Теорія аномії р. Мертона.
- •32. Феноменологічна концепція знання п. Бергера та т. Лукмана.
- •36. Концепція «соціального характеру» е. Фромма.
- •38. Фердінанд Тьонніс про спільноту і суспільство.
- •79. Ієрархія шкал за рівнем вимірювання. Шкали: визначення, припустимі операції та перетворення, приклади
- •80. Міри центральної тенденції та варіації для шкал різних типів
- •81. Одно- та двовимірна таблиця: структура таблиці, правила читання, інтерпретації та презентації таблиць у публікаціях.
- •82. Нормальний розподіл: параметри, вид кривої розподілу, інтерпретація площі під кривою розподілу.
- •83. Статистичний розподіл: умови застосування, параметри, інтерпретація, сфера застосування.
- •84. Стандартизація змінних: мета стандартизації, формула обчислення стандартизованої змінної.
- •Крива нормального розподілу (крива Гауса)
- •85. Відбір об’єктів для аналізу за умовою в пакеті spss (оса).
- •86. Поняття статистичного висновку. Точкове та інтервальне оцінювання статистик. Характеристики точкових оцінок.
- •87. Поняття довірчої імовірності та довірчого інтервалу, їх інтерпретація.
- •88. Побудова довірчих інтервалів для середнього, частки, коефіцієнту кореляції.
- •89. Парна та множинна лінійна регресія: крива, загальний вигляд рівняння, інтерпретація.
- •90. Види алгоритмів кластерного аналізу, критерії визначення кількості кластерів, оцінка надійності
- •91. Факторний аналіз: основна ідея, задачі, які вирішуються за допомогою фа, аналіз та інтерпретація результатів факторного аналізу.
- •33. Концепція «авторитарної особистості» у працях е. Фромма, м. Хоркхаймера та т. Адорно
- •34. Проблема класів та класової боротьби у працях к. Маркса.
- •Об’єкт та предмет соціології громадської думки. Специфіка соціологічного підходу до вивчення громадської думки.
- •24. Конфліктний функціоналізм л. Козера
- •Теорія «спіралі мовчання» е. Ноель-Нойман.
- •Теорія стереотипізації у. Ліппмана.
- •Громадська думка у працях п. Бурдьє.
- •Поняття суб’єкту громадської думки. Типологія суб’єктів громадської думки.
- •Громадська думка як соціальний інститут. Функції громадської думки.
- •Режими взаємодії громадської думки та влади. Концепція д. Гаври.
- •Н. Шампань про проблеми вивчення громадської думки
- •Громадська думка у працях ю. Хабермаса
- •Змі як чинник формування громадської думки.
- •28. Передумова виникнення соціології як окремої науки
- •42. Е. Дюркгейм про соціальні факти
- •68. Пошук і відбір експертів для проведення експертизи в соціологічному дослідженні. Процедури експертного опитування.
Громадська думка у працях ю. Хабермаса
Німецький філософ та соціолог, представник Франкфуртської школи Ю. Габермас розглядає громадську думку як сукупність позицій освічених людей – власників, а також позиції людей, групова думка яких претендує на загальну значущість власної політичної декларації.
У своїх працях Габермас твердить, що його погляди є розвитком тих положень, які були сформульовані ще у XVIII столітті. Вони ґрунтуються на понятті «суспільна гласність», «відкритість», за допомогою яких пропонується подолати ізольованість абсолютної монархії, зробити її ідеологію зрозумілою масам. Габермас прямо говорить: його концепція розрахована на те, щоб зберегти панівний приватновласницький господарський механізм.
Публіка, за Габермасом – це не народ, не більшість населення, не «всі»: вона складається з тих, хто може резонерствувати на зборах, у кафе й за пивом, у салонах і на сторінках газет, а саме: із освічених верств населення, яке володіє власністю. Вони вважають себе носіями істини, і вона повинна бути визнана всіма. Головне завдання їхнього резонерства полягає в тому, щоб «законним шляхом» усунути суперечності в інтересах держави і буржуазного суспільства.
Габермас зазначає: нині не віднайти політичного обґрунтування буржуазній громадськості і гласності, які слід залишити в структурі громадської думки. Ось чому поняття «громадська думка» і є таким популярним – у ньому бачать можливість збереження того, що не вдасться здійснити політичними засобами.
Немає нічого дивного в тому, що поняття «громадська думка», за Габермасом, має прямий стосунок до поняття «право» і «політика». Справді, якщо громадська думка є свідомим міркуванням освіченої публіки, то вона має, головним чином зміцнювати панування буржуазії, виправдовувати практику застосування права і політики буржуазії.
Цей вплив громадської думки обґрунтовується тим, що судді та адміністративні чиновники добираються з «освічених верств». Маючи опертям чинні закони, ці чиновники водночас «освячують» права і політику буржуазії громадською думкою.
Сам Габермас так потрактовану громадську думку називає «ліберально-буржуазною». Його суб’єктом, нагадуємо, є група приватних осіб, які мають можливість відкритого обговорення і об’єднуються в «публіку» завдяки тому, що володіють власністю і освічені. Між публікою й громадською думкою перебувають мораль і право. Вони утверджуються розумом. Це дозволяє апелювати до нього, перетворюючи справжній об’єкт на анонімний. Апеляція згори розцінюється як свобода преси, а знизу – як загальна доступність, що насправді обмежена бар’єрами приватного володіння.
Мораль, яка проголошується в такий спосіб, відрізняється від загальнолюдської моралі. Хто не погоджується з публікою-резонером, того громадська думка оголошує не просто відступником від норми, але дуже недоброю людиною чи навіть ворогом.
Політична сутність концепції Габермаса зрозуміла. Громадську думка він розглядає як інструмент у руках панівних класів. Власне, він і не приховує цього, коли надає визначення «публіка» буржуазії, за якою зберігає право оцінювати й пояснювати те, що відбувається в суспільстві. За Габермасом, громадська думка є завжди офіційною, тобто такою, що подається в пресі, решті офіційних джерел інформації.