33. Концепція «авторитарної особистості» у працях е. Фромма, м. Хоркхаймера та т. Адорно

Концепція авторитарної особистості - сукупність теоретичних уявлень про певний тип особистості, котрий розглядається як основа тоталітарних режимів.

Риси авторитарної особистості: - консервативність, - агресивність, - жага влади, - ненависть до інтелігенції, до представників інших етнічних груп, - стереотипність мислення, - конформізм.

Концепція авторитарної особистості виникла спочатку в руслі неомарксизму франкфуртской школи як одна зі спроб досліджувати соціальний ґрунт, що сприяв виникненню нацизму в Німеччині, а потім була асимільована ліворадикальною та ліволіберальною соціологією 60-х рр.

Поняття "Авторитарної особистості" було впроваджене одним з засновників неофрейдизму Е. Фроммом і взяте на озброєння такими теоретиками франкфуртської школи, як Хоркхаймер, Адорно. Маркузе.

Прототипом авторитарної особистості стала "людина натовпу", названа вже на початку 20 ст. "людиною маси", особистісні якості якої були піддані "глибинно-психологічному" (Фрейд) і в той же час соціологічному аналізу в дусі "фрейдомарксизму".

Концепція зародилася як "накладення" фрейдівської концепції особистості (соціологічно переосмисленої в дусі неофрейдизму) на особливість розвитку свідомості, що формується в умовах розпадання традиційних, зокрема сімейних, зв’язків. Остаточно оформляється вона як ліворадикальний варіант осмислення соціально-психологічних тенденцій, що полегшили перемогу фашизму в ряді європейських країн.

Прихильники цієї концепції пов’язали факт перемоги фашизму в Італії та нацизму в Німеччині з появою певних соціально-психологічних рис, викликаних розпадом традиційних сімейних зв’язків (і відповідним ослабленням "super-ego" у структурі особистості).

Тим самим, було явно гіпертрофовано соціально-психологічний фактор виникнення фашизму. Згідно до Фромма, що пов’язував виникнення авторитарної особистості як з розпадом патріархально-сімейних зв’язків, так і з омасовлюючою урбанізацією сучасного суспільства, авторитарна особистість страждає від нестерпного почуття свободи, самітності, загубленості у складних соціальних утвореннях. Ці негативні почуття загострюють у ній інстинкт самозбереження та спрагу самоствердження. Воля до самореалізації особистості, котра, на думку Фромма, не може знайти виходу в демократично орієнтованій соціальній діяльності, реалізується на шляхах авторитаризму за допомогою самоідентифікації особистості з авторитетом групи, держави, з харизматичним лідером; цей авторитет заміщає для авторитарної особистості авторитет батька, що втрачається в родинах, котрі розпадаються.

Поряд із Фроммом ще у 30-і рр. у розробку концепції авторитарної особистості включився Хоркхаймер; у 1936 р. під його редакцією була опублікована колективна робота "Дослідження авторитету та родини", у котрій загальна структура тоталітарного характеру уже описується за допомогою понять цієї концепції.

Важливим кроком на шляху розробки концепції авторитарної особистості стала випущена в 1950 р. Адорно книга "Авторитарна особистість", де концепція авторитарної особистості не лише розвивалася теоретично, але й обґрунтовувалася за допомогою результатів конкретного емпіричного дослідження.

Використавши ряд розроблених методик виявлення прихованих установок, Адорно і співавтори повторили висновок Фромма та Хоркхаймера щодо існування авторитарного типу особистості, стосовно періоду, що настав після розгрому фашизму. Цей тип особистості, охарактеризований як "фашизоїдний", як і раніше розглядався в якості масового, що дозволяло розцінювати ліберально-демократичні режими післявоєнного часу як "фашизоїдні", тобто такі, що несуть у собі постійну загрозу фашизму.

Згідно Адорно, політичні установки авторитарної особистості полягають у:

- некритичному ставленні до існуючих порядків; - шаблонності мислення, перейнятого стереотипами пропаганди, презирством до бідних, - орієнтації на владу й силу.

У передмові до цього дослідження Хоркхаймер писав про авторитарну особистість як новий "антропологічний" типі людини, що виник у 20 ст.

У книзі була запропонована певна типологія авторитарних особистостей: конвенціональний, садистсько-мазохістский, вигадливий, меланхолійний, маніпулятивный.