
- •29. Нелогічні дії як предмет соціології в. Парето.
- •26. Теорія соціальної дії м. Вебера
- •30. Соціологія політики м. Вебера
- •25. Правила соціологічного методу е. Дюркгейма.
- •27. Основні поняття соціології п. Бурдьє.
- •31. Теорія аномії р. Мертона.
- •32. Феноменологічна концепція знання п. Бергера та т. Лукмана.
- •36. Концепція «соціального характеру» е. Фромма.
- •38. Фердінанд Тьонніс про спільноту і суспільство.
- •79. Ієрархія шкал за рівнем вимірювання. Шкали: визначення, припустимі операції та перетворення, приклади
- •80. Міри центральної тенденції та варіації для шкал різних типів
- •81. Одно- та двовимірна таблиця: структура таблиці, правила читання, інтерпретації та презентації таблиць у публікаціях.
- •82. Нормальний розподіл: параметри, вид кривої розподілу, інтерпретація площі під кривою розподілу.
- •83. Статистичний розподіл: умови застосування, параметри, інтерпретація, сфера застосування.
- •84. Стандартизація змінних: мета стандартизації, формула обчислення стандартизованої змінної.
- •Крива нормального розподілу (крива Гауса)
- •85. Відбір об’єктів для аналізу за умовою в пакеті spss (оса).
- •86. Поняття статистичного висновку. Точкове та інтервальне оцінювання статистик. Характеристики точкових оцінок.
- •87. Поняття довірчої імовірності та довірчого інтервалу, їх інтерпретація.
- •88. Побудова довірчих інтервалів для середнього, частки, коефіцієнту кореляції.
- •89. Парна та множинна лінійна регресія: крива, загальний вигляд рівняння, інтерпретація.
- •90. Види алгоритмів кластерного аналізу, критерії визначення кількості кластерів, оцінка надійності
- •91. Факторний аналіз: основна ідея, задачі, які вирішуються за допомогою фа, аналіз та інтерпретація результатів факторного аналізу.
- •33. Концепція «авторитарної особистості» у працях е. Фромма, м. Хоркхаймера та т. Адорно
- •34. Проблема класів та класової боротьби у працях к. Маркса.
- •Об’єкт та предмет соціології громадської думки. Специфіка соціологічного підходу до вивчення громадської думки.
- •24. Конфліктний функціоналізм л. Козера
- •Теорія «спіралі мовчання» е. Ноель-Нойман.
- •Теорія стереотипізації у. Ліппмана.
- •Громадська думка у працях п. Бурдьє.
- •Поняття суб’єкту громадської думки. Типологія суб’єктів громадської думки.
- •Громадська думка як соціальний інститут. Функції громадської думки.
- •Режими взаємодії громадської думки та влади. Концепція д. Гаври.
- •Н. Шампань про проблеми вивчення громадської думки
- •Громадська думка у працях ю. Хабермаса
- •Змі як чинник формування громадської думки.
- •28. Передумова виникнення соціології як окремої науки
- •42. Е. Дюркгейм про соціальні факти
- •68. Пошук і відбір експертів для проведення експертизи в соціологічному дослідженні. Процедури експертного опитування.
33. Концепція «авторитарної особистості» у працях е. Фромма, м. Хоркхаймера та т. Адорно
Концепція авторитарної особистості - сукупність теоретичних уявлень про певний тип особистості, котрий розглядається як основа тоталітарних режимів.
Риси авторитарної особистості: - консервативність, - агресивність, - жага влади, - ненависть до інтелігенції, до представників інших етнічних груп, - стереотипність мислення, - конформізм.
Концепція авторитарної особистості виникла спочатку в руслі неомарксизму франкфуртской школи як одна зі спроб досліджувати соціальний ґрунт, що сприяв виникненню нацизму в Німеччині, а потім була асимільована ліворадикальною та ліволіберальною соціологією 60-х рр.
Поняття "Авторитарної особистості" було впроваджене одним з засновників неофрейдизму Е. Фроммом і взяте на озброєння такими теоретиками франкфуртської школи, як Хоркхаймер, Адорно. Маркузе.
Прототипом авторитарної особистості стала "людина натовпу", названа вже на початку 20 ст. "людиною маси", особистісні якості якої були піддані "глибинно-психологічному" (Фрейд) і в той же час соціологічному аналізу в дусі "фрейдомарксизму".
Концепція зародилася як "накладення" фрейдівської концепції особистості (соціологічно переосмисленої в дусі неофрейдизму) на особливість розвитку свідомості, що формується в умовах розпадання традиційних, зокрема сімейних, зв’язків. Остаточно оформляється вона як ліворадикальний варіант осмислення соціально-психологічних тенденцій, що полегшили перемогу фашизму в ряді європейських країн.
Прихильники цієї концепції пов’язали факт перемоги фашизму в Італії та нацизму в Німеччині з появою певних соціально-психологічних рис, викликаних розпадом традиційних сімейних зв’язків (і відповідним ослабленням "super-ego" у структурі особистості).
Тим самим, було явно гіпертрофовано соціально-психологічний фактор виникнення фашизму. Згідно до Фромма, що пов’язував виникнення авторитарної особистості як з розпадом патріархально-сімейних зв’язків, так і з омасовлюючою урбанізацією сучасного суспільства, авторитарна особистість страждає від нестерпного почуття свободи, самітності, загубленості у складних соціальних утвореннях. Ці негативні почуття загострюють у ній інстинкт самозбереження та спрагу самоствердження. Воля до самореалізації особистості, котра, на думку Фромма, не може знайти виходу в демократично орієнтованій соціальній діяльності, реалізується на шляхах авторитаризму за допомогою самоідентифікації особистості з авторитетом групи, держави, з харизматичним лідером; цей авторитет заміщає для авторитарної особистості авторитет батька, що втрачається в родинах, котрі розпадаються.
Поряд із Фроммом ще у 30-і рр. у розробку концепції авторитарної особистості включився Хоркхаймер; у 1936 р. під його редакцією була опублікована колективна робота "Дослідження авторитету та родини", у котрій загальна структура тоталітарного характеру уже описується за допомогою понять цієї концепції.
Важливим кроком на шляху розробки концепції авторитарної особистості стала випущена в 1950 р. Адорно книга "Авторитарна особистість", де концепція авторитарної особистості не лише розвивалася теоретично, але й обґрунтовувалася за допомогою результатів конкретного емпіричного дослідження.
Використавши ряд розроблених методик виявлення прихованих установок, Адорно і співавтори повторили висновок Фромма та Хоркхаймера щодо існування авторитарного типу особистості, стосовно періоду, що настав після розгрому фашизму. Цей тип особистості, охарактеризований як "фашизоїдний", як і раніше розглядався в якості масового, що дозволяло розцінювати ліберально-демократичні режими післявоєнного часу як "фашизоїдні", тобто такі, що несуть у собі постійну загрозу фашизму.
Згідно Адорно, політичні установки авторитарної особистості полягають у:
- некритичному ставленні до існуючих порядків; - шаблонності мислення, перейнятого стереотипами пропаганди, презирством до бідних, - орієнтації на владу й силу.
У передмові до цього дослідження Хоркхаймер писав про авторитарну особистість як новий "антропологічний" типі людини, що виник у 20 ст.
У книзі була запропонована певна типологія авторитарних особистостей: конвенціональний, садистсько-мазохістский, вигадливий, меланхолійний, маніпулятивный.