41. Концепції документознавства Кулешова

С. Г. Кулешов поділяє документознавство на загальне і спеціальне. До проблематики першого вчений відносить дослідження загальнотеоретичних питань, що стосуються понятійних, функціональних, структурних, класифікаційних та інших ознак документа і його властивостей, та історії розвитку документів і документознавства. Основним напрямом спеціального документознавства вчений вважає управлінське документознавство, що досліджує широке коло проблем управління документацією у вузькому «архівно-діловодському» значені цього поняття. Цей напрям фактично ототожнюється з діловодством, що з одного боку, не дозволяє належним чином зосередитись на безпосередньо управлінських аспектах документознавства, а з іншого, практично позбавляє діловодство права на розробку власної теорії.

Серед інших видів спеціального документознавства він пропонує виділити науково-технічне, картографічне, аудіовізуальне. В основу такої класифікації, мабуть, покладено цілком очевидну самобутність указаних видів неопублікованих документів і яскраво виражену специфіку їхнього архівного зберігання. Проте незрозумілою є сутність, змістовне наповнення і навіть доцільність формування, запропонованих авторитетним ученим, спеціальних документознавчих дисциплін, що базуються на дослідженні лише одного з видів неопублікованих документів. Не знайшов М. С. Слободяник переконливої відповіді на ці запитання й в ґрунтовній монографії С. Г. Кулешова [4].

Отже, за концепцією С. Г. Кулешова проблематика спеціального документознавства фактично звужена до вивчення неопублікованої документації, що є предметом архівної та діловодської діяльності. Таку точку зору С. Г. Кулешов називає традиційною, посилаючись на публікації відомих російських учених-архівознавців, які фактично розглядали документознавство як допоміжну науку і навчальну дисципліну в системі фахової підготовки архівістів.

монографія С.Кулешова «Документознавство:історія, теоретичні основи» базовими, інфраструктурними, дисциплінарними системами документації (за С.Кулешовим).

Активним розробником класифікації управлінської документації та систем документації виступив С.Г. Кулешов. Найзагальніший поділ систем документації, запропонований науковцем, виглядає таким чином – базові, інфраструктурі та дисциплінарні. Базовими системами документації дослідник називає системи документації, що утворилися в результаті функціонування «базових» сфер суспільства (економіка, політика, культура) та / або спрямовані на їх підтримку. До блоку базових систем документації, на думку С.Г. Кулешова, належать: наукова, виробничо-експлуатаційна (у т. ч. документи з усіх галузей промислового, сільськогосподарського виробництва, сфер технологічної експлуатації), навчальна, економічна, громадсько-політична, судова, законодавча, військово-оборонна, цивільно-реєстраційна документації, документація органів внутрішніх справ країни. Усвідомлення неможливості представити усю різноманітність сфер соціальної діяльності у межах певної системи автор компенсує поясненням «найбільш усталених форм документів».

У свою чергу, кожна з названих вище груп має певні сукупності видів документів, у окремих випадках – підсистеми документації. Такими є, наприклад, наукова, економічна, виробничо-експлуатаційна документації. Наукова система документації охоплює науково-організаційну, науково-дослідну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, патентну підсистеми документації; економічна – торговельну, зовнішньоторговельну, фінансову, цінову, банківську, ліцензійну, інвестиційну підсистеми документації; виробничо-експлуатаційна – виробничо-організаційну, виробничо-конструкторську, проектну, експлуатаційно-технологічну підсистеми документації; навчальна – навчально-організаційну, навчально-дослідну, навчально-контрольну підсистеми документації.

Інфраструктурними видами документації названі С.Г. Кулешовим ті системи документації, які функціонують в інфраструктурі кожної базової сфери соціальної діяльності. До блоку інфраструктурних систем документації дослідник зараховує такі групи: управлінська, нормативна, інформаційна, а управлінської – організаційно-розпорядчу, первинно-облікову, звітно-статистичну, планову, бухгалтерсько-облікову підсистеми документації; нормативної – підсистеми документації з пожежної безпеки, охорони праці, стандартизації, сертифікації; метрології; інформаційної – реєстраційно-облікову підсистему документації та підсистему документації систем інформаційного обслуговування. Системи документації, що утворюються в результаті функціонування різних сфер соціальної діяльності і за змістом відповідають певній науковій галузі знань, визначаються С.Г. Кулешовим «дисциплінарними». Групування документів у межах блоку проводиться згідно з поділом наукових дисциплін на три усталених цикли: технічний (будівельна, транспортна, енергетична, житлово-комунальна документації), гуманітарний (соціологічна, етнографічна, археологічна документації), природничий (гідрологічна, метеорологічна документації). Попри неповноту переліку систем документації, запропонована науковцем класифікація належить до найбільш обґрунтованих, що створює підстави належно поцінувати авторські теоретичні узагальнення, продуковані історичним досвідом і практикою класифікації документів у документознавстві, архівознавстві, джерелознавстві, сферах практичної діяльності.

Одним із перших, хто серед українських документознавців уклав програми із загального документознавства та найбільш конституйованого спеціального виду – управлінського документознавства став С. Кулешов. Завдяки ії Кулешрв спробував розв’язати проблему двоїстості цілісного і конкретного- документознавства як науки , що має два полярних джерела – формування і розвитку за рахунок спеціальних і узагальнюючих знань.