35. Електронне врядування як об’єкт правового регулювання в Україні

Сучасне е-урядування в Україні – це:

• надання інформаційних та інтерактивних послуг через:

§ урядовий веб-портал з використанням модулів:

G2G – держуправління – держуправління,

G2C – держуправління – громадяни,

G2B – держуправління – бізнес (підприємства);

§ веб-сайти органів виконавчої влади:інтеграція з урядовим веб-порталом,наповнення, яке забезпечує надання типового набору послуг, можливість надання специфічних для кожного органу послуг;

• удосконалення інформаційно-аналітичних систем органів виконавчої влади;

• розвиток інфраструктури:поширення інтернету;розроблення спеціальної інформаційно- телекомунікаційної системи;створення спеціальної інформаційно- телекомунікаційної мережі;

• захист інформації:упровадження комплексної системи захисту інформації; уведення електронного цифрового підпису.

У розвитку е-урядування в Україні можна виділити два етапи.

Перший етап – 1998- 2004 рр. -період інтенсивного становлення, розроблення й упровадження основних компонентів е-урядування: прийняття нормативно-правової бази, створення урядового веб-порталу, введення в органах державної влади системи автоматизованого діловодства та контролю виконавської дисципліни, розвитку телекомунікаційної інфраструктури.

Нормативно-правові акти 1998 року, зокрема закони України «Про Концепцію Національної програми інформатизації», «Про Національну програму інформатизації» , постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації», заклали підвалини системного розвитку е-урядування в Україні. Національна програма інформатизації об’єднує регіональні й галузеві програми інформатизації, а також програми створення та розвитку інформаційно-аналітичних систем органів виконавчої влади та окремі проекти загальнонаціонального значення.

Прийняття Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (2003) та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади» (2004) дало можливість розпочати роботи зі створення й упровадження в органах державної влади систем автоматизації діловодства, контролю виконавчої дисципліни та заклало законодавчу базу переходу на електронний документообіг як усередині державних органів, так і між ними.

Закон України «Про електронний цифровий підпис» 2003 року та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності» 2004 року відкрили шлях створення єдиної загальнонаціональної системи електронного цифрового підпису. Постановою Кабінету Міністрів України «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» 2002 року започатковано обов’язкове надання інформаційних послуг міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за допомогою створення власних веб-сайтів у інтернеті. Крім того, розроблено й реалізовано проект єдиного веб-порталу Кабінету Міністрів України (www.kmu.gov.ua).

Відповідно до Закону України «Про Національну систему конфіденційного зв’язку» 2002 року спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері конфіденційного зв’язку забезпечується функціонування, розвиток, використання спеціальної інформаційно-телекомунікаційної системи (СІТС), що з’єднує захищеним зв’язком органи виконавчої влади.

Другий етап – 2004-2008 р. –період подальшого розвитку створеної інформаційної системи, наближення її до світових стандартів. Так, удосконалюється урядовий веб-портал у напрямі забезпечення надання послуг громадянам та представникам бізнесу, уніфікуються системи електронного документообігу органів виконавчої влади, створюється інфраструктура електронного цифрового підпису, продовжується об’єднання центральних органів виконавчої влади в єдину захищену мережу спеціального зв’язку.

Указом Президента України «Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій» 2005 р. одним із пріоритетних напрямів державної політики визначено розвиток інформаційного суспільства та упровадження новітніх інформаційних технологій в усіх сферах суспільного життя, діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно із Законом України «Про електронний цифровий підпис» створено національну інфраструктуру електронного цифрового підпису. Центральний засвідчувальний орган, згідно з положенням про нього, затвердженим відповідною постановою Кабінету Міністрів України 2004 р., здійснює акредитацію центрів сертифікації ключів електронного цифрового підпису. На кінець 2008 р. перелік акредитованих центрів сертифікації ключів налічує 8 установ, що надають послуги державним органам

Для завдань загальної класифікації адміністративних послуг можна також застосовувати відомі класифікатори:

• Національний класифікатор України «ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» (NACE, Rev. 1.1-2002)»;

• класифікатор функцій держави (Classification of the Function of Government) підготовлений Статистичною комісією ООН;

• класифікатор Всесвітньої торгової організації, що застосовується Генеральною угодою про торгівлю послугами.

Правовий інститут адміністративних послуг є системою відносно відокремлених і пов’язаних між собою правових норм, що регулюють відносини, які виникають при реалізації суб’єктивних прав фізичної або юридичної особи у процесі публічно-владної діяльності уповноваженого на виконання цієї функції органу влади.

Порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» користувачам - фізичним та юридичним особам встановлено Наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації.