40. Зарубіжні новітні концепції документознавства

Автократов В.Н., Банасюкевич В.Д., Сокова А.Н. Основные направления развития документоведения // Теоретические проблемы документоведения / ВНИИДАД. - М., 1975.

Опираючись на дослідження в галузі документознавства, В.Д. Банасюкевич називає чотири функції документа: фактів (явищ), комунікативну, доказування і функцію історичного джерела/ Автор відносить управлінські документи до особливої категорії документів, що служать засобом, інструментом здійснення процесів управління соціально-економічним життям суспільства, і виділяє дві особливі, на його думку, властиві лише управлінським документам, функції. Перша з них – функція матеріалізації управлінської дії, що є основним критерієм доцільності виникнення документа і багато в чому завбачає його цінність як історичного джерела. Друга – функція організації інформації. Вона, на думку автора, полягає в тому, що лише за допомогою документа інформація зберігається і передається у суворо визначеній формі: функції документа визначають склад його реквізитів, побудову тексту і його лексичні особливості.

М.В.Ларин Монографии: Управление документацией и новые информационные технологии: М. Научная книга, 1998, 12 п.л.; Управление документацией в организациях. М. Научная книга. 2002, 15 п.л.

Питання щодо необхідності утворення науки про документ у всіх його проявах першим порушив відомий російський учений бібліотекознавець Ю.М. Столяров. Він визначив два основних методологічних підходи до теоретичного вирішення завдання про місце документознавства в системі наук.

Постановка питання про формування нової наукової дисципліни належить К. Г. Мітяєву, який вперше увів до наукового обігу середини XX століття термін «документознавство» і дав визначення його «як наукової дисципліни, що вивчає в історичному розвитку способи, окремі акти і системи документування явищ об'єктивної дійсності і створенні у результаті документування окремі документи, їхні комплекси і системи.

Документознавство розглядає документ як такий (узагальнений предмет), не аналізуючи його с точки зору засобу для вирішення конкретних завдань.

Роботи К.Г. Мітяєва становлять великий науковий інтерес як продуктивний погляд на нову наукову дисципліну, в подальшому ніким не заперечений.

К.Г.Мітяєв став ініціатором і укладачем нової редакції курсу «Теорія і практика архівної справи» (1944) , йому належить авторство терміна документознавство (1943) і першість у постановочному плані щодо визначення його пріоритетів ще в 1940-х рр. - документування, організація документів на рівні установи, їхня класифікація та історія. стрижневим об'єктом, навколо якого розгортався зміст розділу програми, виступав управлінський документ. загальне документознавство для К.Г.Мітяєва, оперуючи сучасною термінологією, за змістом було тотожним до управлінського документознавства і, певною мірою, діловодства, та сприймалося як історія і теорія документів. Мітяєв причетний до утворення нової дисципліни «История организации делопроизводства в СРСР»(1959). Мітяєв акцентує увагу на зв’язки діловодства з спеціальними історичними дисциплінами, називає закономірності еволюції загальної і спеціальної системи документування техніки та її вплив на формування і організацію документів, їх класифікацію. ВІ багатьох його роботах знайшли висвітлення питання класифікації документів(поділ на прості й складні), ознаки для класифікації документів. Заслугою Мітяєва є постановка питання зв’язків діловодства, архівної справи з документознавством.

Особливе місце серед досліджень теоретичних основ документознавства належить працям професор А. М. Сокової, котра головним завданням цієї дисципліни вважає забезпечення вищої якості документів у момент їх створення та функціонування як в оперативному так і в архівному середовищі. А.М.Сокова констатує приналежність документознавства до циклу наук про суспільство, оскільки документ є одним із засобів, за допомогою якого суспільство функціонує, управляється і залишає інформацію про себе. В іншій роботі вона зазначає, що документознавство є науковою дисципліною, яка відноситься до класу історичних наук. Така ж думка висловлюється й іншими вченими.

У навчально-методичному посібнику Н. Б. Зінов'євої²¹ документознавство характеризується як фундаментальна і, одночасно, прикладна наукова дисципліна. Фундаментальні дослідження в документознавстві спрямовані на вивчення сутності документування, еволюції форми і змісту документа, його функцій в соціумі, соціокультурних, етнонаціональних, історичних особливостей документування, проблем сприйняття документа, вдосконалення семіотичних та семантичних засобів його вираження. Прикладні дослідження документознавства, за Н. Б. Зінов'євою, стосуються питань класифікування документів, їх індексування, реферування, створення пошукового образу документа, організації документообігу, відбору документів, їх збереження, пошуку тощо.

Зв'язки документознавства з іншими науками, на думку Н. Б. Зінов'євої, зумовлені, перш за все, походженням документознавчих концепцій, зокрема, з книгознавства, фондознавства, науково-інформаційної діяльності, бібліографознавства, науки про управлінську діяльність. Н. Б. Зінов'єва вважає, що документознавство становить "органічну єдність" з наукознавством, архівознавством, бібліотекознавством, книгознавством, бібліографією, інформатикою, патентознавством, справочинством тощо²². Водночас з цими науками документознавство збігається лише у певних частинах, тобто перетинається з ними

У березні 1966 р. в системі Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР створено Всесоюзний науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи. Він був покликаний здійснювати науково-дослідну роботу у сфері архівної справи та документознавства і виробляти на основі отриманих наукових результатів методичні рекомендації з організації архівної справи і діловодства у всій країні. На ВНДІДАС також покладалися завдання практичного впровадження отриманих результатів НДР, а також інформаційні функції. У зв'язку з цим у його структурі було створено Галузевий центр науково-технічної інформації (ОЦНТІ). Після розпаду СРСР і утворення Російської Федерації всі функції з управління архівною справою в новій державі були передані спеціально створеному органу - Росархиву. У його структуру, разом з іншими федеральними архівними установами, увійшов і ВНДІДАС, що отримав в 1991 р. назву "Всеросійський науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи".

В даний час Інститут входить до системи Федерального архівного агентства. Найважливіші напрямки науково-дослідної роботи інституту – вирішення питань теорії та практики експертизи цінності документів та комплектування архівів, створення і розвиток системи науково-довідкового апарату та її теоретико-методичної бази, класифікації архівної інформації. Фахівці інституту успішно займаються вирішенням питань економіки архівної справи, забезпечення збереженості архівних документів та їх використання.

Історико-архівний інститут Російського державного гуманітарного університету ІАІ, як і РДГУ в цілому, утворений 27 березня 1991 на базі Московського державного історико-архівного інституту (МГІАІ). Сучасний Історико-архівний інститут здійснює освітню діяльність за усіма формами навчання у складі 5 факультетів: архівної справи; документознавства; історії, політології та права; технотронним архівів і документів; "Архівної школи". Названі факультети об'єднують 20 кафедр і навчально-наукових центрів. Вони готують фахівців з 8 спеціальностей і цілому ряду спеціалізацій. Щорічний випуск яких становить більш 200 чоловік. Відповідно до прийнятої в 2002 р. Концепції розвитку Історико-архівного інституту РДГУ, освітня стратегія його спрямована на підготовку професіоналів, здатних до самостійної творчої активності в найбільш затребуваних суспільством і державою сферах діяльності. За роки існування вузу в ньому склалися добре відомі в РФ і за її межами науково-педагогічні школи: джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін; історії; архівознавства; документознавства. Вхідні в них вчені тільки в 1990 - 2000-ті роки опублікували сотні наукових статей, десятки монографій, навчальних посібників і загальноросійських підручників, реалізували чимало інших науково-освітніх проектів. ІАІ здійснює тісну науково-педагогічну кооперацію з професурою РАН, МДУ імені М. В. Ломоносова, Федерального архівного агенства та ін