67. Які ризики супроводжують кредитну діяльність банку?

Кредитний ризик — це ймовірність невиконання позичальником (контрагентом бан­ку) зобов'язань за кредитними операціями (тобто ризик того, що сплата позичальником процентів і основного боргу за кредитни­ми операціями проводитиметься з відхиленнями від умов кредит­ної угоди або взагалі не проводитиметься). За визначенням НБУ, кредитний ризик — це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сто­рони, що взяла на себе зобов'язання виконати умови будь-якої фінансової угоди з банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання

Під час оцінювання кредитного ризику доцільно розділяти ін­дивідуальний та портфельний кредитний ризик.

Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конк­ретний контрагент банку — позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінювання індивідуального кредитного ризику передба­чає оцінювання кредитоспроможності такого окремого контраген­та, тобто його індивідуальної спроможності своєчасно та в повно­му обсязі розрахуватися за прийнятими зобов'язаннями.

Розрізняють такі складові індивідуального кредитного ризику

• кредитний ризик щодо позичальника;

• кредитний ризик щодо способу забезпечення позички;

• кредитний ризик щодо кредитної угоди.

Кредитний ризик щодо позичальника — імовірність того, що кредит буде переведений до розряду проблемних (пролонгований або винесений на прострочення). Отже, кредитний ризик щодо позичальника відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повер­нення боргу згідно з умовами кредитного договору з урахуван­ням впливу керованих і некерованих чинників.

Кредитний ризик щодо способу забезпечення позички — імо­вірність того, що банку не вдасться за рахунок забезпечення кредиту покрити можливі втрати через невиконання позичальником своїх зобов'язань. Забезпеченням кредиту найчастіше є гарантія, порука, страхування та застава.

Кредитний ризик щодо кредитної угоди відображає імовірність того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед ба­нком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного догово­ру, і при цьому банку не вдасться своєчасно і в повному обсязі ско­ристатися забезпеченням позички для покриття можливих втрат від неї.

Портфельний кредитний ризик — міра (ступінь) ризиковості кредитного портфеля (сукупності всіх кредитних угод) комерційно­го банку. Портфельний кредитний ризик проявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, ніж унаслідок зміни ринкової процен­тної ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким притаманний кре­дитний ризик (кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо).

68. Дайте порівняльну характеристику традиційному та нетрадиційному підходам до управління ризиками кредитного портфеля банку.

Традиційний підхід до управління кредитним портфелем банку — підхід, що грунтується на неформалізованих філософських ме­тодах пізнання (наукового уявлення, інтуїції, здогадки), використо­вує в розрахунках коефіцієнтний аналіз, функціонує у будь-якому середовищі, простий, швидкий та дешевий у застосуванні.

Нетрадиційний підхід до управління кредитним портфелем банку — підхід, що ґрунтується на загальнонаукових методах (імовірнісно-статистичний, моделювання, програмування, про­гнозування); використовує в розрахунках теорію ймовірності, статистику, економетрію; функціонує у стабільному ринковому («ідеальному») середовищі; складніший, повільніший та дорож­чий у застосуванні порівняно з традиційним.Сьогодні переважає традиційний підхід за рахунок того, що він діє в будь-якому середовищі, є простішим, швидшим та де­шевшим. Але позиції нетрадиційного підходу постійно зростають і будуть зростати. Насамперед це пов'язано зі стрімким підви­щенням продуктивності електронно-обчислювальної техніки, що дає змогу за допомогою електронних таблиць дедалі швидше і точніше будувати та перевіряти ефективність імітаційних моде­лей. До того ж сучасні імітаційні моделі враховують дедалі біль­ше екзогенних і ендогенних факторів, тобто все швидше перехо­дять від ідеального (штучного) до реального середовища. Найефективнішим для управління інвестиційним портфелем ко­мерційного банку буде паралельне застосування традиційного та