40. Охарактеризуйте методі: самостійного протистояння банківськім ризикам

Методи самостійного Протистояння банківським ризикам (методи поглинання/прийняття банківських ризиків)

дають змогу банку покривати збитки у разі їх виникнення за рахунок власних коштів.

Створення резервного фонду та фондів сцсиіальиого призначення слід віднести до запланованого (свідомого) прийняття (поглинання) ризику. У такому разі банку відома частота можливих збитків і ці збитки покриваються з поточного прибутку, якщо в цілому вони невеликі.

Резервний фонд формується в процесі діяльності банку і призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобов'язань. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не меншим 5 % від чистого прибутку банку, а мінімальний розмір резервного фонду не може бути меншим 25 % регулятивного капіталу.

41. Назвіть переваги та недоліки способів передачі (продажу) банківських ризиків.

Існують такі методи передачі банківських ризиків:

Страхування

Хеджування

Продаж активів та секютиризація

Консорціумні та паралельні кредити

Договори гарантії та поруки

Факторинг та лізинг

42. Які існують способи обмеження банківських ризиків?

Удосконалення організаційної структури та авторизація .

Підвищення кваліфікації персоналу

Удосконалення технічних засобів

Диверсифікація- уникнення надмірної концентрації за одним портфелем.Передьачає пошук та поєднання портфелі в, які з однакових умов приводять до різних не обов’язково протилежних результатів.

Буває: галузева,географічна, портфельна, продуктів та послуг.

Лімітування-всановлення максимально допустимих розмірів для активно-пасивних операцій банку, певних галузей, клієнтів, регіонів, країн

Моніторинг та контроль- процес забезпечення організацією своїх цілей.

Лобіювання банківських інтересів – розвиток і вдосконалення банківського законодавства.шляхом співробітництва уряду з банками.

43. Дайте порівняльну характеристику традиційної та сучасної портфельних теорій.

В традиційній портфельній теорії управління інвестиційнм портфелем банку ґрунтується

На неформалізованих філософських методах пізнання , використовує в розрахунках коефіцієнтний аналіз, функціонує у будь-якому середовищі , простий, швидкий та дешевий у застосуванні.

Нетрадиційний ґрунтується на загальнонаукових методах(імовірністо-статистичний, моделювання, програмування, прогнозування) використовує в розрахунку теорію ймовірності , статистику, економетрію, функціонує у стабільному ринковому середовищі, складніший повільніший, та дорожчий порівняно з традиційним.

44. У чому полягає сутність фундаментального аналізу?

Фундаментальний аналіз — це аналіз економічного стану країни походження валюти, політичних подій і чуток. Економіка країни залежить від рівня інфляції і безробіття, відсоткової ставки центрального банку, податкової політики. Політична стабільність також відбивається на обмінному курсі. Особливу роль відіграє політика центрального банку: масовані інтервенції або відмова від них істотно впливають на курс обміну валюти.

Фундаментальний аналіз у широкому розумінні — це прогнозування зміни стану валютного ринку на підставі аналізу основних показників економічного розвитку країн, фінансових показників, оцінювання політичних подій, кризових явищ, природних та екологічних умов, поведінки споживачів тощо.

Предметом фундаментального аналізу є вивчення параметрів попиту та пропозиції певного об’єкта (це може бути реальний товар, валюта, акції тощо) з метою визначення його «дійсної» ціни. «Дійсна» ціна потім порівнюється з фактичною поточною ринковою ціною. На основі цього порівняння робляться висновки та прогнози щодо майбутньої зміни ціни. Якщо ринкова ціна вища за «дійсну», тобто оцінка об’єкта завищена, то в недалекому майбутньому слід очікувати корекції ринкової ціни у бік зменшення, а тому товар треба продавати. Якщо ж ринкова ціна нижча за «дійсну», то об’єкт недооцінений і можна очікувати його подорожчання, а тому товар краще купити, ніж продати.