64. Проблема кризи церковного життя у дослідженні «Криза і реформа» Гудзяка ( з букрідерів)

65. Падіння Константинополя та його вплив на церковне життя Київської митрополії

Після Флорентійської унії, а особливо з часу падіння Константинополя, ієрархічна залежність Київської митрополії від Царгорода значно ослабла. Вона проявлялась лише в затвердженні патріархом нового Київського митрополита, який, залежно від обставин, або обирався собором, або ж призначався королем.

Становище Української православної церкви ускладнювалося, адже із кожним роком дедалі потужнішою ставала Московська митрополія, яка прагнула перебрати славу згаслого Константинополя. Проголошення 1589 р. самостійності Московського патріархату і надання його главі титулу патріарха московського та всієї Русі занепокоїло укр. церковних діячів, оскільки все свідчило про наміри Московського царства щодо укр. земель. Розуміючи про складну ситуацію, в якій опинилася рідна церква, представники вищого духівництва, укр. магнати і шляхта дедалі більше схилялися до обєднання з римо-католицькою церквою.

66. Реформи константинопольського патріарха Ієремії та спроби їх реалізації у Київській митрополії

У кінці 16 ст. нестабільність патріархату, немічність його перед лицем серйозних проблем стали цілком очевидними. За винятком Ієремії ІІ, що між 1572 і 1595 рр. тричі посідав престол і залишив яскравий слід в історії. У травні 1572 р. Ієремія ІІ Транс зійшов на престол і відразу повів боротьбу з симонією (купівля ієрархічних посад), що роздроблювала грецьку православну Церкву. Він виступав не лише проти симонії, а й проти зловживань серед вищого духовенства, зокрема, проти скандальних поборів за сповідь і причастя. Патріарх хотів заснувати нові освітні установи, де б вдосконалювали свої знання духовні особи. Але зусилля його наштовхувалися на опозицію малоосвідченого духовенства.

Реформаторські спроби Ієремії знаходили відгук у православних громадах і поза межами османських володінь. Східні слов’яни по-різному оцінювали сильні і слабкі сторони діяльності патріарха. З одного боку, бажання Ієремії провести реформу в Царгороді вилилось згодом у його реформаторську діяльність в Київській митрополії. З іншого боку, брак такої діяльності в самому патріархаті відкинув від нього тих українців та білорусів, які в добу великих перемін з надією дивилися на Царгород, як на найвищий авторитет, чекаючи звідти керівництва до дії.

Початок революційних подій, що мали місце в українському православ’ї в останнє десятиліття 16 ст., пов’язують із візитами в Україну константинопольського патріарха Ієремії. Він двічі відвідав Київську митрополію. Вперше в 1588 р., на своєму шляху до Москви; вдруге – 1589 р., повертаючись до Константинополя. Реформи патріарха щодо української церкви дали поштовх двом процесам у середовищі православної ієрархії:

- здійсненню внутрішньої реформи церковного життя;

- пошуку, спочатку незначною частиною єпископату, а потім і його більшістю, шляхів до розриву зв’язків із Константинополем і підпорядкування митрополичої кафедри Римові.

Якщо перші відвідини патріарха були короткими, то за других він встиг багато зробити. Ієремія відбув чотири собори з представниками місцевої ієрархії, духівництва та мирян (у Вільні, Супраслі, Бересті, Тернополі), наслідком яких стали відчутні зміни в ієрархії. Патріарх змістив із кафедри митрополита Онисифора Дівочку, як «двоєженця», тобто людину, яка двічі була в шлюбі до чернечої висвяти; настановив нового Київського митрополита – Михайла Рагозу. Важливим рішенням Ієремії було надання ставропігії (незалежності від місцевої церковної влади й прямого підпорядкування патріарху) Віленському та Львівському братствам. Згідно з уставом цих братств Ієремія надав їм право контролю за відповідністю церковним канонам учинків духівництва, включаючи єпископів, зобов’язавши їх сповіщати про це Константинополь.

Візит Ієремії в Україну може бути поставлений в один ряд з усіма попередніми та наступними візитами східних патріархів та їхніх представників на території Київської митрополії. Здебільшого метою цих візитів було жебрання бо видурювання коштів.