- •1. Процес входження укр. Земель до складу іноземних держав: порівняльна характеристика.
- •2. Правовий статус українських земель в складі Королівства Польськоо (2ї пол. 14 ст- поч. 15 ст.)
- •3. Українська шляхта 14 – 16 ст.
- •4. Соціальна структура населення укр. Земель в 14-17 ст.
- •5. Розвиток цехового ремесла в 14 – пер. Пол. 17 ст.
- •6. Розвиток торгівлі на укр. Землях в 14-17 ст.
- •7. Урбанізаційні процеси 14 – першої половини 17 ст.
- •8. Поширення магдебурзького права на укр. Землі. Його джерела та особливості
- •9. Українські землі у складі вкл: Київська та Волинська землі
- •11. Польсько-литовські унії 14-15 ст.
- •12. Люблінська унія 1569 р. Причини укладення. Шляхи реалізації
- •13. Еволюція прав особи і станів. Литовські статути
- •14. Економічні реформи на укр. Землях в сер. 16 ст.
- •15. Панщинно-фільваркове господарство на Україні. Особливості формування та функціонування
- •16. Виникнення українського козацтва
- •17. Походження запорозького козацтва в укр. Історіографії
- •18. Українсько-татарські стосунки у 15-16 ст.
- •19. Татарсько-турецькі набіги на українських землях в 16 – п. П. 17 ст.
- •20. Формування реєстрового козацтва
- •22. Заснування Запорозької Січі. Її роль в історії українських земель 16-17 ст.
- •23. Повстання під проводом Косинського і Наливайка
- •24. Козацькі походи на Крим та Туреччину кінця 16 – початку 17 ст.
- •25. Українська культура 14-16 ст.
- •26. Розвиток укр. Культури в кінці 16 – на поч. 17 ст.
- •27. Розвиток української культури в першій половині 17 ст.
- •28. Розвиток науки і освіти в другій пол. 16 ст. Острозька академія, Братські школи
- •29. Київські шкільні осередки пер. Пол. 17 ст. Могилянський колегіум
- •30. Укладення Берестейської унії
- •31. Галицька митрополія 14-15 ст. Проблеми її відновлення та ліквідації
- •32. Київська православна митрополія в др. Половині 15-16 ст.
- •34. Ідея універсальної унії на Україні
- •36. Католицька церква на Україні в 14 – 17 ст.
- •37. Протестантські громади на укр.. Землях в 16 – пер. Пол.. 17 ст. ( детально – в Ісіченка – ст. 126)
- •39. Гетьман Сагайдачний і укр./козацтво в пер. Чверті 17 ст.
- •40. В Жуковського – букрідери
- •41. Україна напередодні Хмельниччини ( з Інтернету)
- •42. Запорізька Січ у 30-40-х рр. 17 ст.
- •44. Козацькі війни 1625-1636 рр.
- •45. Козацько-селянські війни 90-х рр. 16 ст. В українській історіографії.
- •46. Витоки укр. Козацтва в сучасній історіографії: від військового реєстру до суспільного стану (с. Плохій – ст.. 52-72, Леп*явко- ст.. ???
- •48. Проблеми міжцерковних конфліктів кінця 16 – пер. Пол. 17 ст.
- •52. Ґенеза козацько-польських конфліктів кінця 16 ст.
- •53. Молдавські походи укр. Козаків кін. 16. Ст.. У дослідженні с. Леп*явка ( ст..19-27 ( 2 документ) з букрідерів)
- •56. Правовий статус укр. Громади Львова 16-17 ст.
- •58. Правовий статус вірменської громади Львова 16-17 ст.
- •60. Проблеми взаємовідносин між укр. Та польською громадами Львова у 16 – першій половині 17 ст.
- •64. Проблема кризи церковного життя у дослідженні «Криза і реформа» Гудзяка ( з букрідерів)
- •65. Падіння Константинополя та його вплив на церковне життя Київської митрополії
- •66. Реформи константинопольського патріарха Ієремії та спроби їх реалізації у Київській митрополії
- •67. Дослідження впливу Флорентійської унії на міжцерковні стосунки на українських землях у працях б. Ґудзика ( з букрідерів)
- •69. Концепції укладення церковної унії в XVI ст. У праці б. Ґудзяка. ( з букрідерів)
- •70. Братський рух у концепції реформи о. Бориса Гудзяка
- •71. Східні патріархи на укр. Землях:мета візиту, наслідки реформаторських спроб
- •72. Причини укладення Берестейської унії у дослідженні б. Ґудзяка. ( в букрідерах)
- •74. Цехові організації у Львові 16 – першої половини 17 ст. ( частково з 73 питання)
- •78. Структура українського шляхетського стану у 16 – на поч. 17 ст.
- •79. Князів. Стан на укр. Землях у 16 – пер. Половині 17 ст.
- •80. Зем’яни як шляхетський прошарок
- •81. Проблема еволюції станів на Україні в 16 – п. П. 17 ст. У дослідженнях н. Яковенко. ( трохи не ті століття)…
36. Католицька церква на Україні в 14 – 17 ст.
Церква в епоху середньовіччя була тим стрижнем, який пронизував усе суспільство, а тому церковне життя було тісно пов'язане з суспільно-політичними процесами.
Втрата незалежності Галицько-Волинською державою негативно вплинула на становище православної церкви в Україні. У 1374 р. Вселенський патріарх ліквідував Галицьку православну митрополію.
Скориставшись з послаблення позицій православної церкви, на українські землі рушили католицькі місіонери — монахи чернечих орденів (францисканського, домініканського тощо). Польський уряд намагався силою насаджувати католицизм та принижувати православ'я. Уже 1361 р. утворено католицьке архієпископство з центром у Львові. Резиденція архієпископа розмістилась у колишній православній соборній церкві. Дещо пізніше було засновано католицьке єпископство в Кам'янці-
Подільському.
У 1387 р. католицтво було проголошено державною релігією в Литві. Проте більшість"князівських та боярських родин Великого князівства Литовського ще довго залишалися вірними православ'ю. Близько 1382 р. Владислав Опольський вивіз з українського міста Белза ікону Божої Матері та подарував її монастиреві у Ченстохові. Згодом ця ікона була перемальована та з часом стала головною реліквією католицької церкви в Польщі.
У кінці XIV ст. Галицька православна митрополія відновила своє існування, але на початку XV ст. знову була ліквідована, на цей раз остаточно. У 1412 р. за наказом польського короля Ягайла було вчинено нечуване святотатство - з собору в Перемишлі було викинуто останки православних небіжчиків.
У XV столітті було зроблено спробу об'єднати католицьку та православну церкви. У 1439 р. на вселенському соборі у Флоренції було укладено унію між Вселенським (Константинопольським) патріархом та Римським Папою. Цю унію не визнали в російських та українсько-білоруських землях. Руська православна церква (з центром у Москві) фактично стала незалежною, хоча добилася цього визнання лише в кінці XVI ст. У 1458 р. Київська митрополія остаточно відокремилася від Московської, зберігши канонічну залежність від Вселенського патріарха в Константинополі.
Внаслідок Берестейської унії (1596 р.) утворилась греко-католицька (уніатська) церква — складова частина католицької церкви на чолі з папою римським.
З моменту свого утворення греко-католицька церква потрапила у складне становище: з одного боку, католицька церква не сприймала уніатів як повноправних членів римо-католицької церкви, з іншого, більшість українського населення ставилась до неї, як до чужої, що зрадила "батьківську" віру. Ситуація навколо греко-католицької церкви загострювалась також в силу майнових суперечок: і уніати, і православні всі церкви та монастирі грецького обряду вважали своїми.
Щоб подолати кризу церкви, ієрархи греко-католицької церкви вдались до енергійних заходів. Особливо бурхлива діяльність розгорнулась за митрополитів Іпатія Потія і Веляміна Рутського. Спочатку греко-католицькі ієрархи намагались підняти авторитет церкви, слідуючи за православними, створюючи церковні братства, але цей шлях виявився безперспективним, бо він не усував тих недоліків церкви, що викликали найбільше нарікань. Тому було обрано інший шлях. Головна увага стала приділятись монастирям і освіті священиків. Був створений новий орден василіян, що об'єднав 5 монастирів. У Мінську і Новогрудку було створено колегії за зразком єзуїтських, семінарію для підготовки священиків. За розпорядженням папи римського було виділено 22 місця в європейських університетах для підготовки професорів. При монастирях створювались народні школи, вводилась опіка над православними, які навчалися в єзуїтських колегіях.
Ці заходи не дали відразу відчутного результату. Вони радше були розраховані на перспективу. Тому виникла ідея об'єднання уніатської і православної українських церков в єдину незалежну українську християнську церкву. Особливої актуальності ця проблема набула після відновлення 1620 р. православної ієрархії. Прихильники об'єднання сподівались у такий спосіб покласти край суперечкам за майно й землі, реформувати й зміцнити українську церкву. Але всі спроби протягом першої половини XVII ст. скликати спільний собор уніатів і православних були невдалими: то перешкоджав папа римський, який вимагав об'єднання на засадах флорентійської унії, то королівська влада, яка вбачала в цьому загрозу сепаратизму.