42. Запорізька Січ у 30-40-х рр. 17 ст.

Восени 1639 р. на Микитиному Розі була збудована нова Січ, після зруйнованої у 1638 р. Базавлуцької. Микитинську Січ заснували козаки на чолі з Федором Лин чаєм, який і став першим кошовим отаманом.

Про перші роки існування Січі збереглося небагато відомостей. Історик Маркевич в «Історії Малоросії» згадує про військову діяльність кошового отамана Івана Полєжаєнка. Козаки брали участь у т.зв. «Азовському сидінні» 1640 р. У 1643 р. запорожці напали на турецьке посольство, яке поверталося з Москви. Запорожці здійснили цей «злочин», щоб посварити турецького султана і московського царя. У 1644 р. 1600 козаків було найнято до французької армії. Невдовзі укр. козаки взяли участь у облозі та здобутті фортеці Дюнкерк. Вже в 1647 р. здобуття прибічниками Б. Хмельницького Микитинської Січі ознаменувало початок національно-визвольної війни укр. народу середини 17 ст.

На Микитинській Січі в січні-лютому 1648 р. проводились наради, де вирішувалися актуальні для повстанців питання. До кримського хана Іслам-Гірея було відправлене посольство для створення військового союзу з Кримом. У середині квітня 1648 р. Б. Хмельницький виступив із Микитинської Січі на волості. Після успішної битви під Корсунем Хмельницький надіслав на Січ листа, в якому висловлював вдячність Війську Низовому, а також триста талярів на січову церкву.

Підтримка Січчю Хмельницького в ході війни не була постійною, що зумовлювалося окремими поважними обставинами. За Зборівським договором 1649 р. до реєстру ввійшло лише 40 тис. козаків, чим була незадоволена частина запорожців. І було очолене повстання проти Хмельницького, яке очолив Худолій, який був на той час гетьманом у Микитинській Січі. Хмельницький придушив це повстання, після цього взяв Січ під свій контроль. Розмістивши там реєстрову залогу і звівши її функції до ролі прикордонного фортпосту.

Нового напруження у стосунках додала Білоцерківська угода 1651 р., згідно з якою реєстр було зменшено до 20 тис. козаків. У зв’язку з цим навесні 1652 р. Запорозька Січ переміщується в напрямі дніпровських плавнів поблизу гирла р. Чортом лик.

44. Козацькі війни 1625-1636 рр.

Після закінчення Хотинської війни, польські магнати, старости і воєводи посилили гноблення, намагалися закріпачити вільних селян і нереєстрових козаків, проте утискували вони і реєстрових, захоплювали православні церкви і монастирі. Українські селяни, козаки й міщани продовжували збройну боротьбу проти наступу польських феодалів. Не припинялися і козацькі походи на турецькі і татарські володіння. Для придушення селянсько-козацьких повстань польський уряд восени 1625 р. послав своє військо на чолі з гетьманом Конєцпольським, але повстанці разом із запорожцями на чолі М.Жмайлом чини опір. Вирішальна битва відбулася біля Курукового озера. Було підписано Куруківську угоду: реєстр збільшувався до 6 тис.; козакам заборонялося йти у походи на турецькі володіння; козаків було поділено на: реєстрових та нереєстрових «випищиків», що за умовами договору повинні були повернутися у кріпацтво. Злагоди вистачило лише на 5 років. Початок війни зі Швецією (1626-1629) вимагав збільшення реєстру. З 1628 р. відновилися козацькі походи на Крим. Дальше посилення феодально-кріпосницького гніту на території Подніпровя і всієї Пд.-Сх. України викликало у навесні 1630 р. народне повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила). Саме з іменем цього полководця пов’язані перші козацькі універсали. Того ж таки року було підписано Переяславську угоду, за якою зберігалися умови Куруківської, але реєстр 8 тис. Козаки отримали право вибирати гетьмана. Протягом 1632-1634 рр. тисячі козаків брали участь польсько-московській війні. Коли ж у 1634 р. між Москвою та Варшавою було підписано Полянівський мирний договір, польський уряд вкотре вдався до спроби ліквідувати козацтво. До цього поляків спонукали постійні скарги Туреччини і Криму. Польська влада вирішила збудувати на правому березі Дніпра фортецю. Це козаків дуже обурило, тому новообраний гетьман Іван Сулима зібрав військо і у 1635 р. зруйнував Кодак. Жорстока розправа над Сулимою призвела до низки повстань. Зокрема, коли польський уряд вирішив переглянути реєстр і вилучити з нього всіх неблагонадійних. Це стало приводом до повстання полкових реєстровців під проводом Павла Павлюка. 6 грудня 1637 р. відбулася битва під Кумейками, після якої козаки почали відступати. Ватажків повстання після того було схоплено. Вже наступного року 1638 у Варшаві розпочав роботу сейм, який ухвалив постанову під назвою «Ординація Війська Запорізького реєстрового, що перебуває на службі у Речі Посполитої», згідно з якою козакам заборонялося обирати старшин, заборонялось козацьке судочинство, реєстр 6 тис., ніхто не мав права йти на Запоріжжя, а лише реєстровці могли там проживати.

Після виходу «Ординації…» відбулося ще одне повстання, яке очолили Яків Острянин, Дмитро Гуня та Карпо Скидан. Вирушили на Київщину і Полтавщину. Після першої битви Полтавщина опинилася під їх владою .31травня-10 червня 1638 р. відбулася битва під Жовнином, де половину повстанців було розгромлено, а інші ще довго оборонялися, але все ж таки пристали на переговори поляків, в основу яких була покладена «Ординація…». Саме цим повстанням закінчились козацькі війни і через відсутність значних виступів козаків протягом 1638-1648 рр. поляки назвали те десятиліття «золотим віком».

Козацькі війни попри всю їхню стихійність і незавершеність, засвідчили, що козацтво було провідною верствою укр. суспільства. Користувалося підтримкою всього населення, а його дії в боротьбі за свої права з кожним роком ставали більш організованими й цілеспрямованими.