1. Предмет- Методика навчання географії – це галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності й особливості процесу навчання географії в школі.

Об’єктом її дослідження є система шкільної географічної освіти, а головним предметом – процес формування географічної компетентності учня та виховання його особистості засобами шкільної географії.

До сучасних проблем методики навчання географії можна віднести:

• розробку і вдосконалення змісту, структури й обсягу шкільної географії базового і профільного рівнів;

• оновлення змісту курсів географії, удосконалення їхньої структури і послідовності вивчення з огляду на здобутки географічної науки, компетентнісний підхід в освіті та особистісно зорієнтоване навчання;

• забезпечення багатоваріантності навчально-методичного комплексу до вивчення окремих курсів;

• створення варіативних підручників і методичних посібників з окремих курсів;

• удосконалення методів, прийомів, засобів і форм навчання (активізація пізнавальної діяльності учнів, розвиток навичок самостійного здобування знань, критичного і творчого мислення);

2. Вона розвивається, насамперед, у відповідності з загальними закономірностями і принципами дидактики – науки, яка утворює спільну теоретичну основу методик всіх навчальних предметів. Тому методику викладання географії можна розглядати як окрему дидактику.

Методика географії тісно пов’язана також з теорією виховання. Вона розробляє, вивчає, удосконалює і пропагує методи, способи, прийоми і засоби національного виховання у процесі навчання географії.

Глибокий зв’язок методики навчання географії з психологією. Він обґрунтовується тим, що знання вікових та індивідуальних закономірностей психіки дітей допомагає знайти найефективніші методи і засоби навчання і виховання під час формування географічних знань, вмінь і навичок.

3. Методи експериментально-емпіричного рівня. В цій групі можна виділити методи вивчення існуючого педагогічного досвіду і методи, які дають можливість створювати новий педагогічний досвід.

Необхідність вивчення шкільної практики зумовлена потребою вдосконалення програм і підручників з географії, надання методичної допомоги вчителям, поширення передового досвіду. Вивчення сучасного педагогічного досвіду можна здійснити з допомогою таких методів, як спостереження, аналіз шкільної документації, анкетування.

Для вивчення питань, що мають бути дослідженні, науковці або методисти розробляють програму, тобто певну систему завдань, дій і запитань, визначають критерії оцінок, способи обробки отриманих даних. Об’єктивність результатів спостереження забезпечується глибоким аналізом уроку. Аналіз уроку як правило, здійснюється за певною схемою, яка дає можливість всебічно і ґрунтовно оцінити роботу вчителя на уроці, зробити певні висновки й узагальнення щодо його фахової і методичної підготовки та запропонувати шляхи вдосконалення педагогічної майстерності.

4. Проблема змісту шкільної географії пов’язана з проблемою її структури і підготовкою вчителів цього давнього предмета до викладання нових за змістом курсів. Проблема що вивчати з географії в рамках загальноосвітньої школи постає через галузеву багатовекторність сучасної географії та її високий рівень узагальнення (ще вищий має тільки філософія, але її в школі не вивчають), величезну інформативну базу, яка й надалі зростає в інформаційну епоху.

• предметна грамотність (елементарний рівень)

• кругозір (концептуальний рівень),

• передпрофесійна підготовка (профільне навчання для тих, хто має намір вибрати географічну чи суміжну з нею спеціальність).

5. Мета реалізується через розв'язання наступних головних завдань:

• формування в учнів цілісного географічного образу Землі через розкриття регіональних та планетарних закономірностей і процесів;

• розкриття ролі географії у вирішенні економічних, екологічних і соціальних проблем суспільства;

• розвиток у школярів геопросторового мислення та вміння логічно викладати свої думки, що співвідносяться з реально пізнаваними географічними об'єктами;

• обгрунтування доцільності наукового підходу до природокористування, єдності навколишнього середовища, людини та її діяльності в територіальному аспекті;

• формування картографічної грамотності й культури;

• виховання національно свідомого громадянина, патріота, дбайливого господаря, грамотної, освіченої людини, гуманіста і природолюба;

• вироблення в учнів умінь практично застосовувати здобуті географічні знання, користуватися джерелами географічної інформації, самостійно шукати, аналізувати і передавати її;

• розвиток здатності до співробітництва при виконанні практичних робіт та екскурсій;

• заохочення до самореалізації своїх здібностей, інтересів та життєвих планів засобами географії

6. До життєвих компетентностей, якими має володіти випускник школи і до формування яких докладає зусилля шкільна географія, належать:

Пізнавальна компетентність:

• навчальні досягнення, інтелектуальні завдання, уміння навчатися та оперувати знаннями.

Особистісна компетентність:

• розвиток індивідуальних здібностей і талантів;

• обізнаність у власних сильних та слабких сторонах;

• здатність до рефлексії;

• динамічні знання.

Самоосвітня компетентність:

• здатність до самонавчання, організація власних прийомів самоосвіти;

• відповідальність за рівень власної самоосвітньої діяльності;

• гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін;

• постійний самоаналіз, самоконтроль за власною діяльністю.

Соціальна компетентність:

• співпраця, робота в команді, комунікативні навички;

• здатність приймати свої рішення і прагнути до розуміння власних потреб і вимог;

• соціальне єднання, вміння визначити особисті ролі в суспільстві;

• ціннісні орієнтації;

• розвиток особистісних якостей, саморегуляції;

• культура міжособистісних відносин.

Здоров'я особистості:

• соматичне здоров'я;

• клінічне здоров'я;

• фізичне здоров'я;

• психічне здоров'я;

• рівень валеологічних знань.

Творча компетентність:

• здатність до виявлення і постановки проблем;

• здатність до висловлювання ідей;

• гнучкість – здатність до висловлювання різноманітних ідей;

• оригінальність – здатність нестандартно відповідати на подразники;

• здатність удосконалити об'єкт, долаючи деталі;

7. Підручник повинен забезпечувати науковість змісту навчального матеріалу, якість, точність, простоту і доступність викладу, чіткість у формулюванні визначень термінів, законів, ідей. Він має бути написаний точною і доступною мовою, мати чітко розподілений навчальний матеріал за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділення шрифтом важливого матеріалу. Не другорядним є і його художнє оформлення.

Структура підручника визначається тими навчально-виховними завданнями, які він покликаний виконувати як засіб навчання. Підручник складається з двох основних частин – навчального тексту та методичного апарату. Залежно від дидактичних завдань навчальний текст може бути основним (до нього належать визначення понять, формулювання законів, виклад концепцій, теорій тощо), пояснювально-описовим (опис географічних об’єктів, пояснення явищ, наведення фактів) та додатковим (здебільшого це цікаві факти, історичні довідки, які доповнюють картину, створену основним та описовим текстом).

8. Засоби навчання – це різні види джерел знань, які використовуються у навчальному процесі з метою формування в учнів відповідних знань, умінь і навичок. До засобів навчання географії можна віднести не тільки ті предмети, які зазвичай є в шкільних кабінетах географії – глобуси, карти, телевізор, комп’ютер чи біля школи – метеомайданчик з приладами, екологічна стежка з описаними зупинками. В географії, яка охоплює весь реальний простір існування людини, джерелами навчальної інформації можуть бути як окремі елементи геопростору (річка, шматок гірської породи, дерево, житловий будинок, вулиця, підприємство і т.д.) так і структуровані територіальні системи чи комплекси – ПТК і ТВК різних рівнів, адміністративні одиниці, окремі населені пункти, країни тощо.

9.Методи на підставі пізнавального характеру - Пояснювально-ілюстративний метод, Пояснення, Бесіда, Ілюстрування та демонстрування, Репродуктивний метод, Метод проблемного викладу, Частково-пошуковий метод, Дослідницький метод,

10. Проблемне навчання - Якщо бути послідовним щодо інтегративної функції географії, то і фізичну й економічну географію необхідно вивчати у старших класах, після того, як учні здобудуть знання з фундаментальних предметів природничо-гуманітарного циклу. Навчаючи учнів за тією структурою шкільних курсів, яка прийнята зараз і за якою українські учні вчаться вже багато десятиліть, вчитель неминуче стикається з нерозумінням учнями 6-го класу складних кліматичних чи геофізичних явищ, бо це питання загального землезнавства, яке студенти вивчають на 1-му курсі паралельно з такими дисциплінами, як вища хімія, вища фізика, вища математика, астрономія, геологія та ін. У 8-му класі чимало проблем з ландшафтознавством, остільки не передбачено ознайомлення з реальними типами ландшафтів чи природно-територіальних комплексів нижчого рангу. То чи не краще б вивчати в основній (6-9 класи) школі краєзнавчі дисципліни, як це практикують в окремих країнах, щоб навчити учнів спостерігати, сприймати, окультурювати свою місцевість?

Отже проблема складного предмета породжує проблему визначення місця географії у навчальній вертикалі загальноосвітньої школи.

11. Принципи навчання географії - принцип гуманізації освіти. Він передбачає як спрямування предмета (географії) на розвиток особистості учня, на творення з нього Людини, так і застосування таких форм і методів навчання і виховання, які б сприяли розкриттю здібностей дитини, формуванню в неї всіх тих компетентностей, про які йшла мова раніше

принцип гуманітаризації освіти передбачає, що людина і її життя мають бути в центрі географічної освіти

принцип науковості полягає в тому, що на уроках географії учням пропонують точно встановлені в науці положення, тобто зміст шкільної географічної освіти повинен відображати наукові факти, поняття, закони, теорію

принцип систематичності і системності. Систематичність (не плутати з регулярністю), як характерна ознака наукового пізнання, передбачає засвоєння учнями географічної інформації у логічному зв’язку і наступності

Принцип свідомості й активності у навчанні. Зобов’язує вчителя мотивувати пізнавальну діяльність учнів, їх активну та самостійну роботу. Активність—це прагнення до діяльності. Вчитель застосовує різні методи і форми роботи, які активізують пізнавальну діяльність учнів

Принцип зв’язку навчання з життям (теорії з практикою). Учні мають застосовувати теоретичні знання на практиці. Цей принцип дуже добре поєднується з краєзнавчим.

Принцип індивідуального підходу до учнів у навчанні передбачає таку організацію навчального процесу, за якої враховуються індивідуальні та вікові особливості кожного учня.

Принцип наочності навчання ще називають «золотим правилом» дидактики.

Принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок. Реалізація цього принципу ґрунтується на психологічній властивості пам’яті до сприйняття, зберігання і відтворення інформації

12. Як сформувати в учнів гегр. уявлення сам придумай!

Уявлення матиме географічний характер тоді, коли учні знатимуть:

• місце поширення явища (обов’язкове використання карти);

• основні кількісні і якісні параметри

12. Схема формування геогр.понять те саме, що на практичній, від загального до окремого, і навпаки, вертикальний сканворд і т.д.

13. Методи засвоєння причинно – наслідкових зв’язків – побудова причинно-наслідкових ланцюжків

15. Формування географічних закономірностей Закономірність-це усталений зв'язок, який обов'язково повторюється, як тільки виникають ідентичні умови. Географічні закономірності відзначаються високим рівнем узагальнення, тому мають непростий шлях засвоєння.

Найважливіші прийоми: порівняння, зіставлення, знаходження причинно-наслідкових зв’язків, узагальнення.

Розуміння існуючих зв’язків у просторі і пошук нових—основа географічного мислення.

16. Формування умінь Найчастіше уміння формують під час виконання практичних робіт, в рамках яких учитель проводить інструктаж і демонструє зразки діяльності. На здобуття умінь спрямовані і відповідні завдання, які вчитель підбирає для закріплення вивченого матеріалу на уроці, або які є в підручнику чи в робочому зошиті, а також у рамках позакласної роботи — під час екскурсій, літніх практик.

Остільки в географії часто застосовують уміння порівнювати об’єкти, то необхідно навчити учнів дотримуватись загальної схеми порівняння:

1. Спочатку відібрати ознаки для порівняння (наприклад, порівнюємо гори за висотою, або за віком).

2. Зіставити ці ознаки (найвища вершина Карпат—2655 м, Альп—

3. Зробити висновок про подібність чи відмінність (Альпи вищі за Карпати).

4. Пояснити причину подібностей чи відмінностей (Карпати складені флішем, який швидше руйнується).

17.Досвід творчої діяльності і емоційно – ціннісне ставлення - Досвід творчої діяльності є основою географічної компетентності, остільки в ньому в особливий спосіб поєднуються знання, уміння і власна здогадка учня, які формують в ньому креативну особистість. На відміну від знань та умінь цей елемент змісту географічної освіти не детермінується навчальною програмою, а задається самим вчителем і визначається його власною креативністю.

Досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу, до процессу пізнання—це багатогранний елемент змісту освіти, який охоплює світогляд — погляди, ідеали, переконання, ціннісні установки і чуттєве сприйняття світу, а також самого процесу навчання. Як і досвід творчої діяльності він не регламентується программою, а визначається вчителем, який, залежно від рівня професійної підготовки і особистісної зрілості, визначає, які емоції та цінності можна викликати (виховати) в рамках конкретної теми, використовуючи як зміст навчальної інформації так і відповідні форми чи методи роботи.

18. Тип уроку за дидактичною метою - Урок засвоєння нових знань, Урок використання знань, умінь та навичок, Урок узагальнення й систематизації знань, Урок перевірки та корекції знань, умінь, навичок,

Комбінований урок, Типологія уроків за дидактичними цілями та характером пізнавальної діяльності не відображає всього різноманіття сучасних уроків географії. Нові цілі середньої освіти, увага до розвитку особи школяра, необхідність застосування нових педагогічних технологій з метою організації активної пізнавальної діяльності учнів, спонукають учителів дедалі частіше використовувати так звані нетрадиційні (нестандартні) форми уроків.

19. Організація домашньої роботи. Домашня робота – це вид позаурочної навчально-пізнавальної діяльності школярів, яка є логічним продовженням уроку. Навчальними цілями домашньої роботи є закріплення засвоєних знань і умінь через їх повторне усвідомлення та осмислення (досягається через такі види завдань як робота з підручником, картами, таблицями, побудова графіків, заповнення контурних карт, складання характеристик об’єктів тощо), розширення, поглиблення і конкретизація засвоєних знань (робота з додатковою літературою, перегляд відео-та кінопродукції, самостійне спостереження, робота над проектом тощо).

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через: а) побудову домашніх завдань; б) підготовку учнів до їх виконання (пояснення завдань, інструктаж); в) перевірку результатів домашньої роботи та їх оцінювання.

За способом організації навчально-пізнавальної діяльності учнів домашні завдання можуть бути індивідуальні, групові, фронтальні.

Задаються вони як під час здійснення всіх етапів процесу навчання, так і на спеціальному етапі в кінці уроку. Однією з умов виконання домашніх завдань учнями є їх своєчасна перевірка та оцінювання вчителем.

20. Організація класу до уроку (взаємне привітання вчителя і учнів, перевірка відсутніх, перевірка робочих місць, організація уваги). Організація учнів до уроку не має забирати багато часу (1-2 хв.), але повинна характеризуватися певним динамізмом, давати учням заряд психічної енергії і працездатності. Сконцентрувати увагу учнів після перерви можна поставивши несподіване запитання, яке має опосередковане чи безпосереднє відношення до теми уроку, увімкнувши фрагмент відеофільму чи аудіо запису, розгорнувши плакат з епіграфом уроку тощо.

Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація. Оголошуючи учням мету і завдання уроку вчитель тим самим залучає їх до свідомої активної пізнавальної діяльності, налаштовує на самоконтроль і самооцінку цієї діяльності з огляду на досягнення кінцевого результату. Проте цього недостатньо. Для активного включення у навчальну в роботу, учням необхідно усвідомити заради чого вони будуть вчитися – тобто мотив своєї діяльності. При цьому слід пам’ятати, що вчитель не може формувати мотивів, він може тільки вплинути на формування в учнів мотиваторів (інтересів, схильностей, моральних норм, життєвих принципів). Мотив— складне психічне утворення, яке повинен створити сам суб’єкт учіння –учень.

21. Закріплення пройденого на уроці. Для міцного засвоєння знань цей етап є необхідним. Повторення фундаментальних понять може проходити в активних, у т.ч. ігрових формах.

22. Форми роботи на уроці - Індивідуальна робота передбачає самостійне виконання учнем завдання відповідно до рівня його навчальних можливостей за безпосередньою чи опосередкованою допомогою вчителя. Взаємодію з іншими учнями ця форма роботи виключає. Фронтальна робота передбачає одночасне виконання всіма учнями одного і того ж завдання під керівництвом вчителя. Вона застосовується під час викладу нового матеріалу Групова (колективна, командна) робота на уроці географії передбачає взаємодію учнів між собою в процесі вирішення навчальних завдань. Група учнів отримує спільне завдання, над яким працює і результат представляє у вигляді колективної відповіді

23. Основні напрямки позакласної та позашкільної роботи – гуртки, зелені уроки, екскурсії тощо.

24. Форми роботи географічного гуртка - Методика організації і проведення географічного гуртку в школі.

 Найпоширенішою формою групової позакласної роботи є гурток (географічний, краєзнавчий, методологічний, гідрологічний, туристичних та ін.)

При організації гуртка обов’язковою умовою є врахування спільних інтересів учнів, їх підготовку, вік.

 Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення та поглиблення природничих знань, засвоєння елементарних умінь дослідницької діяльності, поглиблення пізнавального інтересу до вивчення природи, розвиток індивідуальних здібностей і нахилів дітей, оволодіння практичними уміннями і навичками природоохоронної роботи.

Як правило гурток об’єднує 15 –20 учнів. Однак, важко давати рекомендації щодо визначення оптимальної кількості членів гуртка. Чисельність гуртка (чи секції гуртка) залежить насамперед від виявленого учнями інтересу до тієї чи іншої галузі географічних знань.

Робота гуртка може бути спрямована на поглибленому вивченні окремих тем або розділів навчальної програми, до яких школярі виявили інтерес.  Розглядаючи проблему вчитель планує роботу гуртка не менше двох занять на місяць.  Індивідуальні інтереси дітей впливають на відбір об’єктів поглибленого вивчення, найбільш доцільних методів роботи, форм оцінки праці, поєднання теоретичних і практичних, репродуктивних і творчих завдань, групових та індивідуальних видів діяльності.

25. Роль навчальної гри у процесі навчання – У пізнавальній географічній грі закріплюється вміння застосовувати отримані раніше знання, навики користування довідкової та іншою літературою. А головне, в процесі гри школярі отримують знання, відчуваючи при цьому задоволення.Позитивні емоції позначаються на кращому засвоєнні досліджуваного матеріалу.Гра може стати засобом всебічного розвитку школяра, його здібностей. У грі актуалізуються функції особистості. Якщо традиційно освітній процес пов'язаний з передачею-отриманням інформації, обробкою деякої системи репродуктивних умінь, то в грі учень чітко ставить собі за мету, відбирає цілеспрямовано матеріал. При цьому він відповідальний не тільки за свою поведінку, але на ньому висить тягар відповідальності за успіх всієї групи. У грі відбувається рефлексування, самоорганізація, учень приймає рішення, за яке він відповідає, гра передбачає творче начало. Гра посильна навіть слабким учням. Більш того, слабкий учень може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість тут виявляються часом більш важливими, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань - все це дає можливість хлопцям подолати сором'язливість, і благотворно позначається на результатах навчання.

26. Інтелектуально – творчі ігри сам!

27. Рольові ігри

Ти — один з керівників гірничо-збагачувального комбінату в Криворізькому залізорудному басейні. Які заходи для збереження земельних ресурсів запропонуєш?

2. Ти — менеджер сільськогосподарського підприємства на Поліссі. Який комплекс меліоративних робіт слід провести у твоєму господарстві, щоб підвищити врожайність картоплі?

У 10 класі можна провести прес-конференцію на тему «Глобальні проблеми людства». Заздалегідь учні отримують ролі:

1. Кореспонденти газет і журналів (учні, які не отримали завдання).

2. Політолог (проблема війни і миру).

3. Експерт ООН з народонаселення (демографічна проблема).

4. Представники НДІ — гідрологи, геологи (проблема раціонального використання природних ресурсів).

5. Космонавт (проблема освоєння космосу).

6. Міністр енергетики (енергетична проблема).