23. Повстання під проводом Косинського і Наливайка

Наприкінці 16 ст. українське козацтво усвідомило, свою окремішність від інших станів і розпочало активну боротьбу за власні права. Виявом такої боротьби стали козацькі повстання.

Приводом до збройного виступу Кшиштофа Косинського стала його суперечка за землю з представниками родини Острозьких – київським воєводою Костянтином Острозьким і його сином Янушем, волинським воєводою та білоцерківським старостою. Козацьке повстання на чолі з Косинським почалося наприкінці 1591 р. з нападу загону повстанців на м. Біла Церква. Поступово повстанці захопили найближчі фортеці регіону , зокрема м. Переяслав на лівому березі Дніпра. У взятих матчах було вилучено артилерію, а місцеве населення змушено було присягти козацькому гетьманові. У лютому 1593 р. війська Острозьких розбили загони повстанців під містечком П’яткою, після чого Косинський був змушений відступити на Запоріжжя. У травні того ж року князь Олександр Вишневецький розбив нове військо Косинського під Черкасами , а сам провідник повстання загинув за таємничих обставин. Характерною ознакою повстання було те, що королівський двір намагався не втручатися в конфлікт козацтва з князями-магнатами, а князі також не покладали надій на центральну владу. Одним з важливих джерел поповнення козацького війська Косинського стали селянські маси, частково спонукані до участі в повстанні голодом 1591-1592 рр.

Другий етап повстання розпочав Северин Наливайко, міщанин з містечка Сатанова над Збручем. Зібравши кількатисячне військо з місцевих селян і міщан , Наливайко здійснив успішний похід у Молдову проти турецько-татарських загарбників. Під проводом Наливайка 16 жовтня 1594 р. повстанці захопили м. Брацлав. З’єднавшись із загоном запорожців на чолі Григорієм Лободою, вони вирушили в похід і оволоділи м. Бар. Хвиля народних повстань поширилась на Брацлавщину і Волинь. Наприкінці року повстанці здобули Луцьк. Навесні 1595 р. Наливайко з частиною війська рушив у Білорусь, де визволив від литовців ряд міст і сіл. 3 квітня 1596 р. поблизу Білої Церкви відбулася битва з урядовими військами, в якій повстанці зазнали втрат. 16 травня 1596 р. каральне військо оточило повстанський табір поблизу Лубен. Два тижні повстанці оборонялися, з великими зусиллями польське військо розгромило повстанців. 11 квітня 1597 р. Наливайка було страчено у Варшаві.

Причини невдач повстань:

• козаки виступали лише за свої вузькі станові інтереси;

• відсутність координації дій між селянами і козаками;

• мало чисельність повстанців;

• боротьба відразу н 2 фронти: проти татар і поляків.

24. Козацькі походи на Крим та Туреччину кінця 16 – початку 17 ст.

Кінець 16 – початок 17 ст. – період найгероїчніших походів козаків. Для цього періоду характерним є велика кількість морських походів. Об’єктом походів було завоювання Чорноморського узбережжя й Криму. Мета: поживитися на кошти багатих турків, реванш татарам за їхні набіги на укр. землі.

Влітку 1606 р. козаки здобу фортецю Варну в Болгарії. Вже восени 1608 р. запорожці здобули Перекоп, а невдовзі турецькі фортеці –Ізмаїл, Акерман та Кілію.

Справжнє потрясіння султанського двору спричинила морська експедиція козаків 1614 р. – зруйнувала малоазійські міста Синоп і Трапезунд. В 1615 р. козаки спалли місцевість між Мізерною й Архіокою, т.зв. передмістя Константинополя, а гирлі Дунаю розбили турецький флот і взяли в полон турецького генерала. В 1616 р. здобули Кафу, головний торг невільниками, і визволили багато бранців.

Успіхи в походах вплинули на ріст козаччини на волості. Збільшилась кількість «непослушних», що звали себе козаками, не визнавали польської адміністрації і вибирали свою старшину на запорозький лад.

Також козаки на боці Польщі взяли участь у Хотинські війні 1621 р. проти Туреччини. По її завершенні було підписано мир між Річчю Посполитою та Туреччиною. Завдяки Хотинській війні Польща з допомогою козаків відвернула загрозу втратити чималі території. Перша перемога над турецькою армією, здобута в суходільних боях, мала величезне міжнародне значення. Вона спростувала думку про непереможність Туреччини і зумовила спалах визвольної боротьби підкорених туркам народів.