17. Походження запорозького козацтва в укр. Історіографії

Спроби з’ясувати історію походження та суспільну роль козацтва ще в 16-17 ст. польські хроністи Бєльський, Пясецький, Коховський та інші. Вони підкреслювали «хлопське» походження козацтва.

На початку 17 ст. в українському суспільстві виникає і поширюється інтерес до особистості в історії. Козацько-старшинські літописи кінця 17-18 ст. (Літопис Самовидця, Грабянки, Величка) прагнули передовсім обґрунтувати право старшини й українського шляхетства на привілейоване становище в суспільстві і створили версію про виникнення козацтва як привілейованої верстви. Головними дійовими особами у них були гетьмани, полковники, сотники, митрополити, монаші особи, дипломати.

У другій половині 18 – на початку 19 ст. укр. історіографія остаточно вийшла за межі літописної історичної літератури. У творах кінця 18 – початку 19 ст. просвітницька критика козацької держави поєднується з героїко-романтичною ідеалізацією ранніх періодів історії; відчувається відгомін козацької доби. Домінує козацька патріотична концепція. Найпопулярнішими творами цього періоду були П. Симоновського «Краткое опимание о казанком маорросийском народе» (1765), різні редакції «Короткого літопису Малої Росії» (70-ті 18 ст.), «Історія Русів». Автор «Історії Русів» підкреслював шляхетську гідність козацтва, вважав його єдиним репрезентативним станом укр. суспільства, його елітою.

Видатним кроком вперед у дослідженні історії укр. козацтва стали праці істориків середини та другої половини 19 ст. Костомарова, Куліша, Максимовича, Грушевського. Цікавим є погляд М. Грушевського, щодо початків виникнення козацтва. Він, зокрема, зазначав, що козацтво є старим побутовим явищем, викликаним сусідством укр. народу з кочовим степом. Воно було саме результатом постійної боротьби із степом. Серед інших відомих теорій про початки козацтва слід назвати і теорію І. Рибчина, що є доповненням до поглядів Грушевського та Антоновича, який також початки козацтва пов’язував з необхідністю захищати свої землі від набігів з півдня.

18. Українсько-татарські стосунки у 15-16 ст.

Однією з гол. причин зародж. козацтва – тур. – татар. експансія. Крим. ханство як держ. існув. протягом 1449-1783 рр. Ще в XIII ст. землі Крим. піво-ва були захоплені мон. – татар. і відійшли до скл. Золотої Орди. У сер. XV ст. ханові Хаджі – Гірею вдалося вийти з-під ординського правління і створ. власну держ. зі столицею у м. Бахчисараї. Держ. релігією був іслам.

Незважаючи на існув. Крим.о ханства, претензії на пн. узбер.Чорного моря заявила Туреччина. Вже у 1475 р. вона встанов. своє панув. в пд. част. Крим. піво-ва. у пн Причорномор’ї поч. споруджувати в стратегічно важливих місцях фортеці (у гирлах рік: Дністра – Акерман, Дунаю – Ізмаїл, Дону – Азов та ін.). Фактично Крим. ханство було відмежоване від Чорного моря. У 1478 р, зваживши на могутність Туреччини, воно визнало васальну залежність від неї.

Ставши васалом, Крим. ханство продовж. й активізувало грабіжницьку політ. щодо укр. земель. Татари майже щороку, а інколи й по кілька разів на рік нападали на Укр., вбиваючи та захоплюючи в неволю місцеве нас.

Важливу роль у захисті місц. нас. - козацтво. Більш того, зміцнівши козацтво не тільки відбиває татар. – тур. напади на Укр., а й саме розгортає наступ на Туреччину і Крим. ханство. Спершу відбувалися сухопутні походи, 1і відомості про які дат. 80-ми роками 15 ст. У 1489 р. козаки брали участь у поході пол.. війська проти татар. На поч. 90-х років XV ст. коз. загони, очолювані отаманами Богданом, Голубцем і Жилою, билися з татарами біля Таванської переправи на Дністрі.

У кін. XV – на поч. XVI ст. коз. походи на татар –вел. масштаби, регулярні. У 90-х роках XV ст. козаки завдали татарам ряд поразок на Дніпрі. У 1512 р. козацькі загони під проводом П. Лянцкоронського та О. Дашкевича відбили грабіжницький напад крим. татар на пд.-укр землі. У 1516 р. та 1528 р. козаки на чолі з П. Лянцкоронським розбили татарські орди під Очаковим, у 1531 р. – на чолі з О. Дашкевичем відбили напад ординців на м. Черкаси.

Для захисту від козаків татари навіть змуш. були побудувати в гирлі Дніпра і на Перекопі сист. оборонних укріплень- не допомогло. У 1575 р. коз. на чолі з геть. Богданом Рушинським - нищівний удар Крим. ханству: прорвалися за Переком, розгромили м. Кафу, де містився один із найб. невільничих ринків.

З Крим. ханством у XVII ст. активно боровся кошовий ЗС Іван Сірко, який провів проти татар близько 60 успішних боїв і декілька разів розорював татарські улуси. На початку XVII ст. козаки здійснили ряд успішних морських походів проти турків і татар, величезну роль в яких зіграв гетьман Петро Сагайдачний.