Клініка і диференційна діагностика псевдоалергій

Клінічні прояви псевдоалергій не просто симулюють картину істинних алергій – їх симптоми часто ідентичні. Тому диференціювання можливе лише з урахуванням динаміки змін, анамнестичних даних і лабораторних результатів.

Алергічні реакції необхідно завжди диференціювати з псевдоалергічними для проведення ефективного лікування. Інколи для цього достатньо клініко-анамнестичних даних, проте часто доводиться вдаватися до лабораторної діагностики.

При необхідності проводять тести in vitro, наприклад на виділення гістаміну з лейкоцитів крові після додавання до них обстежуваної речовини чи медикаменту.

Чимало реакцій, клінічно схожих на псевдоалергічні, не мають у патогенезі другої (патохімічної) стадії і тому не належать до цієї групи. Такі реакції називають параалергічними – їх також необхідно диференціювати з псевдоалергіями. Наприклад, дефіцит лактази серед травних ферментів зумовлює розвиток симптомокомплексу, подібного за перебігом як до істинної алергії, так і до псевдоалергії.

Критерії диференційної діагностики алергії та псевдоалергії

ОЗНАКА	АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ		ПСЕВДОАЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ
Клініко-анамнестичні
Алергічні захворювання у родичів	Часто	Рідко
Алергічні захворювання у пацієнта	Часто	Рідко
Переважна кількість пацієнтів	Молоді люди з посиленою реактивністю	Діти та люди похилого віку, часто – із патологі-єю печінки, дисбактеріо-зами, гельмінтозами
Етіологічні фактори чи пускові причини	Переважно один (моноалергія)	Переважно множинні, часто – з різних груп
Постійність етіологічного фактора	Постійний	Може змінюватися
Характеристика клінічного процесу	Дифузний, поширений	Частіше обмежений, локальний
Вираження реакції при повторному контакті	Посилюється	Не змінюється, іноді – взагалі може не бути
Можливість загострення при впливі інших, неспецифічних факторів	Нехарактерне	Характерне
Доза фактора чи кількість ре-човини, що зумовлює реакцію	Незначна	Відносно велика
Дозозалежність ефекту	Немає	Є
Лабораторні та спеціальні
Шкірні тести із специфічними алергенами	Переважно позитивні		Частіше негативні
Вміст еозинофілів	Частіше підвищений		Частіше нормальний
Рівень загального IgE	Підвищений		Переважно нормальний, іноді незначно підвищений
Специфічний IgE	Є		Немає
Реакція Праустніца-Кюстнера	Позитивна		Негативна
Співвідношення Т-хелпери / Т-супресори	Підвищене		Нормальне
Ефективність від терапії
Вид терапії	Специфічна і неспецифічна		Неспецифічна (специфічна гіпосенсибілізація протипоказана)

Проте клінічно він проявлятиметься переважно симптомами з боку органів травлення (діарея, метеоризм, абдомінальні болі), обумовленими недостатністю чи повною нездатністю до ферментації лактози. У таких випадках вона перетворюється під впливом бактерійних ензимів до молочної, оцтової та інших органічних кислот і альдегідів. Ці процеси зумовлюють різке закислення кишкового вмісту, пришвидшення перистальтики, посилення активності бродильної флори з посиленим газоутворенням і діареєю. Клінічні прояви близькі до картини алергічного ентериту, проте без загальних і шкірних проявів, характерних для алергії.

ПАТОГЕНЕТИЧНА РІЗНИЦЯ МІЖ ІСТИННИМИ, ПСЕВДО- І ПАРААЛЕРГІЯМИ

Стадії процесу	Істинна алергія	Псевдоалергія	Параалергія
І – імунологічна	+	-	-
ІІ – патохімічна	+	+	-
ІІІ – патофізіологічна	+	+	+

Бронхоспазм параалергічного походження може спричинятися, наприклад, місцевим впливом на слизову оболонку бронхів подразнювальних чи токсичних речовин, тютюнового диму та ін. За клінічними проявами такий бронхоспазм буде тотожним до зумовленого впливом алергенів. Місцеві алергічні прояви у вигляді кропив’янки можуть повністю симулюватися при ужаленні кропивою, токсичній дії детергентів, розчинників, паливно-мастильних матеріалів. Необхідно звернути особливу увагу на те, що 3-я (патофізіологічна) стадія тотожна при усіх трьох типах процесів, а тому клінічні прояви іноді майже ідентичні.