Симптоми основних форм алергічного риніту

(за Копенгагенським консенсусом, 1994)

Симптом	«Чхальники»	«Блокадники»
Чхання	Часто, особливо па-роксизмальне	Рідко
Ринорея	Водянисті виділення, більше назовні, ніж усередину	Густий слиз, який виділяється у носоглотку
Свербіж	Є	Немає
Закладання носа	Періодичне, частіше одна ніздря	Часто, виражене. Блокуються обидві ніздрі, що періодично унеможливлює носове дихання
Циркадні ритми	Гірше вдень, краще вночі	Прояви виражені вдень і вночі, але вночі часто гірше
Кон’юнктивіт	Часто	Рідко

Лікування залежить передусім від тяжкості риніту. При легких формах іноді достатньо уникати потенційних алергенів та іритантів, припинити куріння. Місцево застосовують блокатори Н₁-рецепторів (у спреях); при недостатній ефективності – їх призначають у комбінації з кромоглікатом (назалкром) по 1 інгаляції в кожну ніздрю 4-6 разів на добу з наступним зниженням дози чи недокромілом натрію (тіларин або тайлед) по 1 інстиляції в кожну ніздрю 4 рази на добу. Два останні препарати призначаються протягом тривалого часу, бо діють лише профілактично.

При середньотяжких формах і неефективності нестероїдних засобів додатково застосовують глюкокортикоїди місцево: беклометазон (беконазе) по 1-2 інгаляції 2-4 рази на день або флунізолід по 2 інгаляції в кожну ніздрю 1 раз на добу, які також призначаються профілактично. При тяжкому перебігу гормональні препарати застосовуються перорально. У випадку вираженої ринореї ефективні антихолінергічні засоби (іпатропіум).

Етапна схема лікування хворих

НА РІЗНІ ФОРМИ АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ

Варіант перебігу риніту	Ліки вибору	У випадку неефективності
Сезонний алергічний риніт: – легка форма або періодичні прояви – середня тяжкість – середня тяжкість (з кон’юнктивітом)	Пероральні неседативні Н1-блокатори самостійно або з кромоглікатом місцево Глюкокортикоїдні спреї місцево + Н1-блокатори per os Глюкокортикоїдні спреї місцево (або Н1-блокатори per os) + кромоглікат в очних краплях	Обстеження в алерголога та імунолога: алергологічні проби. Додаткове лікування: - системні глюко-кортикоїди; - специфічна гіпо-сенсибілізація
Цілорічний алергічний риніт у дорослих	елімінація алергенів і подразнювальних чинників; глюкокортикоїдні спреї місцево тривалий час; при хвилеподібному перебігу – Н1-блокатори per os	- системні глюко-кортикоїди після неефективності лікування протягом 1 міс
Цілорічний алергічний риніт у дітей	елімінація алергенів і подразнювальних чинників; кромоглікат місцево; Н1-блокатори per os	кетотіфен тривалим курсом; глюкокортикоїдні спреї місцево

Для тривалого лікування алергічних ринітів часто вдаються до антигістамінових засобів другого покоління. Одним з поширених на сьогодні є терфенадин (телдан). Препарат у дозі 60 мг двічі на добу блокує носові прояви алергії не гірше, ніж інгаляційні глюкокортикоїди, і безпечний при тривалому застосуванні.

Вплив астемізолу (гісманалу) за рахунок кумуляції проявляється поступово, хоч після досягнення терапевтичної концентрації тільки незначно поступається терфенадину. Призначається по 30 мг на добу протягом перших 5 днів, далі – по 10 мг/добу. Ефект астемізолу зберігається не менше тижня після його відміни.

Акривастин (семпрекс) поряд з високою селективністю впливу характеризується короткою, як для препаратів другого покоління, тривалістю впливу (8-10 год) і швидким настанням дії (максимум впливу – через 1-1,5 год після прийому). Гнучкість режиму дозування дозволяє призначати його не постійно (профілактично), а періодично (за потребою), що робить його незамінним при легкому перебігу алергічних ринітів і періодичних контактах з алергеном.

За впливом на ЛОР-прояви алергії цетиризин дещо поступається терфенадину і астемізолу, а тому при алергічних ринітах застосовується рідше. Левокарбастин (лівостин) – один з найпотужніших на сьогодні антигістамінових засобів. Його вплив при алергічному риніті проявляється вже при разовій дозі 10-15 нг (для порівняння: терфенадину – 60 мг). За впливом на ринорею і пароксизмальне чхання левокарбастин не поступається беклометазону, а на назальну обструкцію – перевершує не лише його, але і флюнизолід.

Азеластин (алергодил, ринопласт) не лише блокує Н₁-рецептори, але і пригнічує вплив лейкотрієнів, гальмує активацію мастоцитів і базофілів, блокуючи кальцієві канали. Препарат проявляє порівняно високу активність при сезонних і цілорічних алергічних ринітах, але він за ефективністю поступається терфенадину, беклометазону і астемізолу (гісманал). Призначається по 1 аплікації в кожну ніздрю двічі на день.

Дуже добре зарекомендували себе Н₁-блокатори 3-го покоління – фексофенадин (телфаст, алегра) і дезлоратадин (еріус), яким властивий одночасно швидкий початок дії та тривалий ефект. Перевагою цих засобів є також відсутність необхідності біотрансформації (перетворення в активну форму) у печінці, що характерно для препаратів попередніх поколінь.

ПОРІВНЯЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРЕПАРАТІВ РІЗНИХ ГРУП ПРИ ЛІКУВАННІ АЛЕРГІЧНИХ РИНІТІВ У ДОРОСЛИХ

Препарат	Свербіж/ чхання	Виділення з носа	Блокування носового дихання	Розлади нюху
Кромоглікат натрію	+	+	+/–	–
Глюкокортикоїди per os	+++	+++	++	++
Глюкокортикоїди місцево	+++	+++	++	+
Н1-блокатори per os	+++	++	+/–	–
Н1-блокатори місцево	++	++	+	–
Судинозвужуючі засоби	–	–	+++	–

Крім класичного алергічного риніту описаний також алергічний фарингіт (гострий і хронічний), який супроводжується відчуттям стороннього тіла в горлі, покашлюванням, посиленою слинотечею. Слизова оболонка ротоглотки у таких хворих гіперемована, з ціанотичним відтінком, інфільтрована, з явищами набряку при гострому процесі і зернистістю – при хронічному гранульозному.

Алергічні ураження гортані клінічно проявляються сухим кашлем, дисфонією, задишкою, відчуттям дряпання у горлі. Підзв’язковий ларингіт з алергічним компонентом (частіше парагрипозної етіології) особливо небезпечний у дітей, оскільки може зумовити розвиток гострого стенозу з потребою в інтенсивній терапії чи навіть трахеостомії. Для попередження асфіксії таким хворим показано інгаляційне застосування глюкокортикоїдів і парентеральне – антигістамінових засобів. При наростанні явищ дихальної недостатності стероїди призначаються парентерально.