Харчова алергія

У розвитку харчової несприйнятливості можуть брати участь як імунологічні, так і неімунологічні механізми, а також їх комбінації. Харчову непереносність можна умовно розділити на 2 групи: ідіосинкразію до компонентів їжі та харчову алергію.

Харчова алергія – це атопічні, IgE- і, частково, IgG-опосередковані, реакції на білкові компоненти їжі. Якщо у дітей раннього віку частіше домінують гастроінтестинальні і дерматологічні прояви, то у дорослих і підлітків досить поширеними є респіраторні симптоми. Серед типових клінічних проявів харчової алергії – атопічний дерматит, кропив’янка, набряк Квінке, алергічні гастрит, ентерит, коліт, риніт, астматичний бронхіт, бронхіальна астма. Значно рідше спостерігають генералізовані прояви – анафілактичний шок чи анафілактоїдні реакції.

Діагностичні методи при харчовій непереносності (за К. Ладодо, 1988) такі:

1. Імунологічні:

а) визначення сироваткових антитіл:

• до підозрюваних харчових антигенів класу IgE (радіоалергосорбентний тест, імуноферментний аналіз), класів IgА, М, G (імуноферментний аналіз, імуноблотинг);

• до антиретикулінових антитіл, антитіл до ендомізіуму і автоантигенів тонкої кишки;

б) шкірні проби з підозрюваними харчовими алергенами;

в) клітинно-опосередковані реакції на харчові алергени:

• РПГА, реакції дегрануляції базофілів, стимуляції лейкоцитів та ін.

г) імунологічне дослідження біоптату слизової оболонки кишки:

• визначення кількості і типування міжепітеліальних лімфоцитів.

2. Морфологічні методи:

а) ендоскопічне обстеження шлунково-кишкового тракту;

б) гістологічне і морфометричне дослідження біоптатів слизової оболонки шлунка, кишок.

3. Біохімічні методи:

а) оцінка всмоктувальної функції кишок і проникності кишкового бар’єру:

• проби з d-ксилозою, манітом/целобіозою, 1-рамнозою, поліетиленгліколями, етилендиамінтетраоцтовою кислотою;

• з харчовими білками: α-лактальбуміном жіночого молока, овальбуміном, бичачим сироватковим альбуміном;

• визначення екскреції плазмових білків з калом;

б) оцінка засвоєння в кишках:

• жирів: копроскопія, балансові обстеження;

• вуглеводів: навантажувальні проби з ди- чи моносахаридами, визначення pH і екскреції вуглеводів з калом, визначення іонів водню у видихуваному повітрі;

в) визначення активності ферментів порожнинного і пристінкового травлення у біоптатах слизової оболонки тонкої кишки і змивах.

4. Клініко-дієтологічні методи

а) метод дієтодіагностики;

б) метод подвійного сліпого контрольованого дієтонавантаження – DBPCFC;

в) критерії Європейського товариства педіатричної гастроентерології і харчування – ESPGAN.

Харчова алергія – це непереносність харчових продуктів, обумовлена імунологічними механізмами. Виявляться в 5-7 % дорослих і 3-4 % дітей, але в більшості випадків, особливо в дитячому віці, ці цифри обумовлені псевдо- і параалергічними процесами. У дітей здебільшого має сприятливий перебіг і зникає самостійно після 2-річного віку (формування ферментної системи), а при розвитку в дорослому віці, як правило, зберігається. Практично будь-який харчовий продукт (чи його компонент) як самостійно, так і за рахунок домішок може зумовлювати розвиток алергічного процесу (за винятком глюкози, натрію хлориду, етанолу тощо).

СПЕКТР АЛЕРГЕНІВ ПРИ ХАРЧОВІЙ СЕНСИБІЛІЗАЦІЇ У ДІТЕЙ (за А. Потьомкіною, 1990)

Алерген	Відсоток у структурі	Алерген	Відсоток у структурі
Білок яйця	84,93	Шоколад	61,50
Цукор	83,58	Гречана крупа	58,28
Яблука	80,08	Буряки	50,33
Жовток яйця	79,00	Огірки	50,08
Молоко	76,45	Рис	46,43
Картопля	74,56	Горох	42,68
Лимони	70,45	Вівсяна крупа	28,13
Риба	70,17	Пшенична крупа	19,52
Морква	70,12	Капуста	6,94
Пшенична мука	62,45	Житній хліб	5,25
Апельсини	62,11	Перлова крупа	4,85
Помідори	61,50	Ячмінна крупа	2,95

Оскільки найчастіше вхідними воротами для харчових алергенів є травна система, то за клінічними проявами домінує:

• оральна форма: внаслідок активації механізмів І типу гіперчутливості частіше маніфестують гастроентерит, кропив’янка, набряк Квінке, атопічний дерматит, риніт, нутрітивна астма, рідше – анафілактичний шок; ІІІ типу – васкуліт, синдром Шенляйн-Геноха, синдром сироваткової хвороби; ІV – екзантема;

• інгаляційна: найчастіше формується при професійній сенсибілізації, наприклад у пекарів, і характеризується здебільшого проявами з боку дихальних шляхів;

• шкірна: при контакті із шкірою може формуватися екзема, іноді з уртикарними елементами.

Псевдоалергічні харчові реакції спостерігаються внаслідок:

• дегрануляції мастоцитів слизової оболонки і базофілів при вживанні в їжу овомукоїду, малини, креветок, протеазовмісних фруктів;

• неспецифічного зв’язування IgE лектинами арахісу і бобових;

• активації простагландинів і лейкотрієнів у присутності бензойної кислоти (часто міститься у фруктах і овочах, у великих кількостях – в консервантах);

• активації лімфоцитів із звільненням медіаторів при дії лектинів;

• подразнення вегетативних нервових волокон чи перехресного впливу з нейромедіаторами при дії метабісульфату і глутаміну;

• вживання продуктів з високим вмістом гістаміну (сухі вина, квашені овочі, консерви, сирокопчені ковбаси, томати, бобові, лісові горіхи, шпинат, полуниці, суниці, шоколад, какао), гістаміну (червоне вино, ферментовані сири), фенілетиламіну (шоколад, горіхи, деякі сорти червоних вин).