Імунопатологічні синдроми імунологічний діагноз

Дані клініко-лабораторного обстеження можна згрупувати в один з наступних синдромів:

• алергічний: наявність обтяженого спадкового чи індивідуального алергологічного анамнезу, алергічних захворювань (бронхіальна астма, полінози, алергічні риніт, кон’юнктивіт, дерматит, екзема, поліноз), алергічних реакцій (поствакцинальні, інсектні, харчові, побутові, хімічні, інші);

• інфекційний синдром (синдром рецидивних інфекцій): при дефекті клітинної ланки характерні хронічні чи рецидивні вірусні захворювання (часті ГРВІ зі схильністю до розвитку ускладнень, герпес, цитомегаловірусна інфекція, гепатити, стоматити), грибкові ураження (оральний чи генітальний кандидоз, вісцеральний чи генералізований кандидоз, оніхомікоз;

1. при слабкості гуморальної ланки  бактерійні (бронхолегеневі, шкірні, остеомієліт, туберкульоз, хроніосепсис, гастроентеропатії з дисбактеріозом), паразитарні захворювання;

2. особливу увагу слід звертати на поєднання цих синдромів між собою (бронхіти з бронхоспастичним компонентом і підвищеною чутливістю до ГРВІ, часті ГРВІ та рецидивна герпетична інфекція) та з тривалим субфебрилітетом чи гарячкою невстановленої етіології, лімфаденопатією;

• автоімунний синдром: ревматизм, СЧВ та інші колагенози, васкуліти, артрити, анемії, ендокринопатії (особливо на ранніх етапах), множинний (розсіяний) склероз, виразковий коліт, хвороба Крона, симпатична офтальмія);

• імунопроліферативний синдром: тонзилопатії, лімфаденопатії, спленомегалія чи гепатолієнальний синдром, саркоїдоз, гемопатії, апендицит в анамнезі (особливо деструктивні форми).

Часто окремо виділяють неопластичний синдром, який характеризується втратою організмом контролю за проліферацією атипових клонів клітин. Клінічно це проявляється розвитком пухлин. При значному вираженні синдрому розвивається так звана «ракова хвороба», коли майже одночасно у різних органах виявляються патогенетично не зв’язані між собою і морфологічно різні пухлини. Зрозуміло, що традиційний хірургічно-променевий підхід у таких хворих часто не дає бажаного результату, а іноді навіть прискорює процес за рахунок поглиблення імунної дисфункції. Часто, на жаль, трапляються імунологічно «холодні» пухлини (наприклад, меланоми), які з’являються, а іноді й метастазують швидше, ніж вдається виявити якісь характерні імунологічні зміни.

Можливий варіант, коли в однаковій чи в значній мірі виражені два або більше синдромів. У такому випадку вважається, що імунопатологія розвивається за змішаним типом. З часом, як правило, починає домінувати один із синдромів.

У зв’язку з екологічними негараздами останніх десятиріч доцільно виділити ще два синдроми.

1. Синдром швидкої втоми [втомливості] – екологічний імунодефіцит за Г.М. Дранніком. Цей комплекс клінічно характеризується підвищеною втомливістю і сонливістю (ці явища проходять після нічного сну), немотивованою тривогою, тривалим субфебрилітетом, частими фарингітами і тонзилітами, міалгіями, головними болями, втратою ваги, гіперплазією щитоподібної залози. Стан пацієнта нормалізується після нічного відпочинку. Імунологічні зміни: у більшості випадків вони проходять через 3 послідовних етапи: 1) на першому етапі спостерігається тимчасове підвищення показників імунітету (період компенсації з клінічним благополуччям); 2) відносне рівномірне зниження більшості показників імунного захисту, хоч більшість з них може перебувати близько нижньої межі норми або періодично нормалізуватися (субкомпенсація, яка клінічно, власне, і проявляється вище переліченими проявами); 3) період декомпенсації, коли формується клініко-лабораторна картина синдрому хронічної втоми;