Спектр алергенів при харчовій сенсибілізації

У ДОРОСЛИХ (за Werner, 1990)

Харчовий алерген	Частота розвитку алергії, %
Коров’яче молоко	42,0
Курячі яйця: білок жовток білок і жовток разом	33,2 14,5 9,0 9,7
Риба	11,0
Цитрусові та інші фрукти	4,5
Бобові культури	2,5
Конина	1,5
М’ясо інших тварин	1,3
Овочі	1,0
Цибуля	1,0
Інші (горіхи, шоколад)	2,0

Серед продуктів харчування, особливо багатих на гістамін, варто виділити ферментовані сири (1300 мг/кг продукту) і салямі (225 мг/кг).

Лібераторами гістаміну є також маринована риба, ікра, яйця, сира капуста, полуниці, суниці, малина, чорна смородина, мед, пивні дріжджі та дріжджове тісто, молоко, горіхи (окрім мигдалю), боби, гриби, ківі, хурма, цитрусові (мандарини, апельсини, рідше – лимони і грейпфрути), прянощі, рідше – соління, мариновані і консервовані продукти.

Параалергічні реакції найчастіше виникають внаслідок:

• ферментної недостатності (як абсолютної, вродженої, так і відносної, зумовленої харчовим перевантаженням);

• впливу токсичних сполук, які випадково чи спеціально потрапляють у харчові продукти в момент приготування їжі чи консервування (солі тяжких металів, заборонені харчові добавки, компоненти упаковки);

• впливу токсичних сполук, зумовлених псуванням продуктів при неправильному їх зберіганні (харчові інтоксикації, які слід диференціювати від харчових токсикоінфекцій, спричинених впливом бактерійних токсинів і умовно-патогенної флори);

• впливу афлатоксинів у злаках і стручкових.

На кожен з цих процесів у різній мірі можуть нашаровуватися вегетативні і психогенні розлади, що значно утруднює діагностику. З часом, за рахунок ослаблення алергічної реакції, психогенний компонент може ставати домінуючим.

Найважливіші лібератори гістаміну

(за В. Казьмірчук, 1996)

Продукти харчування	Харчові добавки	Медикаменти
Консерви Копченості Ферментовані сири Квашені та мариновані продукти Кава, какао, шоколад Цитрусові Риба і морські продукти Газовані напої	Барвники Приправи Ароматизатори Тартразин Консерванти Антиоксиданти	Папаверин Аналгетики Піразолонові препарати Йодовмісні засоби Бромовмісні медикаменти Пеніциліни Наркотичні засоби Рентгеноконтрастні препарати Вітаміни групи В Кровозамінники (білкові препарати, препарати плазми та ін.)

Анамнестичне виявлення харчового алергену ускладнюється з багатьох причин.

1. На алергенність речовини значною мірою може впливати процес приготування їжі: під впливом термічної обробки, харчових кислот вона може значно знижуватися.

2. Поєднане вживання слабко алергенного продукту з прянощами, алкоголем і цукром. Самі по собі ці компоненти не зумовлюють істинної алергії, але можуть модифікувати дію інших алергенів, а при псевдоалергії – посилювати їх всмоктування.

3. Циклічність процесів при харчовій алергії. Безпосередньо після алергічної реакції починається рефрактерний період, який може тривати до 4 діб (за рахунок споживання антитіл). У цей час реакція на алерген не розвивається. Після цього настає фаза підвищеної чутливості.

При псевдоалергії причиною циклічності може бути посилення явищ дисбактеріозу після прийому антибактерійних засобів або загострення хронічних запальних процесів органів травного тракту. Останні також декомпенсують перебіг параалергій, порушуючи нормальні процеси ферментації.

Алергічні проби при харчовій алергії недостатньо інформативні – дуже часто спостерігаються як несправжньопозитивні (латентна сенсибілізація), так і несправжньонегативні (рефрактерний період, переважання реакцій сповільненого типу чи проведення проб без елімінаційної дієти).

У діагностиці необхідно, перш за все, виключити наявність інфекційних, токсичних процесів, ферментопатій та інших параалергічних факторів. Інколи навіть сама госпіталізація зумовлює затихання процесу, оскільки, крім усунення впливу інших алергенів і психічних факторів, значно змінюється харчування.

Після вступу до стаціонару пацієнтові пропонують елімінаційну дієту: підсолоджену воду і чай із синтетичною їжею (наприклад, білковими гідролізатами) протягом тижня. Зрозуміло, що таке харчування («нульова» дієта) застосовується лише у стаціонарних умовах і при тяжкому перебігу алергії. В домашніх умовах вибірково виключають підозрювані продукти і найсильніші потенційні алергени (див. таблицю), хоч така дієта якісно неповноцінна і рекомендується лише протягом 1-2 тижнів. Далі раціон хворого розширюється за рахунок підозрюваних продуктів, які вводяться по одному щодня. При цьому ведеться так званий щоденник харчування, у якому пацієнт реєструє як зміни в дієті, так і всі соматичні реакції (пронос, блювання, кольки, метеоризм, шкірні висипи, АТ, пульс; при лабораторному обстеженні  вміст еозинофілів, гістаміну, IgE і циркулювальних імунних комплексів).

При невідомому харчовому алергенові призначають стандартну пробну дієту (за Funk або Rowe):

1-3 дні – чай і 100-150 г глюкози;

з 4-го дня – підсолена вівсяна каша на воді;

з 6-го дня – вершкове масло;

з 10-го дня – томатний сік і відварений рис;

з 12-го дня – пшенична мука (білий хліб, печиво, лапша без яєць і молока;

з 13-го дня – житній хліб;

з 15-го дня – картопляне пюре;

з 17-го дня – коров’яче молоко;

з 20-го дня – кисле молоко, йогурт, простокваша, пахта;

з 23-го дня – мучна їжа (пшенична, вівсяна, рисова, гречана, кукурудзяна мука);

з 26-го дня – какао;

з 28-го дня – шинка;

з 30-го дня – яйця (3 в день);

з 31-го дня – горох;

з 33-го дня – овочі (2 види в день);

з 36-го дня – фрукти;

38-40-й дні – риба в різній кулінарній обробці.

При появі клінічних симптомів алергії на якийсь із продуктів, його вживання надалі забороняється (як самостійне, так і у складі інших страв).

Лікування харчових алергій грунтується, передусім, на елімінації алергенів. Це досить просто, якщо не стосується основних продуктів харчування чи їх базових компонентів (мука, масло, молоко). Ситуація спрощується у випадку псевдоалергії, коли спостерігається дозозалежність ефекту, а здатність продуктів зумовлювати патологічний вплив часто зменшується після кулінарної обробки: варення, смаження, печення. При параалергії засвоюваність харчових компонентів теж зростає після обробки їжі і приймання ферментних засобів. Часто алергічні прояви значно зменшуються після затихання хронічних запальних процесів органів травлення, виключення з раціону спецій, спиртних продуктів, надміру солодощів і кофеїну.

Якщо скарги не відновлюються протягом 3 міс., можна знову спробувати вжити небезпечний продукт у невеликій кількості, за умови що причиною є псевдо- чи параалергічний процес. При істинній алергії, особливо тяжкій, слід допускати наявність пожиттєвої сенсибілізації.

Специфічна гіпосенсибілізація мало ефективна через невисоку якість комерційних харчових алергенів. Описано успішну гіпосенсибілізацію до риби, муки і яєчного білка. Дещо ефективніше її проведення при інгаляційній професійній алергії, проте і в цьому разі надають перевагу елімінаційній терапії (зміна професії, умов праці).

Серед медикаментів ефективним при тривалій терапії може бути кетотіфен (задітен) по 1 мг двічі на добу або кромоглікат натрію по 1 капсулі (20 мг) 3-4 рази на добу.

Щоб досягти короткочасної профілактики, безпосередньо перед прийомом потенційно небезпечного продукту застосовують антигістамінові засоби пролонгованої дії (лоратадин, астемізол, терфенадин або цетиризин) і тритоквалін (гіпостамін), який попереджуює утворення гістаміну в базофілах і мастоцитах. Призначається по 2-10 таблеток на добу курсом або по 1 таблетці за 15-30 хв до контакту з потенційним алергеном.

Профілактика алергії при обтяженому алергологічному анамнезі в батьків полягає, передусім, в елімінації алергенів ще під час вагітності і вигодовуванні новонародженого материнським чи донорським молоком. Після виконання цих рекомендацій алергічні реакції у дітей спостерігалися лише у 14,6 %, а в контрольній групі близнюків, які були на штучному вигодовуванні, – у 64,6 %.

При дитячій харчовій алергії часто настає спонтанна ремісія чи навіть видужання, особливо у випадках з псевдоалергічним механізмом (по мірі наростання синтезу індукованих ферментів з віком). Так, наприкінці 1-го року алергії до молока позбуваються 50 % малюків, наприкінці 2-го – 70 %, а після 6 років клінічні прояви залишаються лише у 2,5 %. Цей факт також переконливо свідчить про значне переважання частоти псевдо- і параалергічних процесів над випадками істинної алергії у дітей.